Минулого року до питання вартості проїзду у міських автобусах, що працюють у режимі маршрутного таксі, ми поверталися кілька разів.

Нагадаю, що у серпні 2009-го виконком Херсонської міської ради прийняв рішення про підвищення вартості проїзду у міських автобусах з 1 вересня з 1,50 до 2 грн. Своє рішення вмотивовував тим, 'що перевізники скаржаться, що їм не вистачає грошей на покриття витрат.

Нагадаю також, що більшість фірм, які займаються перевезенням пасажирів, є приватними, а два комунальних підприємства, які були створені для задоволення потреб громадян міста, працюють тільки із приватними власниками авто (власних автобусів місто не має). Власники скаржилися, що все дорожчає (а громадяни самі для себе друкують гроші і мають шалені прибутки): і вартість пального, і заробітна плата водіїв та кондукторів, і т.і. Крім того, нам з вами обіцяли, що після підвищення ціни на проїзд буде значно покращено якість перевезення!

Більшість з тих, хто кожного дня користується цим видом транспорту, знає, що для того, аби дочекатися автобуса, особливо у вечірній час і особливо на певних маршрутах, треба запастися неабияким терпінням. Всі ми знаємо і про існування проблеми: пасажир — водій, коли останній дозволяє собі все, що завгодно — від паління за кермом і одномом'ентної розмови по мобільному телефону до нецензурної брані, від вмикання на «повну катушку» блатних пісень до оголеного тіла влітку... Натомість пасажир має тільки одне зобов'язання -платити!

Тоді, звертаючись з проханням щодо підвищення ціни, перевізники обіцяли, а виконком це підтверджував, що з 1 вересня все стане набагато краща Казки для злиденних.

Минуло півроку, чи змінилося щось на краще? Відповідь одна — ні.

Як і раніше, ми чекаємо автобус, а особливо у вечірній час по 20-30 хвилин. Як і раніше, вже після 19.30-20.00 автобусів на деяких маршрутах чекати марно. Як і раніше, у автобусах не прибрано, неохайні водії. Як і раніше, на нас — пасажирів — не звертають ніякої уваги. Так що ж змінилося? Прибуток!

Історія питання

Перед тим, як змінити вартість проїзду, були проведені навіть громадські слухання (це є обов'язковою умовою, коли приймається регуляторний акт). Та на слуханнях, які проходили на території режимного підприємства міського комунального підприємства- «Хер-сонелектротранс», чомусь більшість була тих,* хто й працює у тих самих приватних фірмах (що здійснюють перевезення), і тому цілком зрозуміло, що «за» підвищення ціни на проїзд проголосувала «більшість».

У членів виконкому (50% якого сформовано за квотою міського ГОЛОВИ Володимира Сальдо, а 50% -за поданням фракцій у ХМР), не виникло питання: а наскільки правдиві цифри, а їх хтось перевіряв? Судячи з усього, не дав собі ради щодо перевірки розрахунків (чи просто не захотів, чи не захотів НЕ просто) і заступник міського голови, який курує галузь, Юрій Петрович Христич, Виконком проголосував -перевізники підняли ціни.

Хтось позловтішався, хтось поплакав, що доведеться віддавати ще на 50 коп. більше на щоденний проїзд, але всі промовчали.

Ми ж тоді поставили під сумнів і обіцянки того, що покращиться якість обслуговування, і те, що будуть виконуватися графіки руху, і сам факт того, що розрахунок ціни був правильний.

Через півтора місяці після того, як нові розцінки вступили в дію, ми вирішили перевірити, а що ж відбувається із перевезеннями.

В один із днів жовтня я та мої студенти з Інституту.філології та журналістики ХДУ (директор -професор Володимир Олексенко) з 7 ранку до 20 години вечора контролювали виконання графіків» руху автобусів по 5 маршрутах та рахували, скільки перевозять у них пасажирів (визначали так званий пасажиропотік).

Отриману інформацію проаналізували, і це дало нам право припуститися твердження, що вартість проїзду перевізниками завищена по кількох показниках одразу.

Зокрема ми знайшли цифри, які не відповідають дійсності:

- у собівартість перевезення пасажирів закладено заробітну плату кондукторів, яких немає чи не у 90% автобусів, що працюють на маршрутах;

- у розрахунок собівартості перевізники неправильно закладають кількість пасажирів, яку перевозить автобус певної марки;

- у собівартість закладено (10%) надбавок за перевезення пільгових категорій громадян (які, під час проведення конкурсу, перевізники зобов'язувалися перевозити безоплатно);

- перевізниками неправильно прораховано навантаження на якісно-кількісний склад рухомого складу завищено розрахунок проїзду одного пасажира на певну відстань);

- інкасація не відповідає кількості виданих квитків тощо.

