З початком поливного сезону різко зросла кількість скарг і звернень, пов'язаних з оплатою за воду, особливо — використану для поливів городів на присадибних ділянках новотройчан. Ситуацію досліджувала кореспондент «Трудової слави» Людмила ГРИГОР'ЄВА.

У кожної медалі дві сто­рони, у кожного з учасників конфліктної ситуації — своя правда. Статки у більшості новотройчан невисокі, ціни на продукти харчування та промислові товари постійно ростуть, тож не дивно, що інформація про двократне, у порівнянні з минулим роком, підвищення оплати за полив сотки городу викликало не­гативну реакцію водоспожи- вачів. З іншого боку, за офі­ційною інформацією, збитки «Новотроїцькводоканалу» за підсумками роботи в першо­му кварталі поточного року склали більше 150 тисяч гривень і однією з основних причин цього є саме занизь­кі тарифи. Собівартість по­дачі кубометра води склала 4,44 грн, а відпускали спо­живачам воду за ціною 3,2 грн. за кубометр. У квітні (а, якщо вірити поданим заявам, більшість водо­користувачів у цей період не поливали городи) різко зросло споживання води і водопостачальне підпри­ємство змушене було до­датково включити в роботу шість башт, що збільшило витрати електроенергії і господарські витрати.

- Ми у квітні написали заяву про те, що не по­ливали город. Так нам з «Новотроїцькводоканалу» надіслали припис у місячний термін встановити водолі- чильники, інакше без попе­редження припинять водо­постачання. Це що — пом­ста за те, що відмовилися платити за послугу, якою не користувалися? — нарікає Ганна Володимирова.

Працівники водопос­тачальної організації від­мовилися прийняти заяву про те, що ми не поливали присадибні ділянки у квітні, скаржаться мешканці бу­динку №4 по вуя. Суворова.

Та ще й поводилися не­чемно.

Я розумію, що за рік зросли тарифи на елек­троенергію, мінімальний рівень заробітної плати, вартість запчастин, пально- мастильних матеріалів. Але ж не вдвічі! Звідки така нереальна ціна за сотку по­ливу — більше 40 гривень на місяць? — обурюється пенсіонер В. О. Борисенко.

Стосовно припи­сів, отриманих меш­канцями райцентру від «Новотроїцькводоканалу», ситуація прояснилася до­сить швидко. Керівник під­приємства В. В. Соляник, новотроїцький селищний голова В. І. Мельник по­годилися, що Правила, на які посилаються у цих при­писах, не передбачають обов'язкового встановлення абонентами приладів обліку води, тим більше — позбав­лення водокористувачів постачання водц через від­сутність водолічильників. Законної сили ці приписи не мають, хоча декого з меш­канців району й змусили понервуватися.

Не нараховувалася у квітні оплата за воду, використану для поливу присадибних ділянок, мешканцям дво­поверхового будинку №4 по вул. Суворова. Знайшлося у працівників водопостачаль­ної організації й виправ­дання відмови у прийнятті заяви: мовляв, водопровід­ного крану у дворі будинку немає (лише у квартирах), поливати присадибні ді­лянки мешканці будинку не могли. Тому оформлення саме заяв від мешканців даного будинку — зайва й нікому не потрібна морока. У квітні вистачало клопотів з розглядом заяв від во­докористувачів приватних будинків, вони надходили сотнями. Моральний бік справи — чому людині, яка подавала ці заяви, належним чином не роз'яснили ситу­ацію, чи справді працівник «Новотроїцькводоканалу» спілкувалася з абонентом нечемно — керівництвом не розглядалася, оскільки такої скарги на підприємство не надходило.

