У багатьох людей середнього віку спогади про Грузію – як про вкрай корумповану республіку колишнього СРСР, де при владі знаходився криміналітет. Більш молоді українці пам’ятають революційні настрої, які паралельно панували у наших державах у 2003–2005 роки, коли в Грузії до влади прийшов Саакашвілі, а в Україні – Ющенко. І ось тепер усі разом ми спостерігаємо за шаленим розвитком, що відбувається у Грузії. Зараз українські депутати, урядовці, бізнесмени відвідують цю державу, щоб повчитися тому, як за короткий термін можна кардинально покращити ситуацію в країні. У складі однієї з таких делегацій у Грузії нещодавно побував депутат Херсонської міської ради, керівник успішного підприємства «Механічний завод» Андрій Путілов

- Андрію Станіславовичу, якими були ваші перші враження від Грузії?

- У Грузії дуже спокійно і безпечно, тут одразу хочеться відпочивати, а коли познайомишся з економікою, роботою влади, то розумієш, що тут хочеться ще й працювати. Тбілісі, Батумі – це просто оазиси. Я багато подорожую і можу сказати, що ніде на території СНД не ведеться таке будівництво, як у Грузії. Вже зараз зрозуміло, що через 5 років Батумі стане одним з найяскравіших, найкрасивіших, найбагатших міст у світі. Там уже присутні готелі таких відомих п'ятизіркових мереж як «Шаратон», «Хілтон», «Ріц Карлтон» та інші. Ви ж розумієте, що коли такі бренди будуються в Батумі –

а у них жорсткий і продуктивний менеджмент, отже, створені умови для розвитку готельного і туристичного бізнесу. Взагалі, грузинські міста зараз перетворені на суцільний будівельний майданчик, де поряд з новобудовами формується нова інфраструктура. Коли я готувався до подорожі, то дізнався про те, що Міжнародний банк присвоїв Грузії 11-е місце у рейтингу розвитку бізнесу. Хоча чудово пам'ятаю, що ще декілька років тому вони, як і ми, посідали приблизно 130-е місце.

- Які умови створені для інвесторів?

- Максимально зелене світло. Хочеш будувати – отримай землю на 49 років. Якщо компанія будує готель більше ніж на 100 номерів, то на 15 років вона звільнюється від податків. Є розуміння, що туристична галузь – це робота всієї інфраструктури міста: починаючи від літаків і закінчуючи таксі, сферою побутового обслуговування і так далі. Якщо галузь працює, то є приплив коштів, є робочі місця, є дохід і у людей, і у держави. Важливий крок – скорочення дозвільної процедури. Замість близько 900 різних дозволів та ліцензій залишилося лише 90. Мер Тбілісі каже, що будь-яке штучне регулювання підприємницької діяльності – це підгрунтя для корупції. Держава заохочує житлове будівництво. Вона не вкладає гроші в будинки, але гарантує інвестору, що викупить готове житло за собівартістю, яка визначена на рівні $ 370 за квадратний метр. Вразила процедура тендерних закупівель: вся інформація міститься у Інтернеті, будь-хто може подати свою пропозицію і її розгляд пройде прозоро.

- Розвиток туризму – це добре, а як щодо розвитку промисловості?

- Акцент робиться на створенні індустріальних зон. У нас теж багато про це говорили, але все зводиться до створення умов для роботи конкретного олігархічного клану. В Грузії почали зі створення енергетичної незалежності держави. Завдяки природним можливостям тут будується декілька ГЕС, є встановлена державою вартість 1 кВт електроенергії, є стабільна вартість газу, яка, до речі, нижча, ніж в Україні, – це $ 220 за 1 тисячу кубічних метрів замість наших близько $ 400 для промисловості. Маючи такі відправні точки, інвестору простіше планувати свою діяльність. Саме тому у Грузії вигідно будувати промислові підприємства: тут недорогі ресурси, у тому числі й трудові.

- Чи відчули ви різницю у підходах до роботи у порівнянні з тим, як працює влада у нас?

