За келихом цього пінного ще кілька десятиліть тому вишиковувалися довжелезні черги. Варто було пошепки сказати «Жигулівське привезли!», і у будь-який час доби, без огляду на погоду люди квапилися придбати смачне пиво.

Воно й справді було того варте — насичений солодовий смак, підкреслений гіркотою хмелю цінували у всіх куточках тоді ще Радянського союзу.

Яке воно — справжнє «Жигулівське»? Чому має таку назву та звідки взялося? І чи можна зараз посмакувати тим самим пивом, звареним за традиційним рецептом? Розповідаємо.

Трохи історії

Колись цей класичний сорт пива варили лише на одному заводі — Жигулівському пивоварному, що знаходиться на березі Волги у російському місті Самара. Тепер же під такою назвою продукцію випускають майже усюди. Втім справжнього рецепту та стандарту якості дотримуються нечасто.

Зараз знайти справжнє «Жигулівське» пиво можна на https://umanpivo.ua/ua/production/zhigulevskoye-light.html — його випускає крафотвий виробник з Умані, чітко слідуючи усім тонкощам традиційної рецептури.

А колись вдалий рецепт затвердили радянським ГОСТом та наділили суто вітчизняною назвою, аби певною мірою приховати його походження. Пиво, що настільки прийшлося до смаку всім у СРСР — від партійних лідерів до простих трудівників, насправді приїхало до нас з Європи.

Зварити традиційний австрійський лагер вирішив Альфред фон Вакано, арендувавши землю в Самарі під будівництво заводу ще у 1880 році терміном на 99 років. Назвав він свій напій, що «пішов у світ» на початку 1881, «Віденським».

Пінне настільки сподобалося громадянам у всіх куточках країни, що темпи виробництва швидко зростали. Втім вже у 1918 році завод націоналізували більшовики. Сімейству Вакано довелося брати свій колишній завод в оренду у влади. Виробництво відновилося лише у 1923 році. Рецепт затвердили ГОСТом, а назву змінили з «буржуазійного» віденського на патріотичне «Жигулівське».

Як має смакувати справжній лагер

Втім суті напою це не змінило. І зараз виробники, що дотримуються правильної рецептури, варять світле фільтроване пиво з натуральних компонентів. Так, продукція компанії «Уманьпиво» виробляється без жодних консервантів, барвників, ароматизаторів, фіксаторів кольору, підсолоджувачів. В складі «Жигулівського» — лише джерельна вода, солод, хміль.

Цікаво, що заради особливого смаку використовується лише один конкретний тип солоду — ячмінний Pilsner. Його комбінують з міксом українських сортів хмелю, гірким та ароматичним. Вміст алкоголю — 4,2%, середній показник гіркоти — 12–18 евс. Саме такі показники має традиційне світле фільтроване пиво.

Аби цілком поринути у смак минулого та допомогти пінному найкраще розкрити смакові властивості, поєднуйте його з сосисками-гриль, стейками та горішками. Бажано вживати охолодженим до 8–10 градусів по Цельсію. Смакуйте традиції!