Одним із важливих напрямів реформування соціальної політики в Україні є надання пільгу грошовій формі. Назріла ця проблема як у зв'язку із щорічним збільшенням дефіциту держбюджету, так і через зростання чисельності осіб, які претендують на одержання різних видів соціальних пільг. Детальніше про це — у розмові з начальником Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської облдержадміністрації Євгенією ШИЛІНОЮ.

Євгеніє Анатоліївно, чи багато у нас людей, яких торкнеться реформування соціальної політики?

Чимало. 8 Україні близько 25 мільйонів осіб претендують на от- • римання пільг, допомог та різного роду доплат. Лише на території Херсонщини кількість громадян, які мають право на пільги, перевищує 278 тисяч. До речі, всі вони включені до спеціального реєстру пільговиків,

Невже цього замало? Чим викликана реформа?

Механізм реалізації права на пільги в сучасному його вигляді на практиці не дає можливості повною мірою виконувати державні зобов'язання перед громадянами та забезпечувати належний рівень компенсації збитків підприємствам, які надають послуги. Насамперед тим, що надають транспортні послуги на пільгових умовах. Хочу зазначити, що мова йде не про скасування прав, пільг та інших заходів соціального захисту ветеранів і членів їхніх сімей, а про рівноцінну заміну.

Упорядкування системи надання пільг розпочалося ще у 2002 році. Саме тоді Кабінет Міністрів України затвердив стратегію зміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню. Проте в квітні 2004 року, побоюючись соціального напруження, уряд зазначену стратегію скасував...

Між тим, у статті 61 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» зазначено, що місцеві органи виконавчої влади мають право надавати адресну грошову допомогу громадянам, які мають право на пільговий проїзд міським та приміським автомобільним транспортом, та надавати пільги на тверде паливо готівкою у межах загального обсягу субвенцій з держбюджету. Прийняті рішення були, безумовно, певним початком реформування системи пільг. їх мета — поліпшити матеріальний стан окремих категорій громадян із посиленням дії принципу адресності. На Херсонщині й зараз діє розпорядження голови облдержадміністрації про надання адресної грошової допомоги пільговим категоріям громадян на придбання твердого палива, скрапленого газу та субсидії готівкою населенню.

— А як з пільговим проїздом?

—Механізм надання адресної грошової допомоги особам, які мають право на пільговий проїзд у транспорті, до кінця не відпрацьовано. Нам, врешті, необхідно визначитися: що таке адресна грошова допомога? Це, дійсно, допомога, тобто додатковий прибуток до бюджету, чи це грошова компенсація (повна або часткова) за умови добровільної відмови особи, яка має право на пільгу, від безкоштовного проїзду? Якщо метою субвенції є адресна грошова допомога, то необхідно визначити критерії її надання. Наприклад, визначення родин, в яких мешкають особи, котрі мають право на пільги, з низьким прожитковим рівнем.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визначено, що пільги надаються за умови, якщо їх розмір у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом пільговика за попередні 6 місяців не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 р. ці зміни до законів визнані неконституційними. Отже, насамперед необхідно визначити саме поняття: надання допомоги чи грошової компенсації (повної або часткової) за умови добровільної відмови особи, яка має право на пільгу, від безкоштовного проїзду.

Це, так би мовити, завдання на завтра. А що сьогодні?

Стратегією упорядкування системи надання пільг окремим категоріям громадян до 2012 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3.06.2009 р., передбачено поступовий перехід від безготівкової форми надання пільг, зокрема з проїзду, до надання адресної грошової допомоги окремим категоріям громадян, які мають право на пільги за соціальною ознакою.

Міністерство праці та соціальної політики України розробило проект Концепції забезпечення адресного надання пільг окремим категоріям громадян. Основні положення її базуються на збереженні діючої системи сплати за надані пільгові послуги у безготівковій формі та запровадженні адресного забезпечення пільгових послуг у грошовій формі за добровільним рішенням громадянина. Такий перехід відповідає чинному законодавству, оскільки пільги є видом державних соціальних гарантій, а не видом допомоги.

І все ж, сьогодні різниця між можливостями сільського і міського пільговика є...

Нагального вирішення потребує саме це питання. Адже всім добре відомо: від інфраструктури регіону залежить можливість і сутність використання людиною наданих їй пільг. Наприклад, в обласному центрі у осіб, які мають право на пільги, ширший їх набір, ніж у тих, хто живе в селі. Це і безкоштовний проїзд у транспорті, і безкоштовне користування телефоном. Середній сільський пільговик практично не користується міським та приміським транспортом. Щоб отримати відповідну допомогу або пільгу, особа похилого віку з села повинна доїхати до райцентру, витративши інколи більше коштів, ніж «затягне» сама допомога чи пільга. І таких недоступних для мешканців села пільг багато. Тому їм вигідніше було б компенсувати пільги грошима і використовувати їх на вкрай необхідні потреби, скажімо, придбання ліків...

Але надання адресної соціальної допомоги і пільг у вигляді матеріальних компенсацій повинно реалізуватися винятково за особистим бажанням людини?

Кожен пільговик повинен мати можливість раз на рік чи півроку отримати або проїзний квиток, або грошову компенсацію. Вважаю, що люди похилого віку не тільки у віддалених селах, але і в обласному та райцентрах захочуть отримати компенсацію у грошовому еквіваленті. Візьмуть компенсацію і пенсіонери міст, які не користуються часто транспортом. Звичайно, в управліннях праці та соціального захисту населення райдержад- міністрацій та міськвиконкомів з'явиться додаткове навантаження з надання грошової компенсації та проїзних квитків пільговим категоріям громадян. Але таким чином вирівнюються умови доступності до соціальних послуг і пільг усіх категорій громадян, незалежно від місця проживання.

То що, слід готуватися до мо- нетизації пільг?

Почнемо з того, що безкоштовний проїзд є однією з найдорожчих пільг. Механізм її фінансування настільки недосконалий, що особи, які мають право на такий проїзд, не мають можливості для повної його реалізації, а транспортні організації не компенсують до 50% своїх витрат на перевезення пільговиків. Багато приватних транспортних підприємств та індивідуальних перевізників, особливо в Херсоні, надають пільги з перевезення окремих категорій громадян на благодійній основі.

На мою думку, надання пільг з проїзду у громадському транспорті у грошовому еквіваленті найближчим часом є проблематичним, оскільки необхідно визначити джерело фінансового забезпечення цієї пільги, розробити методику визначення вартості пільг з урахуванням регіональних особливостей тощо. Тому одним із варіантів часткового і тимчасового вирішення цієї проблеми є надання особам, які мають право на пільгове користування цією послугою, квитків (абонементів) на безкоштовний проїзд за рахунок субвенції з держбюджету, яка передається місцевим бюджетам на надання компенсації за перевезення пільгових категорій громадян.