З кожним роком у всіх містах України (в Херсоні теж) все більше впадають в око результати явища, названого «графіті», у якого є як прихильники, так і противники.

Що таке графіті — культура чи безкультур'я, спосіб власної реалізації чи хуліганство? Звичайно, що люди старшого віку однозначно скажуть: ті, хто малюють на стінах — це просто хулігани. Молодь може не погодитись з такою думкою і сказати, що деякі малюнки графіті прикрашають місто. Для тоге, аби довести загалу, що графіті — це не завжди хуліганство, у Новій Каховці 25 червня провели фестиваль, на який запросили райтерів (тих, хто малює «графіті») з усієї України.

Ідея проведення дійства належить двом сестрам, які навчаються у Новій Каховці — Людмилі та Олені Бондаревим, які самі, власне, не малюють графіті, але у колі їхнього спілкування достатньо райтерів -художників, які займаються подібним малюванням. Для цього міська влада та підприємці виділили юним «хуліганам» цілу стіну позаду ринку.

На фестиваль приїхали учасники із Луцька, Вінниці, Донецька, Херсона, Миколаєва, Одеси. Усього, щоб помалювати на стінах, до Нової Каховки завітали 20 осіб. Дівчата говорять, що не чекали такої кількості учасників і гадали, що приїдуть райтери тільки з Південного регіону.

«Идея по поводу фестиваля возникла спонтанно, не так дано в Новой Каховке, надень Европы, было сделано граффити возле кинотеатра «Юность». Поэтому на День молодежи мы решили продолжить рисование ужена отдельной стене, — розповідають Олена та Людмила Бондаревы. — Каждый из участников заранее присылал нам скетч-эскиз своей будущей картины. Отбора, как такового, не было, мы были согласны на все картины-граффити, которые нам предложили. Это достаточно свежая идея для Новой Каховки, потому что в большинстве городов Украины такое искусство уже развито».

У сучасному словнику можна знайти наступне пояснення слова «графіті» — «це, насамперед, закодований текст, символіка якого відбиває визначені події культурного, політичного або громадського життя соціуму, членами якого є його виконавці. Саме контекст розкриває основний зміст того, про що говориться в конкретному графіті, підкреслюючи приналежність одиничного до загальної традиції!.

Графіті — це ціла культура, говорять райтери, що має власні закони.

Але треба дотримуватись своєрідних правил. Перш за все, нецензурні написи на стінах фасадів будинків не відносяться до мистецтва графіті. І райтери навіть іноді ображаються, коли їм вказують, що не треба, мовляв, «хуліганити на стінах будинків та офіційних установ».

Для багатьох малювання графіті означає самовираження і, разом з тим, вихід за рамки або норми. Як артистична робота, навіть якщо вона створена легально, будь-яке графіті завжди матиме в собі певну схильність до бунтарства. Саме так стверджує райтер з Донецької області Олександр Корбан, який завітав на фестиваль у Нову Каховку: «Первый раз попробовал что-то нарисовать в 14 лет, и до сих пор помню те непередаваемые ощущения. Для меня граффити — это моя жизнь.

У меня было очень много периодов, когда хотелось бросить подобное занятие. Но я все равно брал в руки краску, подходил к стене и продолжал. Сейчас мой опыт «работы» райтером около 9 лет».

Чи не найголовніша мета графіті — створення оформленого візерунку з літер у чийомусь імені, настільки персонально скроєного, що дає змогу виразити якесь ставлення, думку, емоцію, врешті-решт-душу. Оскільки комбінація літер, яку пише райтер, у більшості випадків є незмінною, єдиним, що має значення — це той чи інший спосіб виконання напису.

Отож, райтери та мистецтво графіті — це скоріше спосіб самовираження, ніж хуліганські наміри. Хочеться вірити, що фестиваль у Новій Каховці довів цю думку до більшості мешканців міста.