Трудовий колектив, який є власником «Херсонського електромеханічного заводу», стурбований ситуацією, що склалася навколо підприємства. На думку генерального директора Аркадія Сандіка (на фото) та акціонерів заводу, те, що відбувається, має ознаки підготовки до рейдерського захоплення. Доки не пізно, знищення унікального виробника насосів можна припинити

Звичайно, що трудовий колектив намагається боротися за свій завод, насосна продукція якого відома далеко за межами України, який стабільно працює, є зразковим платником податків та забезпечує гідною заробітною платнею понад 600 робітників. Ніхто не хоче чекати повторення долі комбайнового за­воду, фабрики «Красень», ХБК та багатьох інших підприємств, що з різних причин, й у тому числі завдя­ки рейдерським махінаціям, прак­тично припинили своє існування.

Щоб було зрозуміло, що собою являє виробництво, треба трохи за­глянути в історію заводу та відчути, чим сьогодні живе підприємство. Отже, товариство з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод», що роз­ташований на вулиці Паровозній, є одним з небагатьох підприємств області, які стабільно працюють. У скрутні 1990-ті роки підприємство, яке засновано у 1962 році, вистояло завдяки тому, що трудовий колектив його акціонував і зумів налагодити роботуу ринкових умовах. Завод не припиняв своєї роботи у складні для економіки держави роки, завжди шу­кав нові шляхи розвитку, розширював асортимент насосної продукції, ринки її збуту. Продукція заводу занесена до «Реєстру кращих товарів України», за випуск високоякісних товарів за­вод відмічено знаком «100 кращих підприємств України», з 1996-го року завод є членом Союзу виробників насосів країн СНД «РОССА»...

Мабуть, така стабільність не дає спокою конкурентам. Знайшлася російська промислова група, яка хоче привласнити чужі здобутки, обернути на свою користь здатність херсонців випускати понад 100 найменувань електронасосів, які використовуються у побуті, промисловості, сільському господарстві... Починаючи з грудня 2009 року, колектив заводу відчуває постійний зовнішній тиск.

- Спочатку все виглядало так, ніби російські партнери намагаються на­лагодити зв'язок з нами як з виробни­ком, — розповідає генеральний дирек­тор «Херсонського електромеханічного заводу» Аркадій Сандік. — На нашу адресу надійшов лист від керівника відомої російської промислової групи, до складу якої входять аналогічні на­шому підприємства з Росії, Білорусі та України. В ньому нам ненав'язливо та у дуже люб'язній формі пропо­нували продати корпоративні права «Херсонського електромеханічного за­воду». Звичайно, що ми відмовились, бо самі маємо розгалужену мережу контрагентів та бездоганну репутацію на ринку й не потребуємо зовнішніх інвестицій. Це рішення ми закріпили й на загальних зборах акціонерів. Але через деякий час на заводі з'явився представник українського підприємства, яке вже пройшло про­цедуру так званої корпоратизації російськими колегами. Він вже у досить наполегливій формі пропону­вав особисто мені продати власний контрольний пакет акцій заводу. Я відмовився, бо не збирався порушу­вати закон про акціонерні товариства та рішення наших загальних зборів. У відповідь почув, що на наш завод накинули оком росіяни, які у будь-який спосіб отримають його у власність.

Одночасно у пресі поча­ли з'являтись повідомлення про наслідки корпоратизації українського підприємства, представник яко­го приїздив у Херсон. З публікацій можна було дізнатися, що українські колеги фактично втратили не тільки підприємство, а й роботу. Завод ви­знано банкрутом. Сотні людей залиши­лися без роботи. Звичайно, що такий, фінал не приваблював ані керівництво «Херсонського електромеханічного заводу», ані його трудовий колектив.