Всього ми аналізували кілька десятків параметрів, починаючи від вартості самого автобусу у цінах фірми-виробника, до вартості деяких запасних частин, пального і т.і.

Результатом проведеного журналістського розслідування став проект рішення Херсонської міської ради, який був підготовлений мною як депутатом ХМР.

У проекті я запропонував:

- накласти мораторій на рішення виконавчого комітету ХМР;

- повернути ціни на проїзд до вересневих, тобто на рівень 1,50 грн;

- створити депутатську комісію, яка повинна розібратися із цінами на перевезення пасажирів, та ще ряд пропозицій.

Проект рішення було винесено на розгляд сесії, та, на жаль, більшість голосів він так і не знайшов.

В залі своє небажання голосувати за накладання мораторію на рішення виконкому ХМР, наприклад, депутати від Партії регіонів мотивували тим, що:

- автор проекту не фахівець, а отже розрахунки, ним приведені, невірні;

- навіщо опускати, завтра ціни у державі поповзуть в гору — знову будемо приймати рішення про підвищення;

- людям треба заробляти;

- ми можемо викликати напруження у суспільстві;

- маршрутним будуть страйкувати і т.і.

А за тиждень до дня проведення сесії керівники приватних фірм-пере-візників зажадали від Юрія Христича зустрітися зі мною і висловити своє невдоволення мені особисто.

Зустріч відбулася. Перевізники справедливо звинуватили мене у тому, що я не фахівець, що я не маю права проводити розрахунки, пригрозили, що вони перейдуть на власну ціну, яка складає від 3,5 до 7 гривень на окремих маршрутах.

Натомість я відповів: «Так, я не фахівець і ніколи цього не скривав. Але я є патріотом свого міста і тих людей, які довірили мені захищати їхні інтереси, коли обрапкгменедепу-татом ХМР». Нагадав я перевізникам і про те, що для того, аби проконтролювати, як вони виконують графіки руху, скільки пасажирів перевозять у одному автобусі за один рейс, і чи видають квитки пасажирам, — не треба мати навіть початкової освіти, достатньо вміти рахувати до 10. Зустріч вийшла більш ніж напружена, звичайно, що мої аргументи, чи доводи, чи просто зауваження (називайте як завгодно) перевізники не почули. Втім їх зрозуміти можна, це їх бізнес, і вони хочуть заробляти для себе на бутерброд з маслом та червоною ікрою. А от що стосується пана Христича... То саме після цієї зустрічі у мене в душі зародився сумнів у його щирості. У мене склалося стійке переконання, що він є тією людиною, яка лобіює інтереси перевізників і робить це~не за «красиві очі».

На початку тієї зустрічі пан Христич картинно образився на мене, що я де висловлюю недовіру виконкому і йому, як профільному заступнику, який готував це питання для розгляду і підписував папери. Акторської майстерності Юрію Петровичу не займати ще з тих часів, коли він працював секретарем міському комсомолу, та от зараз майстерності, органічності і все ж щирості забракло. Його слова про те, що він, як заступник міського голови, діяв нечесно, і що я повинен довести протилежне — були непереконливими, і навіть більше того, саме вони наштовхнули мене на думку, що тут щось «нечисто».

Звичайно, що це тільки мої припущення. За руку Юрія Петровича (як його колишнього колегу, одного із заступників Володимира Сальдо, якого взяли «на гарячому» співробітники міліції) я не хапав, а тому говорити прямо, що він непорядна людина, поки не можу, поки...

Зустріч відбулася, закінчилася начебто нічим — кожен залишився при своїх думках. Та я вже тоді був переконаний, що рішення у залі не пройде, що голосів не вистачить. Так і сталося. Вже у той момент, коли я не побачив під стінами ради, у день проведення сесії, пікетуючих, яких обіцяли перевізники, стало цілком зрозуміло, що домовилися, що є люди з певних фракцій, які під певні преференції голосувати з цього питання не будуть.

Єдине, на що спромоглися депутати, це проголосувати мій другий проект рішення: «Про створення тимчасової депутатської комісії», яка повинна була розслідувати те, як формувалися ціни.

Признаюся чесно, ще тоді у залі я сказав: «Гора народила мишу», «Комісія працювати не буде ніколи!». Що заставило мене так сказати? По-перше, до складу комісії записалося так багато бажаючих, що зібрати кворум було б майже неможливо. По-друге, я висловив сумнів у тому, що комісія буде працювати взагалі -попереду були вибори, і лідерів партійних фракцій цікавили не конкретні херсонці та їхні проблеми, а справи більш для них важливі — ведення політичної агітації.

