«Скільки минуло років, а я й досі сумую за бабусиною хатою, за смачною чорницею і грибами, які збирали з батька­ми у рідному Поліссі. Все це залишилося там, у «чорно­бильській зоні»... і в моїй пам'­яті», —згадує 44-річна новокаховчанка Оксана.

Місце, де можуть зустрітися і вшанувати померлих не лише родини ліквідаторів і постраж- далих від аварії на ЧАЕС, а й усі новокаховчани, тепер з'явило­ся і в їхньому місті, біля прила­добудівного технікуму. З ініціа­тиви міського голови Нової Ка­ховки Володимира Коваленка тут було встановлено пам'ятник усім, чиї долі назавжди пов'язав Чорнобиль: гранітна плита з зображенням ангела, який три­має ікону Божої Матері.

— Хто з нас 25 років тому знав, що таке Чорнобиль і При­п'ять? — звернувся міський го­лова до громадян під час урочи­стого відкриття пам'ятника. — В одну мить ці назви стали про­кляттям для нашої землі. Я знаю особисто багатьох людей, які брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС. Декого уже немає в живих. Тож я не мав права не до­тримати слова, яке колись дав собі сам — спорудити в місті па­м'ятники афганцямі чорнобиль­цям: щоб було місце, куди вони могли б прийти, а ми — згадати, що реальна цінність, яка в нас є —це життя.

— У нас сьогодні черговий урок, уже 25-й поспіль, — за­значив у своїй промові єпископ Новокаховський і Генічеський преосвященнійший Філарет (на фото). — Може, хоча б те­пер, у роковини цієї трагедії, ми таки замислимося над тим, що неможливо людськими зусил­лями збудувати рай на землі. Намагалися це робити чимало •разів — у 1917-му, після чого мали ріки крові, був і Чорно­биль. Треба пам'ятати, що у нас є Бог. І не даремно на пам'ят­нику зображена Божа Матір, яка дуже добре знає, що таке страждання і радість перемоги над горем. Тож нехай мир і Бог будуть з усіма нами, і щоб лю­бов між нами і любов до Бога панували в Україні.