По правому березі Інгульця у мальовничій долині розкинулося своїми садибами село з красивою назвою Твердомедове. Базується тут сільськогосподарське товариство «Перше травня». До великого розпаду колгоспів воно було найменшим за розмірами колективним господарством у Великоолександрівському районі. Хазяйнували твердомедівці на землях, далеко не кращих у наших краях. Саме звідси і далі до Криворіжжя рівнинний Таврійський степ поступово переходить у бугристу місцевість. Особливими успіхами тутешні хлібороби не відзначались. Ходили у середняках, тоді як ближчі до Дніпра борозенці, трифонівці, новокам'янці вирощували добрі врожаї й отримували високі нагороди. Та, як відомо, все тече, все змінюється. Настав зірковий час і для твердомедівських хліборобів. Шість років поспіль вони збирають найвищі у районі врожаї зернових і технічних культур.

Контора господарства розмістилася в одній з найстаріших споруд Великої Олександрівн, зведеній у дев'ятнадцятому столітті. Вона тут перебуває ще з тих далеких часів колективізації, коли організувався у наших краях перший ТСОЗ. Відтоді господарство пережило кілька реформувань. Було артіллю, колгоспом, колективним сільгосппідприємством, а тепер, ніби по висхідній спіралі, повернулося на круги своя — стало знову товариством.

Для конторських працівників тут неабиякі зручності— поруч банки, райцентрівські служби. ІдоТвердомедового, базового села господарства,— рукою подати. Голова правління Сергій Олексійович Косюк кожен свій робочий день починає у виробничому містечку, що розташувалося на узвишші за селом. Тут, у щойно спорудженому сучасному офісі вирішуються всі оперативні і стратегічні питання, тут керівник господарства і депутат районної ради приймає сельчан у їх особистих справах.

І так уже дванадцять років. За цей час прошуміло теж чимало вітрів перемін. Найчастіше — руйнівних. У районі розвалилося більшість колективних господарств. Розпайовані землі і майнові сертифікати прибирають до загребущих рук скоробагатьки, що нахлинули з усіх-усюд. Але твердомедівці виявилися мудрішими від багатьох інших. Свою долю вони довірили людині, в якій встигли побачити дбайливого господаря, чесного і порядного керівника.

Виходець із родини хліборобів-степовиків Сергій Косюк любити землю і працювати на ній вчився змалку у своїх батьків, необхідні знання для сучасного господарювання набував у Херсонському сільгоспінституті, а перший досвід фахівця й керівника сільськогосподарського виробництва — на посаді головного зоотехніка і заступника голови колгоспу імені Ко-товського у Великоолександ-рівському районі. В короткий термін молодий зоотехнік навів справжній лад у громадському тваринництві господарства. На малоолександ-рівських фермах не раз проводились районні семінари по заготівлі, зберіганні та використанні кормів, першим в районі Сергій Олексійович запровадив міжпородне схрещування свиней. В усіх справах, за які він брався, на першому плані була економічна доцільність з урахуванням завтрашнього дня. Золотому правилу господарювання залишається вірним по цей день, очолюючи СТОВ «Перше травня».

Сьогодні у товаристві понад 400 власників земельних паїв. Після ліквідації сусідніх колективних господарств імені Ко-товського і «Дружба» багато селян свої земельні паї приєднали до твердомедівських. Людей влаштовує розроблена тут система оплати оренди землі і праці на ній. Для землевласників введені суттєві знижки цін на вироблену у господарстві продукцію, окремими пільгами користуються всі без винятку і наймані працівники. Серед сільсько-господарських підприємств району у «Першому травні» найвища зарплата. Як і в минулі часи, видаються щомісяця аванси і повний розрахунок.

Порядкують нині твердомедівці на 3273 гектарах землі і навчились вирощувати пристойні врожаї.

- Про це краще запитайте у головного агронома, — радить Сергій Олексійович, — мене ж більше турбують питання економічного характеру. За останні чотири роки не отримали від держави жодної копійки дотації. Уряд тільки те й робить, що завантажує селян непомірними податками. А чергова обдирайлівка просто приголомшила. Президент Янукович підписав Закон про введення експортного мита на зерно. За попередніми підрахунками ми, зібравши по 40 центнерів зерна пшениці, втратимо при її реалізації понад 260 тисяч гривень, або — по 640 гривень на кожному гектарі посівів. Чим вищим буде урожай, тим більші понесемо втрати... Та марна річ плакатись у жилетку — все одно влада не хоче почути голос селян. Покладаємось на власні сили. Дай Бог, щоб їх вистачило до нових перемін. Сподіваюся, вони будуть позитивними...