- Серйозність намірів наші спочат­ку доброзичливі «партнери» проде­монстрували вже у перші місяці 2010 року, — пригадує Аркадій Сандік. — Контрагенти повідомили, щов Росії се­ред наших клієнтів розповсюджується інформація про те, що «Херсонський електромеханічний завод» припинив своє існування. Стало зрозуміло — боротьба виходить за межі правового поля. Підтвердженням цього стало звернення представника російської сторони до торговця цінними папе­рами пана Сорокіна та реєстратора цінних паперів ЗАТ «Дисконт-плюс» з проханням продати реєстр акціонерів заводу. На щастя, і торговець, і реєстратор проявили порядність.

Але не всі так поводилися. Влітку біля прохідної підприємства з'явився громадянин Г., який не є акціонером заводу чи уповноваженою особою, та почав пропонувати працівникам купити їх акції. На фасаді він розклеїв відповідні оголошення. Оскільки за статутом закритого акціонерного товариства заборонено відчуження акцій на користь сторонніх осіб, то такі дії ми кваліфікуємо як протиправні, про що повідомили у правоохоронні органи. Зі свого боку ми провели перереєстрацію підприємства: з акціонерного товариства закритого типу стали товариством з додатковою відповідальністю. Це значно звузило можливості щодо рейдерського за­хопленая. Але події продовжували розгортатися не на користь трудового колективу. У місцевій газеті з'явилося оголошення про купівлю акцій заво­ду. Зателефонувавши за вказаним номером, ми почули голос все того ж громадянина Г., який навіть не нама­гався спростовувати, що він має на меті ку­пити якомога більше акцій мінорітарних акціонерів. Одно­часно зі мною як з керівником підприємства поча­ли шукати зустрічі досить відомі осо­би. Деякі з них вже , навіть не натякали, а прямо говорили, що їх попросили впли­нути на мене як на керівника, щоб я погодився продати власні акції. Я не втомлююсь по­вторювати — цього не буде. У 2011 році все продовжується, — веде далі Аркадій Сандік. — Зі мною почали шу­кати зустрічі досить шановні люди з відомими вже мені пропозиціями про­дати корпоративні права «Херсонсько­го електромеханічного заводу». Равін через посередників повідомив мені, що на території України з'явилася жінка, яка представляється дуже багатою москвичкою і також має бажання придбати «Херсонський електромеханічний завод». Жінка не нехтувала жодними можливостями вплинути на мене через знайомих мені людей, але на прямий контакт чомусь так і не вийшла. З її пропозиції стало зрозуміло, що якщо і, відмовлюсь, то кошти, які мали піти на купівлю підприємства, будуть витрачені на підкуп «необхідних людей» для заволодіння підприємством.

«Херсонський електро­механічний завод» став справою життя не тільки керівництва, яке є власником контрольного паке­ту акцій. Виробництво зайняло серйозне місце у житті декількох сотень працівників-акціонерів та членів їх родин. Разом трудовий колектив переживав скрутні часи, знову й знову доводив, що може випускати насосну продукцію, яка користується стабільним попитом. Тут навчилися ремонтувати глибинні насоси інших товаровиробників, що зробило завод унікальним підприємством півдня України.

- Ми тримаємося, дуже вдячні за підтримку багатьом людям, які не дають знищити підприємст­во,-кажутьназаво- ді. — Але при цьо­му дуже хочеться розраховувати на допомогу влади та правоохоронних органів. У нас на­копичилось дуже багато матеріалів про незаконну діяльність певних осіб. Ці дані ми І вже передавали / і/«1 у правоохоронні органи, але якщо треба, ще раз зробимо це.

Якщо подивитись на історію протистояння рейдерській атаці, то можна побачити, що, починаючи з 2009 року, було направлено десятки зверненьдо прокуратури, СБУ, МВД, облдержадміністрації. У відповідь, на жаль, отримано лише загальні фрази. Невже для того, щоб закон запрацював, треба спочатку зни­щити успішне підприємство? Невже зараз не можна припинити дії осіб, які порушують закон, намагаючись скуповувати акції підприємства, і тим самим поставити крапку на планах рейдерів?