Отримавши дозвіл на будів­ництво в Цюрупинському лісі біотехнічного протипожежного ком­плексу, ТОВ „К» (скоріш усього, присно відомий «Кварц». — «ВО».) незаконно видобуло за два роки понад 315 тисяч тонн піску. При­буток фірми склав 2,4 млн. грн. Однак жодної гривні від здійсне­ної діяльності до бюджету не над­ійшло.

По суті, справа сягає 2000 року (1998. — «ВО».). Саме тоді ТОВ „К» та Цюрупинське державне лісо­мисливське господарство уклало договір гіро будівництво біотехні- чного протипожежного комплексу та проведення інших робіт, які б дали можливість оперативно ліквідовувати пожежі в лісі.

Як засвідчила документальна перевірка ДПІ у м. Херсоні, до­мовленість залишилася лише на папері. Насправді ТОВ „К» видо­бувало і реалізовувало пісок. Звісно, не маючи на те спеціаль­них дозволів та не сплачуючи жсідних податків. За наданими документами тільки протягом 2006 — 2007 років підприємство реалізувало 315,4 тисячі тонн піску.

При цьому донині не збудовано навіть 10% від запланованого біо- технічного протипожежного ком­плексу.

За результатами перевірки ДПІ у м.Херсоні направлено адмініст­ративний позов про застосуван­ня відповідних санкцій шляхом стягнення з ТОВ „К» понад 2,4 млн.грн. прибутку, отриманого від незаконної діяльності.

У січні 2011 року голова Хер­сонського окружного адмініст­ративного суду прийняв поста­нову, в якій повністю задоволь­нив позовні вимоги податківців

та зобов'язав стягнути з ТОВ „К» суму доходу, отриманого у незаконний спосіб.

Водночас інше' підприємство — ТОВ „Д», яке нібито допомагало ТОВ „К» в будівництві комплексу, подало до суду позов на дії реві­зорів ДПІ у м.Херсоні. Та як не крути, а правда — на стороні по­датківців. Рішенням Вищої квал­іфікаційної комісії суддів України відкрито дисциплінарне провадження відносно судді Комсо­мольського районного суду м.Херсона, який безпідставно здійснив розгляд позову ТОВ „Д».

Порушникам же законодавчих вимог варто пам'ятати просту істину про неминучу відпові­дальність за незаконну і протип­равну діяльність.

ДПА у Херсонській області за матеріалами ДПІ у м.Херсоні.

Від «ВО». Висновок про «порушників законодав­чих вимог», звичайно, правильний. Тільки дуже запізнілий. Вимушені нагадати, що, починаючи із1998 року, «Вісник Олешшя» опублікував десятки матер­іалів з приводу незаконного видобутку піску ТОВ «К» та його попередниками і наступниками (підприєм­ство — одне й те ж, хазяї ті самі, змінювались лише вивіски). Свого часу до цієї боротьби підключалась і райдержадміністрація, зокрема,Тодішній її голова Володимир Лєнь та перший заступник голови Ана­толій Дикий. В результаті вони стали перед... судом! Бо, мовляв, створюють перепони для ведення «чес­ними підприємцями» бізнесу. Суд, щоправда, «сни­зошел», але охоту боротись проти системи відбив.

Морально постраждав і тодішній голова облас­ної державної адміністрації Олександр Вербицький, який у тісному колі розповів про результати своєї поїздки до високого міліцейського начальства у Київ: «Я записался на прием к министру, чтобы он помог прекратить беспредел с добычей песка. Думал, най­ду единомышленника, человека, отстаивающего государственный интерес. А он, как мальчишку, вы­держал меня в приемной на протяжение целых двух часов, а когда я наконец зашел в кабинет, он встре­тил меня матом: чего, мол, суешь свой поганый нос не в свое дело?! Пошел вон!»

Нинішнє «викриття» генералів піщаних кар'єрів з оглядуна те, що у тінь вони не ховались, а живуть на виду, вивозять и продають пісок відкрито и легаль­но, й про це міфічне «будівництво БТПК» було добре відомо всім компетентним органам, виглядає кумед­но. Так само, як кумедно виглядають цифри — 315 тисяч тонн піску та 2,4 мільйона гривень, бо це ж тільки за 2006 — 2007 роки! А «до того» і «після того», тобто скільки добуто й продано піску за 1998 — 2005 роки і за 2008 — 2010? Іншими словами, хоча б іще за 10 років скільки грошей розсовано по кримінальних кишенях?!

Нарешті про головне. Свого часу «ВО» звертав­ся до НАН України із запитом, наскільки правомірно з наукової точки зору добувати пісок на нашій Арені. Відповідь була проста: потрібне глибоке вивчення проблеми, оскільки Олешківська піщана арена (та й інші арени регіону) дуже вразлива в геологічному плані. Крім того, тут зустрічається немало черво­нокнижної рослинності, тут неповторна фауна, Які потребують захисту. І так далі.

Можемо додати й таке. Олешківська пустеля, за висновком фахівців, якщо її зорієнтувати на розви­ток туризму, може принести куди більше коштів у бюджет, ніж примітивний видобуток піску, який наш край не розвиває, а руйнує.

Єдине радує: нинішня вища влада держави таки звернула увагу на варварів. Чи так буде й далі? Хот­ілось би вірити, що на місці оцього чиряка під назвою ТОВ «К» не з'явиться новий.