26 квітня вся Україна згадувала Чорнобильську трагедію і тих, хто загинув, рятуючи світ від ядерної катастрофи. 25 років тому саме на теренах нашої країни сталася подія, що сколихнула увесь світ.

Заходи, приурочені до 25 річниці трагедії на Чорнобильській АЕС від­булися і в Херсоні. Зранку дружини загиблих ліквідаторів та чорнобильці зібрались на панахиду у Катеринин- ському соборі, де згадували всіх, і тих, хто віддав життя під час ліквіда­ції, і тих, хто покинув світ вже пізніше від різноманітних хвороб.

Зі словами вдячності до присутніх звернувся Архієпископ Херсон­ський і Таврійський Іоанн: «У ці дні всі ми молимось за душі тих, хто віддав свої жипя, щоб ми могли спокійно жити сьогодні. Люди, які постраждали, ліквідуючи наслідки Чорнобильської трагедії віддали найцінніше, що в них було — своє життя. Але тепер нехай буде тілесний і душевний спокій у тих ліквідаторів аварії, які є зараз поруч з нами».

Як не дивно, але представників місцевої влади, ані з ОДА, ані з міської ради від виконкому, на па­нахиді не було. Навіть така дата не змогла змусити їх прийти до храму та вшанувати пам'ять загиблих героїв.

Прийшли чиновники тільки на мітинг-реквієм до пам'ятника по- страждалим внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи. Звичайно ж були виступи, було проголошено промови, які «чорнобильці», вдови та інші присутні слухали досить скептично. І В'ячеслав Білий, заступник голови ХОДА, і В'ячеслав Яременко, перший заступник міського голови, говорили про те, що треба збільшити допомогу постраж- далим від аварії і звичайно ж «місцева влада зробить все для того, аби ніхто з них не залишився у біді». Герої, які врятували нас від ката­строфи, стояли осторонь і тихенько говорили: «Ти глянь, який цинізм!». Адже вони знають, що допомога кожного року не збіль­шується, а реально зменшується, і змінюється не на краще. А про пільги та путівки до лікувальних установ як місцева, так і державна влади вже давно забули.

- Я принимал участие в лик­видации последствий аварии на Чернобыльской АЭС, — розповідає учасник тих подій, підполковник запасу Олег Тихонов. — Но тог­да стимулов для нас всех почти никаких и не было. Деньги пла­тили только командировочные, а обычные солдаты вообще ничего не получали. К сожалению именно в нашей стране о чернобыльцах стали забывать. В той же Росси или Беларуси у ликвидаторов на­много больше льгот и помощи от государства. У нас же в Украине все наоборот: каждое правительство приходит и отрывает по куску от наших денег. Это очень обидно, ведь с каждым годом нас становится все меньше, так почему же власть не может подумать о нас?».

Звичайно, що багатьом людям, які рятували країну, що зараз вже не існує, просто обурливо чути від вла­ди обіцянки, яким здається немає меж. Більшість пільг залишається тільки на папері. Згадайте лишень, якидо поглядом зустрічає людину з посвідченням водій маршрутного таксі (ця ситуація актуальна саме дла»нашого міста). А на ті кошти, що держава називає допомогою, вдови не можуть собі дозволити навіть купити ліки.

Незважаючи на всі негаразди і біль, що є постійним у серцях лік­відаторів аварії та вдів — вони у цей день з глибокою вдячністю згадують всіх, хто не дожив. І приносять квіти, і пригадують ті дні, коли перед ними була одна єдина мета — врятувати всіх. Вони це зробили, вони — герої нашого часу. І це в їхніх серцях залишиться до останньої хвилини, а в душах будуть звучати дзвони Чорнобиля.