Модернізоване судно «Альона» російської компанії «Шіпчарт», 22 липня, спустили на воду. Над осучасненням судна працювала команда корабелів Херсонського суднобудівного заводу, і, за словами самих заводчан, ця робота тривала лише три місяці.

«Тепер «Альона» стала вдвічі міцнішою, дедвейт збільшився на 40%, а термін експлуатації подовжився ще на 10-15 років, — зазначив Євген Ліньов. — А отже, наше судно стало ще безпечнішим».

Для працівників заводу кожен такий спуск судна на воду, завершення будівництва чи ремонту судна — це справжнє свято, яке свідчить, що завод' «живий», «працює». Участь у спуску на воду, традиційно беруть не тільки ті, хто будував, а й члени їхніх родин, ветерани виробництва, пересічні херсонці — всі, кому не байдужа доля заводу.

«Я тут працюю з 1979 року, спочатку працював на збірці головних двигунів, зараз працюю над газовими комунікаціями заводу, — розповідає Валерій Бухлін, майстер газової служби. — Усі судна, які будують чи ремонтують на заводі, проходять, так би мовити, через наші руки, ми забезпечуємо їх всіма видами газопостачання. Шкода, лише, що сьогодні ми, в основному, займаємось цією модернізацією. Основне завдання заводу — це будівництво суден, а не ремонт. Але так, як зараз треба хоч якось виживати, займаємось ремонтом».

«Я на заводі вже ЗО років, на скількох суднах працював — вже і не порахувати, каже Юрій Антко, бригадир. — Працював я і на «Лльоні», Ми тут повністю все демонтували, заново встановлювали Тепер тут наші люкові закриття стоять, щогли; добудовчі роботи — всі наші. Я впевнений, що те, чим ми займаємось сьогодні, теж мав право на існування. Не маємо грошей будувати судна — будемо їх ремонтувати, адже ремонтувати теж хтось повинен. А з'являться гроші — повернемось до будівництва. Головне, що завод живе, а чим займається — не так вже й важливо».

Щоправда, ветерани заводу іншої думки, вони упевнені, що призначення ХКЗ — лише кораблебудування, а ремонтні роботи — свого роду заниження планки. Але Василь Федін, генеральний директор ХКЗ, запевняє, що це не так. Завод робить те, що може у сучасних умовах, а подальший його розвиток залежить скоріш від держави, аніж від того, чим конкретно займаються заводчани.

«Зараз середня заробітна плата працівників заводу — більше 2200 гривень, працівників у нас близько 2 тисяч, і головна задача на сьогодні — це залучення молодих кадрів, — каже Василь Федін. — Середній вік заводчан наближається до 50 років, тому дуже важливо, щоб цих корабелів змогла замінити молодь. І я бачу, що навіть на такий захід, як цей спуск на воду «Альони» прийшло багато молодих людей. Ми тому й влаштовуємо подібні святкування, щоб привабити молодь».