Життєві реали сьогодні в Україні склалися так, що в недалекому майбутньому спожи­ватимемо не парне молоко від власної корівки, а розчинятимемо у воді його аналог — по­рошок. Літр такого, з дозволу сказати, молочка коштуватиме недешево. Яку користь людському організму цей продукт принесе, відповісти важко. А несприятливі умови, в яких опинилися власники корів, не дозволяють не лише дбати про збільшення їх поголів'я і ви­робництво молока та м'яса, а й ставлять підніжку всім сільським міні-фермам. Гостро відчувається ця проблема у селі Михайлівці Нововоронцовського району.

— З кожним роком у наших селянських гос­подарствах катастрофічно зменшується поголі­в'я дійних корів, — констатує тутешній сільський голова Євген Наконечний. — На все село зараз їхмаємо111.Алене проходить і тижня, щоб хтось із людей не продав свою годувальницю. Аби ко­рова взимку давала молоко, її господарю необ­хідно заздалегідь подбати про повноцінну кор­мову базу та своєчасний ветеринарний догляд. За нього, до речі, слід заплатити. А в раціоні тва­рини мають бути сіно, силос, макуха і дерть...

Ціни на корми останніми роками ростуть, як на дріжджах, а на парне молоко стрімко падають. Якщо ще кілька днів тому заїжджі заготівельники обіцяли заплатити за літр молока по 2,2 грн., то зараз платять лише 2, натякаючи на півтори влітку. Матеріального стимулу для господарів немає-ні- якого! Кілограм макухи коштує 2,5 грн., а тонна си­лосу — 500.1 випасання великої рогатої худоби об­ходиться недешево. Цей невтішний перелік мож­на продовжити! Як правило, влітку ціна на молоко падає. І в місцевому СТОВ «Дніпро» дійного стада немає. Тут лише працюють над його відтворенням.

Зате споживачі молока в пакетах сумнівної якості, твердих і глазурованих сирів та іншої молочної продукції платять втридорога! Одну з основних причин здирництва серед білої дни­ни селяни бачать у довжелезному ланцюгу по­середників та не завжди чесних заводчан, (хні витрати з року в рік перекладаються на плечі власників корів та покупців.

Предметною видалася розмова з головним бухгалтером СТОВ «Дніпро» Євгенією Макух. За її словами, два роки тому з їхної ферми було продано останню корову. А ще 15 років тому дійне стадо налічувало 700 і більше корів. Ви­рощували тут і багато молодняку ВРХ. Зараз товариство успішно розвиває свинарство: тут відгодовують півтори тисячі свиней!

- Причиною збитковості дійного стада стало й те, що, за великим рахунком, нікому було здавати на переробку тонни молока, — розповіла головний бухгалтер. — Нововоронцовський маслозавод за­крили, а взамін майже нічого не дали. Залишився лише борг у 32 тисячі гривень, та повертати його вже нікому! Але ми не втрачаємо надії відродити тваринництво, аби нашим дітям та внукам не дово­дилося розводити питною водою порошкове мо­локо. До нас уже зайшов серйозний інвестор з Кри­му. Якби нам торік зі співвласниками тваринницьких приміщень вдалося владнати майнові питання, то 4 млн. фн. вже працювали б на майбутнє дійне стадо. Сподіваємося, що нинішній рік для товари­ства стане сприятливішим...

Щодня за десятки кілометрів до Михайлівки мчать молоковози: з Бериславського району, сусідньої Дніпропетровщини. Скупники парно­го молока навіть гадки не мають підвищувати на нього ціну. А чому не знаходиться^місця ініціа­тиві сільської громадй?!

— У михайлівському СТОВ «Дніпро» дійного стада немає, — констатував у розмові з корес­пондентом головний спеціаліст управління аг­ропромислового розвитку Нововоронцовської РДА Олександр Сливканич, котрий курує тва­ринництво. — Але в селі працює ПП «Золоте руно», яке намагається відродити тваринницт­во. Воно закупило 5 голів ВРХ, з них — дві коро­ви. І це — початок доброї справи!

У Нововоронцовському районі десятиріччя­ми виробляв якісну молочну продукцію масло­завод. Але свідомо чи ні, його довели до банк­рутства. На пам'яті кінець 1990-х, коли на роз­гляд сесії райради було поставлене питання про його долю. Більшість народних обранців друж­но проголосувала... за його ліквідацію! Замість молока, кефіру, сметани, сиру та іншої смачної продукції тут багато років випускали...мінераль­ну воду. До речі, коштувала вона дорожче, ніж Селянам платили й платять за літр домашнього молока! А нещодавно випуск води припинився через великі борги приватного підприємця.

За останні десятиліття подібна ситуація скла­лася і в інших населених пунктах,району. На­приклад, ще 20 років тому у тваринницькому містечку Нововоронцовки утримувалися сотні голів ВРХ. Та за роки недолугого реформуван­ня економічних відносин на селі корів відправи­ли на м'ясокомбінати, майно та приміщення тваринницьких ферм роздали на майнові паї. Спасибі селянам-одноосібникам, що на ринку в райцентрі якісні молокопродукти не стали де­фіцитом! Колись на фермах сільгосппід­приємств вирощували тисячі голів ВРХ, плекали свинопоголів'я та птицю, а сьогодні там вітер гуляє, приміщення стерли з лиця землі або відлякують їхні «скелети».

Зараз на нововоронцовському ринку вартість молокопродуктів постійно зростає. Ціна 3-літрової банки молока вже сягає 24 гри­вень, а кілограма масла — понад 70 гривень. Півлітрова баночка сметани коштує 20, невелич­ке блюдце сиру — 25 гривень. У гаманцях же більшості жителів району, особливо малозабез­печених, і так рідко водяться гроші. Тож якщо не розвиватимуться селянські господарства, ко­ров'яче молоко може стати дорожчим за чорну ікру. На жаль, сьогодні молочна ріка у Новово­ронцовському районі майже пересохла. Про­жектами та обіцянками наповнити її не вдасть­ся. Потрібна планомірна і копітка робота з відтворення дійного стада. Лише за цієї умови можна буде говорити про якісь зрушення.