Найважливішим у господарюванні Сергій Олексійович вважає самовідданість людей. Передовсім головних технологів виробництва: агронома Юрія Кондратюка, інженера Віталія Харитонова, зоотехніка Петра Скакуна, енергетика Сергія Гаврильченка. Про кожного з них керівник відгукується якнайкраще.

- Ось, подивіться, сьогодні неділя, офіційний вихідний, а їм не відпо-чивається. І так не лише у переджни-в'я...

Скориставшись порадою голови правління, беру інтерв'ю у головного агронома господарства Юрія Федоровича Кондратюка. Цікавлюсь, як і чим задобрюють твердомедівці свою не найкращу землю, що вона віддячує їм щороку 45-центнерни-ми і вищими врожаями зерна. Адже знаю, що у господарстві через економічну недоцільність до мінімуму скинуте поголів'я великої рогатої худоби і на поля давно не вивозяться органічні добрива, знаю непомірно високі ціни на мінеральні добрива.

- Ми просто не забираємо органіку з поля, — пояснює Юрій Федорович. Пожнивні рештки при збиранні подрібнюються і разом з мінеральними добривами дисковими боронами заробляються в грунт. Таким мульчуванням не лише поповнюємо поживними речовинами грунт, а й захищаємо його від висихання, перегрівання, розмивання водою на схилах та попереджаємо сходи бур'янів...

Юрій Федорович запрошує мене у поле.

- Там, у степу, краще все сприймається...

Акуратно зрізавши декілька пшеничних колосків, головний агроном налічує у кожному від 40 до 45 зернят:

- Будемо і цього року з великим хлібом...

Хоча, як відомо, загадувати наперед — справа невдячна, але я вірю інтуїції бувалого хлібороба, добре відомим йому прикметам і розрахункам. Як не як, за плечима в агронома чотири десятиліття практики на рідному полі, де він знає кожну грудочку землі, кожну стеблинку, знає особливості тутешнього клімату і вміє передбачати його «сюрпризи». Відколи закінчив Боб-ринецький сільгосптехнікум, живе і трудиться в селі над Інгульцем. У трудовій книжці Юрія Федоровича, як і в паспорті, єдина адреса.

- Напишіть, будь ласка, -просить Кондратюк, — може хтось із однокашників відгукнеться... Так хочеться зустрітись і поспілкуватись з друзями молодості... А щодо секретів наших успіхів скажу таке: хочеш мати гарний врожай — вкладай у нього всю свою душу... і, звичайно, кошти. Всі знають, як наш голова доро жить кожною копійкою, проте для доброї справи грошей не шкодує. Щороку купляємо вносимо понад 300 тонн мінеральних добрив. Дорого, але кожен їх центнер дає понад півтонни прибавки зерна. Маємо увесь набір техніки і знарядь для своєчасного, а головне, якісного виконання агротехнічних операцій. За останні роки придбали три комбайни «Клаас», кілька сівалок, нову зерноочисну установку «Алмаз». До речі, навколишні фермерські господарства купують у нас добре підготовлений посівний матеріал перших репродукцій, адже ми майже всі свої поля засіваємо елітним насінням...

Юрій Федорович не приховує свого задоволення, оглядаючи густі, мов щітка, хліба. Тут його напружені трудові будні, недоспані ночі. Настрій агронома передається механізаторам Віктору Шпо-III нарському, Сергію По-номаренку, Олександру Рубану, Василю Главаць-кому, Михайлу Богайчу-ку, Дмитрові Охрімовсь-кому, Анатолію Вороні і всім іншим твердоме-дівцям, які розпочинають жнива. На 760 гекта-; pax достигають озимі пшениці п'яти різних сортів, на 176 гектарах половіє озимий і на 272 гектарах ярий ячмені. Комбайнери прицінилися до врожаю і враховують особливості цьогорічного збирання. Як і належить, краї хлібних масивів обкошені та з метою протипожежної безпеки оброблені дисковими боронами. Перші агрегати незабаром зайдуть у загінки. Незабаром неначе меридіани потягнуться з гін у гони покоси. Нехай хліборобське щастя і надалі усміхається працьовитим твердо-медівцям, розважливим їх керманичам.