- На завершення візиту був урочистий прийом на честь нашої делегації. Мова зайшла про боротьбу з корупцією, ми аналізували те, що побачили за декілька днів, бо вже мали свої враження. Коли мер Батумі сказав, що в його команді ставлення до хабарів таке саме, як до продажу Батьківщини, то члени нашої делегації зааплодували та встали, бо впевнилися, що почули не порожні слова. У Грузії посадовці дійсно працюють, а не лобіюють власні бізнес-інтереси. Вони отримують гідну зарплатню – в середньому це близько $ 1 тисячі. Там зроблено все можливе, щоб бізнес менше перетинався з владою. Коли ми розповіли, що у Херсонській міській раді близько 30% депутатів є співробітниками чи керівниками бюджетних установ або комунальних підприємств та навіть самі є працівниками виконавчої влади, то це викликало тільки подив. Бо всім зрозуміло, що в такій ситуації не можна досягти прозорості та об'єктивності використання бюджетних коштів. Вражаюче змінилися у Грузії поліція та Державтоінспекція. Нікому з грузинів не прийде в голову дати даішникові хабар, тому що одразу можуть надіти наручники. Зарплата в поліції досить висока, влаштуватися туди на роботу складно, тож люди дорожать своїм місцем. І це, безумовно, впливає на те, як саме виконуються потреби громадян. Отримати водійське посвідчення чи нові номерні знаки для машини – не проблема: 15 хвилин – і все вже в руках. Така ж сама система в митній службі. Все заради того, щоб людина могла спокійно жити та працювати.

- Не можу не спитати: як працює в Грузії житлово-комунальний сектор?

- На прикладі Батумі ми побачили насправді комплексний підхід. Мер декілька років тому прийняв рішення перекласти усі інженерні комунікації у місті, отримали кредит. Тепер років 50 не треба буде навіть згадувати про мережі. Як ми переконалися в Херсоні, комунальне підприємство –

це підгрунтя для розквіту корупції. У Батумі створена конкурентна основа, все віддано комерційним структурам. Поки що водоканал залишився комунальним, але й його хочуть віддати комерційним структурам для ефективнішої і конкурентної роботи. Що стосується ЖЕКів, то їх взагалі не існує. Скрізь створені ОСББ. Голови ОСББ отримують зарплату не лише від мешканців будинку, але й від мерії. У них є пряма зацікавленість працювати добре, бо є стимул.

- Не так давно у Грузії пройшли реформи, які актуальні й для України. В чому їх специфіка?

- Висновки можна зробити, порівнявши такі факти. Податкове навантаження в Грузії на заробітну плату для роботодавців – 20%. А в Україні це 50%. Відрахування може дозволити собі будь-який підприємець, тому зарплата в конвертах як явище відсутня. Є податок на майно у 1%. Вважаю, що це дуже правильний підхід. Власник збиткового підприємства або знаходить ефективнішого інвестора, або сам прагне зробити підприємство прибутковим. Ніхто не захоче зі своєї кишені викладати 1% від реальної вартості майна. Якби в Херсоні, наприклад, комбайновий завод, бавовняний комбінат мали б платити цей відсоток, там би вже була налагоджена робота, що приносить прибуток.

- Грузія, наскільки це можливо, впоралася з корупцією. Чи реально це для України та для нашого рідного Херсона?

- Цілком, але для цього потрібна державницька воля, не імітація дій, а принципова позиція з багатьох питань. На жаль, проявляти її наші керівники не поспішають, бо їх і так все влаштовує. В мене є інформація, що до складу наступної делегації, яка поїде вивчати досвід Грузії, увійдуть представники виконавчих органів влади, у тому числі й з Херсона. Хотілося б, щоб вони не просто з'їздили у туристичну подорож, а й зробили висновки. Насправді Херсонщина – дуже привабливий край. Тут можна розвивати й туризм, й сільське господарство, й промисловість. Треба тільки створити відповідні умови для великих інвесторів та підприємців.

- Дякуємо за розмову.