Цього року свято «Останнього дзвінка» проходило у всіх школах країни 27 травня. Пролунав він і для учнів херсонських шкіл. Загальна кількість випускників у місті цьогоріч у три рази менша, ніж зазвичай, така ситуація склалась через те, що у 2000році відбулася реформа загальної середньої освіти.

«11 років тому влада запропо­нувала батькам вибір — віддавати дітей до школи у 6 або у 7 років. Тому зараз є так званий «пробіл», спри­чинений вибором батьків, — пояснив ситуацію начальник управління освіти Херсонської міської ради Юрій Ніконов. — Але у процентному співвідношенні медалістів менше не стало, якість знань в жодному разі не зменшилась».

Урочисті заходи до свята відбу­валися у місті досить традиційно — вітання вчителів та батьків, виступи учнівських мистецьких колективів, і, звичайно, останній дзвінок.

А учні Херсонської спеціалізо­ваної школи № 52 ім. Т. Шевченка, для того аби відійти від формаліз­му і гідно відсвяткувати початок канікул, традиційно організували гала-концерт, під час якого відбулося і нагородження тих, хто досяг певних успіхів у навчанні, спорті та громадському житті школи і міста. Отримали свої нагороди класи, що брали найбільш активну участь у зборі макулатури, і також було ви­значено найкращий клас року, а у якості подарунку школярі отримали безкоштовні поїздки у миколаївський зоо- та аквапарки.

Не залишилися без відзнак і вчителі школи, які сприяли активі­зації громадської свідомості учнів, адже саме завдяки їхнім зусиллям діти не лише отримують знання, а й виростають справжніми патріотами країни та міста. Останній дзвінок для випускників став не сигналом на відпочинок, а своєрідним симво­лом — дитинство закінчилось: так, їм більше не доведеться поспішати на уроки, займати місця за шкільною партою, і розважатися на перервах з однолітками,.. Попереду — нове, невідоме, і суворе у своїх буднях, життя «дорослої» людини.

Та мабуть не менш хвилюючий момент «останнього» дзвінка є й для вчителів, для них це теж своєрідний сигнал — «час прощатися» з тими, у кого впродовж кількох років вони вкладали свої знання, кого виховува­ли. Попереду — час перевірки: чи все зроблено правильно, чи не схибили вони — «сіячі» розумного, доброго, вічного»? Саме «останній дзвінок» дає «старт» перевірці, чи насправді випускники готові до «дорослого» життя?..

Чи є у них «наполегливість», «ціле­спрямованість», «старанність», «від­повідальність» в решті решт? Чи все зробили вчителі, аби їхні випускники стали «Людьми» з великої літери?

А ось ще одна херсонська школа, тут теж прощаються із випускниками, тут теж говорять добрі слова, і тут теж витирають сльози...

«Цей рік пройшов надто швидко. З ОДНОГО боку, ми розуміємо, що прийшла пора відпочинку,а з іншого сумно, адже ми попрощаємось з нашими випускниками, — говорить директор школи №13 Ганна Пере- гняк. — Сподіваюся лише, що всі вони будуть хорошими людьми. Діти у нас хороші всі, але їх чекає багато життє­вих випробувань, і хочеться побажати їм гідно пройти по цій дорозі».

Де б не звучав дзвоник: у ве­ликій школі обласного центру, чи у маленькому селі, де всього 3-5 випускників, всюди є люди, які хви­люються більше, ніж і учні і викладачі це батьки випускників. Ще вчора їхні діти були маленькими — вони доручали їхнє виховання школі, вони знали, що діти ростуть та набувають знання під учительським крилом, а отже — вони в надійних руках: «Син ходив до школи, як додому. Ми знали, що можемо покластися на вчителів, а тепер невідомо, що і як буде. Дуже переживаємо, мало того, що попереду багато нових проблем, так і до школи ходити сину більше не треба. Як до цього звикнути?» — ділиться емоціями мама одного з випускників Херсонської гімназії № 6, Тетяна Мініх.

і батьків зрозуміти можна, адже це тільки за паспортом та за стансом ді™ стали «дорослими, а у житті не все так просто. Дорослим бути нелегко, та й стають ними не тієї миті коли отри­мують атестат про середню освіту... Попереду у дітей багато складнощів і багато проблем, а у їхніх батьків ще багато з'явиться сивини до того, як вони з упевненістю скажуть: «Ти, моя дитина, стала дорослою»...

Та останній дзвінок — це не тільки старт у «велике» життя, але це ще й старт відпочинку. Для абсолютної більшості школярів — розпочалися довгоочікувані літні канікули. І для них відпочинок зараз на першому місці. Не треба прокидатись зранку, не треба готувати домашні завдання...

і... три місяці без контрольних! Але... це й три місяці без однокласників, без звичних занять і звичних розваг, дехто вже сьогодні відчуває, що без зручного і такого звиклого оточення буде важко.

«Вчитись в школі — це дуже-дуже добре, так як є велике навантаження для кожного класу. Кожна людина має вчитись, напружувати свої інтелект та інтуїцію, щоб зрозуміти складний матеріал, щоб вирішити складну задачу. Ми повинні подо­лати всі перешкоди, щоб отримати хороший атестат, грамоту чи подяку за хороше закінчення школи», — ді­литься своїми поглядами на життя учениця 5 класу школи № 52 Марія Меч. — Як на мене, літо — для того, аби діти змогли трішки відпочити, але особисто я буду дуже сумувати за школою. За 9 місяців звикаєш до цих стін, до цих класів. Звикаєш прокидатись о шостій, робити уроки, звикаєш вчитись. Мені буде складно без цього».

У день свята «Останнього дзвін­ка» на адресу школярів звучали вітальні слова і від представників ор­ганів влади, і від вчителів та батьків. Ми долучаємось до вітань і бажаємо комусь: гарного відпочинку, а комусь: успішних випробувань у новому «до­рослому» житті...