Вівця — це не лише цінна вовна та м’ясо. Це ще й «зброя» масового знищення «чорних вдів» — каракуртів

Були часи (70-80-ті роки 20-го сторіччя), коли Херсонська область займала перше місце серед регіонів України по виробництву овечої вовни. При чисельності населення області понад 1 млн. 150 тис. чоловік, поголів’я овець, що були в господарствах регіону, становило більше 1 млн. 100 тис. Тобто, на кожного мешканця області фактично припадала 1 вівця! Проте зараз, при чисельності населення регіону понад 1 млн. 86 тис. осіб, загальне поголів’я овець становить на Херсонщині близько 30 тис. голів. З них 17 тис. 818 знаходяться у господарствах, решта — у населення області.

Такі факти згадували учасники круглого столу «Формування національних проектів: проблеми та перспективи відродження вівчарства на Херсонщині». Його організували і провели регіональний центр з інвестицій та розвитку та Херсонська торгово-промислова палата за участі науковців, економістів та бізнесменів області. Поспілкувавшись, вони вирішили створити робочу групу з відродження в області вівчарства, яка підготує концепцію проекту відродження в регіоні вівчарства і подасть її на затвердження в обласну раду. А далі цей проект просуватимуть для затвердження у статусі національного.

Як вважають експерти, Херсонщина має все необхідне, щоб відновити в себе вівчарську галузь, яка здатна буде забезпечити регіон не лише вовною (для подальшого виробництва з неї продукції), а й бараниною та овечим молоком. Зокрема, в регіоні ще збереглися господарства (у тому числі племінні), які продовжують займатися вівчарством, є наукові заклади, що готують кадри для цієї галузі (Херсонський державний аграрний університет) та займаються селекцією овець (Інститут тваринництва степових районів «Асканія-Нова»).

Що ж до кормової бази, то вівця дуже невибаглива до кормів. Вона поїдає до 300-х видів різної трави (у тому числі — колючок) і здатна в умовах області існувати на підніжному кормі до 180 днів на рік, навіть перебуваючи на непридатних для землеробства землях, солончаках, стерні та площах під паром.

Крім того, за допомогою овець можна вирішити проблему нашестя на регіони України отруйних павуків каракуртів (чорних вдів). У цьому переконаний доцент Херсонського державного аграрного університету Наталія Папакіна. За її словами, коли на Херсонщині активно розвивали вівчарство і було велике поголів’я овець, випадки укусів людей каракуртами були тут рідкістю. Вівці, яких випасали на пустищах та інших непридатних для землеробства площах (а саме там «квартирували» отруйні павуки), витоптували гнізда каракуртів і знищували їх, зазначила науковець.

Але зараз, при дуже малій чисельності овець, павуки розплодилися і почали мігрувати не лише на присадибні ділянки тавричан, але й далі на північ, в інші області України. Вівці стримували збільшення популяції отруйних павуків, наголосила доцент ХДАУ.

До речі, за даними управління МНС в області, на Херсонщині поточного року на момент підготовки матеріалу вже було зафіксовано 5 укусів людей отруйними павуками. Торік в області було 19 таких випадків. Павуки кусали людей переважно на пасовищах, ланах, на городах і подвір’ях в сільських населених пунктах. Проте цього літа випадок укусу людини павуком зафіксовано вже навіть на відкритому майданчику кафе у Херсоні...

На думку експертів, основою майбутнього кластеру для відродження та розвитку в регіоні вівчарства може стати вовномийне підприємство. Проте, як зазначила завідувачка кафедрою зовнішньоекономічної діяльності ХНТУ Лариса Наумова, вовномийку ні в якому разі не можна створювати на базі ХБК. Бавовняний комбінат — занадто масштабне виробництво з величезними приміщеннями, які не підходять для розміщення вовномийного виробництва, наголосила науковець. На її думку, таке виробництво Херсонщині доцільно було б мати в Асканії-Нова Чаплинського району. Свого часу тут змонтували вовномийку, але зараз вона не працює.

За словами Лариси Наумової, саме вовномийка, як первинний переробник сировини, повинна стати кластероутворюючим підприємством — щоб вже потім до цього кластеру ввійшли інші підприємства. Зокрема — сільськогосподарські, що займаються вівчарством. Адже без власного вовномийного підприємства, яке прийматиме і очищатиме вовну, неможливо збільшити в регіоні поголів’я овець і відродити вівчарську галузь, зазначила вона.

На думку науковця, кластер для відродження та розвитку вівчарства треба створювати безпосередньо на території Херсонщини — з огляду на те, що тут є все необхідне для розвитку вівчарства. А вовну можна продавати і в області, навіть не маючи тут потужного текстильного виробництва з виготовлення вовняних тканин. Наприклад, для виробництва килимів, ковдр, подушок, ручної пряжі тощо, заявила завідувачка кафедрою.