Хліб в Україні вважається символом святості, радості, щастя, здоров'я та багатства. Тому жнива завжди були святою справою. До них готувалися, як до величного урочистого свята і водночас до тяжкої праці, бо ж працювати доводилося у спеку, від зорі до зорі. Село в цей час завмирало...

На Голопристанщині стартувала цьогорічна жнивна кампанія. 18 червня розпочали збирання озимого ячменю у долматівському сільськогосподарському виробничому кооперативі імені Горького, де керівником досвідчений аграрій Віктор Нестеренко. Минулої п'ятниці випала нагода зустрітися з ним, побачити, як працюють «горьківчани».

Під час розмови у конторі господарства Віктор Олексійович повідомив, що озимий ячмінь займає площу у 530 гектарів, 1330 га відведено для озимої пшениці, 180 га — для озимого ріпаку. Середня врожайність ячменю становить 32,9 цнт з гектара.

Під час спілкування з В.О. Нестеренком у його робочому кабінеті простежувалася якась стурбо- ванність у рухах, виразі обличчя керівника. Виявилося, переймається він зараз питанням придбання тракторного агрегату, обурюється, що ціна на нього з 2007 року виросла майже на сто відсотків. «Оце так «фокус» у державі!», — висловлюється з приводу цього Віктор Олексійович, а на запитання стосовно продажу землі відповідає: «Земля — це дар Божий. Бери, користуйся нею. А коли пішов з життя — то нехай землею користується хтось інший».

Того дня в кооперативі на косовиці ячменю були задіяні два механізованих загони. Один працював на полі неподалік Круглоозер- ки, інший — ближче до Долматів- ки. Вирушаємо до одного з них. Здалека видно степові кораблі. Красиво і величаво ниву порають потужні комбайни німецького виробництва «Лексіон-480» (якість збирання у них краща, ніж у «Джон Дірів»), прибулі з Вінничини. Власну комбайнову техніку в СВК імені Горького не використовують — старі «Дони» та «Ниви» вже відпрацювали свій ресурс, експлуатувати їх — мати постійні проблеми. За роботою «німців» уважно спостерігають відповідальний за протипожежну безпеку тракторист Віктор Трошин та обліковець Наталя Ляхович. Жінка має засмаг, якому позаздрять відпочивальники на морському узбережжі: дається в знаки тривале перебування в степу, на сонці і вітрі. Якоїсь миті комбайни зупиняються в очікуванні вантажівок, котрі доставляють на тік золотаве збіжжя. Бункер «Лек- сіону-480» розрахований на 6 тонн ячменю або 8 тонн пшениці, тому водіям доводиться робити не один рейс з поля до току (відстань між ними становить 11 км). Та Володимир Тимофійович Копилець та його син Анатолій свою справу знають добре. На ваговій розповіли, що Анатолій упродовж дня перевіз 140 т, а водій Сергій Пасічник на ГАЗ-53, вантажопідйомність якого складає 5 т, здійснивши близько 20 рейсів, доставив на тік 90 тонн зерна нового врожаю.

Настає час годувати жниварів обідом. На полі з'являється дерев'яний вагончик, що виконує роль пересувної їдальні. До трапези на свіжому повітрі трударів запрошує Віра Павлівна Яцюк. Цієї відповідальної і напруженої пори вона, голова місцевої ветеранської організації, погодилася допомогти готувати їжу, частує смачними супами і борщами, стравами з м'ясом, компотами. На столі постійно свіжі огірки, цибуля, молодий часник.

Хто працює на землі, той знає, як важко дається кожна зернина. Скільки фізичних і моральних сил, нервів доводиться витрачати, аби вчасно, без втрат зібрати врожай. Тому боротьба за нього точиться кожного дня, кожної хвилини. У цьому переконуєшся тоді, коли бачиш засмаглі, обвітрені, зрошені потом обличчя трактористів, комбайнерів, водіїв, працівників току. Хочеться, щоб умови їхньої праці поліпшувалися, щоб були забезпечені якісною, безвідмовною у роботі технікою вітчизняного виробництва.

До речі, щодо техніки. Коли на току виробничого кооперативу працівники Олег Бортник та Андрій Ляхови») готувалися до завантаження зерном 40-тонного МАЗу, Віктор Олексійович Нестеренко згадав ті часи, коли про подібну техніку ще й гадки не мали, а машини типу ГАЗ-51 були розраховані на перевезення 2-2,5 тонн вантажів. А тут відразу 40 тонн! Хіба не можна перейняти досвід білорусів і створити щось подібне в Україні?

Ячмінь, якого на току вже було 1,5 тис. тонн, «горьківчани» реалізують компанії «Зернотрейд» за ціною 1450 грн за тонну, адже потрібні кошти для придбання мінеральних добрив, щоб розрахуватися по зарплаті, на інші потреби.