26 квітня в Україні відзначи­ли сумну дату — 25-ту річницю Чорнобильської катастрофи. Цього погідного сонячного дня не хотілося згадувати трагічні сторінки нашої недавньої історії, адже серця і душі сповнювала радість, яку переживаємо у ве­ликодній період. Проте набат Чорнобиля не дає згаснути на­шій пам'яті, забути тих, хто ці­ною власного здоров'я і життя захистив рідну країну і світ від атомного лиха.

Чвертьвіковій річниці планетарної техноген­ної катастрофи був присвячений мітинг у Голій Пристані, біля пам'ятника її лі­квідаторам, котрі мешкають на те­ренах району. Він розпочався з па­нахиди за усіма жертвами «мирно­го атома». II відслужив голопристанський благочинний протоіє­рей Володимир Буднік. Він звернувся до учасників мітингу з по­бажаннями, аби у нашому житті було більше віри, надії і любові, порозуміння, милосердя і співчут­тя, саме цими чеснотами по­винна жити кожна християнська душа. І нашою місією є пам'ятати кожного постраждалого, загибло­го під час ліквідації наслідків чор­нобильської біди. Ці люди здійсни­ли великий подвиг, щоб сьогодні ми могли спокійно зібратися, по­молитися, сказати добре слово живим ліквідаторам, пом'янути тих, кого вже немає серед нас.

Звучить скорботна музика. Біля пам'ятника чорнобильцям з'явля­ються три дівчинки — вихованки міської ЗОШ N93. Маргарита Фомічова та Алла Крамаренко трима­ють у руках запалені свічки, а На­дія Іваненко читає уривок з біб­лійної книги Одкровення, який вважають пророцтвом про Чорно­бильську катастрофу: «І засурмив третій Ангел, — і велика зоря спа­ла з неба, палаючи, мов смоло­скип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймен­ня зорі тій Полин (тобто, Чорно­биль — ред.). І стала третина води, як полин, і багато з людей повми­рали з води, бо згіркла вона...». Смертоносна біда розчинилася в духмяном'у повітрі, в біло-рожево­му цвітінні яблунь та абрикосів, у красі зелені. Вона розчинилася в людях, розлетілася по всьому сві­тові, а на тілі України залишилася невигойною раною.

На мітингу виступили представ­ники влади — голова районної дер­жавної адміністраиії Олексій Морев, голова районної ради Геннадій Попов, міський голова Анатолій Не­фа, а також — начальник УПСЗН Галина Козакова. Вони говорили про масштаби і наслідки Чорнобиль­ської трагедії, про необхідність чуй­ного і уважного ставлення до пост- раждалих від неї. А таких на Голо- пристанщинжині проживає 479 чо­ловік. Аварія боляче вдарила по їхніх долях. Багато з них переїхали до нашого району з так званої «зони відчуження», знайшли тут для себе другу домівку. «Чорнобильці» кори­стуються передбаченими законо­давством пільгами, потребують ро­зуміння з боку органів місцевого самоврядування, своїх односельців, рідних і близьких.

Час невпинно йде вперед. З кожним роком віддаляється від нас чорна дата Чорнобиля, про яку завжди згадуємо з болем і сльо­зами. Тривога не полишає-нас, бо цього року «мирний атом» знов заявив про себе, тепер вже на японській «Фукусімі».

...Відлунали останні акорди Пм- ну України, закінчився мітинг. Ліквідаторів-голопристанців запро­сили на поминальний обід, а про своє життя-бугтя я попросив роз­повісти одного з них — містянина Георгія Сидорова. Лиховісного 1986-го він вирушив до Чорноби­ля працювати водієм-хіміком. Чого тільки, не побачив тоді в Зоні! Те­пер має проблеми зі здоров'ям, проте не залишає кермо автівки і сповнений оптимізму.

Щасти вам, Георгію Георгійови­чу! Щасти усім землякам-«чорно- бильцям» та усім, хто пережив те страшне лихо. Нехай у вашому житті буде більше радісних днів.