Окрім проблем із законом, в останні тижні у Юлії Тимошенко з'явились ще проблеми з власною партією, і справи тут дуже сер¬йозні, адже сьогодні вже не актуальне пи¬тання щодо розширен¬ня «Батьківщини» або посилення боротьби за електорат. Наразі питання стосується взагалі подальшого іс¬нування цієї політичної сили під керівництвом її незмінного лідера Юлії Володимирівни Тимошенко. Час знову нас навчає, що неза¬мінних людей не Існує.

Одразу після президент¬ських виборів-2010, пані Ю, звичайно ж перебувала у стані масштабного шоку. Проте сумувала вона недов¬го, бо, відверто кажучи, у опозиції Юлія Володимирів¬на почувала себе ще краще, ніж при владі. Рік тому Тим¬ошенко думала, що зможе використати майбутні про¬вали регіоналів на власну ко¬ристь і знову здобуде владу. Та, на її превеликий жаль і на щастя українського народу, таких провалів у діючої вла¬ди майже не було. До того ж, на розсуд громадськості ви- плило багато потаємних іс¬торій бютівцїв. Мова йде про вбивство (добре відомий со¬ратник Юлії Тимошенко Ло- зинський, котрий безжалісно і з особливою жорстокістю у 2009 році вбив невинну лю-' дину), педофілію (скандал у таборі «Артек»), цинічне рейдерство (тут прикладів настільки багато, що не ви¬стачить і всієї газети, аби їх перераховувати). Не будемо забувати і про саму Юлію Володимирівну, котра владу використовувала виключ¬но у власних егоїстичних інтересах. Можна зробити висновок, що імідж партії «Батьківщина» зіпсували не діюча влада, не слідчі ГПУ, не

американський суд чи хтось ще інший. Провина повністю лежить на самих членах цієї політичної сили, а якщо кон¬кретніше — усю відповідаль¬ність несе найближче ото¬чення Юлії Володимирівни.

Багато хто з «білосердечних» уже давно почав розумі¬ти, що «Батьківщина» не має майбутнього. Проте поки Тимошенко перебувала при владі, її політичні соратни¬ки приховували свої амбіції. Вони боялись, по-перше, її несамовитого авторитариз¬му і, по-друге, її жорстокого цинізму. Останній завжди виражався у категоричності та брехні, яку Юлія Володи¬мирівна звикла використо¬вувати у якості інструменту політики. Та останні протес¬ти населення показали, що люди втомились від такої опозиції. Українським гро¬мадянам не потрібні лідери на кшталт Тимошенко. Вони самі здатні вирішувати влас¬ні проблеми, йдучи на кон¬кретний діалог з владою.

Якщо говорити про шан¬си «Баїьківщини» на вибо¬рах до Верховної Ради 2012 року, то політична ситуація тут виглядає наступним чи¬ном. Звичайно, будемо від¬вертими до кінця, політична сила Тимошенко поза вся¬ким сумнівом потрапляє до майбутнього парламенту. Та їй вже ніколи не повторити такого масштабного заходу до Ради, який вона зроби¬ла у вересні 2007 року. Так експерти кажуть, що «Бать¬ківщина» отримає 40-45 мандатів — у найкращому випадку. Нагадаємо, що у 2007 році БЮТ отримав 156 депутатських крісел, з яких сьогодні Тимошенко утри¬мує лише 105. За рік від Юлії Володимирівни пішла тре¬тина депутатів. А це тривож¬ний сигнал для пані Ю, адже втратити третину депутатів за неповний рік — такого ще не траплялось з жодною по¬літичною партією у сучасній історії України.

В умовах невизначенос¬ті самої Тимошенко її со¬ратники намагаються вести свою політичну гру. Впливові особи з «Батьківщини» сьо¬годні добре усвідомлюють, що для порятунку не лише власного майбутнього, але й майбутнього всієї політич¬ної сили, їм конче необхідне «перезавантаження» лідера партії. На жаль, Юлія Воло¬димирівна відмовляється це розуміти. І така її впертість та категоричність може ко¬штувати Тимошенко не тіль¬ки майбутньої політичної кар'єри, а й поваги мільйонів тих українців, що роками від¬давали їй свої голоси.

Битва за «Батьківщину» лише починається. Та одне сьогодні не викликає сумніву — зірка Юлії Тимошенко ко¬титься донизу. Справа тільки у швидкості її падіння...