Із встановленням розміру оплати за сотку городу дещо складніше. І у Новотроїцькому житлово-комунальному підпри­ємстві (а саме воно з 4 травня ц. р. опікується водопостачанням у населених пунктах Новотроїцької селищної ради), і у Новотроїцькій селищній раді редакцію запевни­ли, що старі тарифи, які викорис­товувалися у минулому році, вже тоді не відповідали нормативам і фактичним затратам, були суттєво і безпідставно занижені. Підняти їх до нормативно-обгрунтованого рівня не дозволяв неофіційний мораторій на підвищення цін за воду, накладений владою: то ви­бори (а хто захоче напередодні виборів знижувати власний рей­тинг непопулярними рішеннями!), то фінансова криза (у людей і так статки знизилися).

Від банкрутства райцентрівські комунальні підприємства рятувало те, що у 2009 та 2010 роках Новотроїцька селищна рада давала дотації на вирівнювання тарифів на загальну суму 400 тисяч гри­вень на рік. У поточному році через відсутність коштів у бюджеті селищної ради така допомога не надається.

Ситуація критична. Якщо не під­німати тарифи на водопостачання і не привести вартість поданої споживачам води у відповідність з нормативами та фактичними ви­тратами, водопостачальне підпри­ємство просто збанкрутує. І тоді новотройчани не те що городи, не поливатимуть, проблемою стане , помитися, випрати білизну. А для малозабезпечених громадян, які не можуть дозволити собі купу­вати очищену воду для пиття та приготування їжі,- навіть просто води напитися.

Наскільки встановлена водо­постачальним підприємством норма витрат поливної води відповідає нормативам? Левову частку городів новотройчани відводять під картоплю. Науково- обгрунтована норма поливу при вирощуванні картоплі для наших таврійських степів становить 2400 кубічних метрів на гектар (це чотири-п'ять повноцінних по- ливів). Одна сотка становить 0, 01 гектара, тобто норматив для сотки посівів картоплі — 24 кубометри води. Поливають картоплю в нашій зоні, як правило, у травні-червні, тобто два місяці, у липні вже ви­копують. Тобто, для нормального розвитку картоплі на сотці городу посівам треба дати 12 кубометрів води. Вартість цієї води згідно, з тимчасовими тарифами, стано­витиме 3,6 грн. х 12 = 43,2 грн.

Новотроїцьке ЖКП обраховува­ло тарифи на полив городів за ін­шою методикою. Згідно із затвер­дженими райдержадміністрацією та сесією Новотроїцької селищної ради нормативами, денні витрати води на полив становлять 4 літри на один квадратний метр площі. На сотку щодня витрачається 400 літрів води, за місяць (ЗО днів) — 12000 літрів або 12 кубометрів. Вартість поливу сотки 3,6 грн. х 12 мЗ= 43,2 грн.

Тобто, результат однаковий.

У минулі роки існувала прак­тика: після викопування картоплі власник присадибної ділянки пише заяву про звільнення частини площі. Представники водопоста­чального підприємства заміряли звільнену ділянку і відповідно зменшували розмір оплати за воду, використану для поливу.

Так, погодні умови можуть бути різними. А що як, наприклад, у червні задощить і необхідність у поливах відпаде?

Дійсно, якщо абонент не має водолічильника, точно встанови­ти обсяг використаної на його присадибній ділянці води для поливу практично неможливо. І жодна метода тут не забезпечить стовідсоткової достовірності та правильності стягнутої оплати за воду. Для цього треба щодня пе­ревіряти, що, де і як поливається на кожному городі. Трьом контр­олерам, які працюють у водопос­тачальному підприємстві, таке не під силу. Який вихід? Збільшити кількість працівників цієї служби у 10 разів? Але ж тоді й собівартість поданої води суттєво зросте, а отже доведеться знову підвищува­ти тарифи. І тоді замість 3,6 грн. за кубометр води сплачуватимемо 4,6, а то й 5 гривень. Навряд чи когось із водокористувачів пора­дує така перспектива.

Так що єдиний вихід — встанов­лювати у кожному дворі прилади для визначення обсягів використа­ної води. Тоді й конфліктів стосов­но оплати не виникатиме.