А комісія створена для спускання пари. її створили лише для того, аби потім можна було сказати виборцям: ми працювали, але нічого не знайшли, все правильно. Хто буде перевіряти?

і я був правий. З дня створення комісії пройшло майже два місяці. На цьому тижні спливає термін її повноважень, а жодного засідання (навіть організаційного) так і не відбулося. Як бачите, депутатів не цікавлять ваші проблеми, шановні громадяни.

Сьогодення

Цієї п'ятниці відбудеться чергове пленарне засідання, а до його порядку денного, навіть формально, не включено питання про звіт; тимчасової комісії, як цього вимагає Регламент. Втім, про що ж звітувати, якщо комісія так і не сталася...

Та, чесно кажучи, не це стало інформаційним приводом для того, аби знову повернутися до цієї теми.

Головне

Минулого тижня, під час чи то прес-конференції, чи то якоїсь іншої зустрічі із представниками ЗМІ, голова Херсонського відділення Антимонопольного комітету України Тетяна Мануйленко повідомила журналістів, що за час перевірки, яку проводило відділення щодо приватної фірми-перевізника «Корнет-стиль», відділенням виявлено цілу низку порушень!!!

На жаль, саме представників двох ЗМІ — газети «Акценти» та радіо «АКС» — які присвятили цій темі так багато часу, на цю зустріч не запросили, але наші колеги з інших ЗМІ там були, і я дозволю собі скористатися інформацією, яка була розміщена у газеті «Херсонський вісник» минулого четверга. Так, на 2 шпальті було вміщено матеріал Артура Литовченка: «Маршрутчики завысили тариф». Передруковуємо матеріал дослівно.

«Оттобі, бабуся, і Юр'євдень»... Перед вами реальна картина того, як місцева влада ставиться до своїх обов'язків і як піклується про вас.

Повинен принагідно зазначити, що в даному випадку «Корнет-стиль» — це не найгірше підприємство, яке займається перевезенням пасажирів в нашому місті.

Більшість з тих, хто користується послугами маршруту № 8, можуть підтвердити, що це чи не єдиний маршрут, де автобуси рухаються із завидними виконанням графіків руху (хоча б вдень). Те саме можна сказати і про маршрут № 20. Під час проведення журналістського розслідування ці маршрути потрапляли у коло нашого обстеження, і вони викликали у нас найменше нарікань.

На жаль, поки у поле зору організацій, які можуть не тільки контролювати а й'карати, не потрапили ті перевізники, у яких і з розрахунками тарифів, і з виконанням взятих на себе зобов'язань -великі проблеми.

Так, наприклад, приватна фірма «МІС», яка серед інших обслуговує і Маршрут № 16, у нас викликала найбільшу кількість нарікань. Особливо у вечірній час. Проводячи контрольні заміри виконання графіків руху, ми помітили, що у вечірній час там графіки не виконуються систематично, а упродовж однієї вечірньої години ми не помітили на маршруті взагалі жодного автобуса. І так вже не перший рік.

Після того, як своє слово сказав уповноважений державою орган і практично перелічив всі ті порушення, на які я вказував ще три місяці тому, я маю право тепер поставити запитання і до пана Сальдо, і особливо до пана Христича, який бив себе кулаком у груди, доводячи мені, що він «білий і пухнастий». Наскільки Ви, Юрію Петровичу, і Ви, Володимире Васильовичу, не задіяні у обор'удках, які відбуваються на пасажирських перевезеннях? Скільки коштує вам те, що ви не помічаєте реалій життя?

Юрію Петровичу, Ви, як порядна людина, повинні тепер або застрілитися, або, як мінімум, подати прохання про звільнення з посади за власним бажанням. Все одно, хочу у це щиро вірити, що після травневих виборів Вас і Вашого патрона попросять.. «Ал-ле-е! Ап!»

«Херсонское областное отделение Антимонопольного комитета Украины возбудило дело в отношении частного предприятия «Корнет-стиль».

Указанное предприятие на конкурсных началах получило право на перевозку пассажиров на городских автобусных маршрутах в режиме маршрутного такси №№ 4, 8, 20, 27, 48.

Как выяснило антимонопольное отделение, предприятие при расчете тарифа стоимости проезда городскими маршрутами общего пользования включило необоснованные затраты.

В частности, расчет содержит затраты на оплаты труда кондукторов, хотя штанным расписанием эти должности не предусмотрены. Рассчитывая плановую себестоимость перевозок, перевозчик использовал показатели пассажировмес-тимости транспортного средства только по количеству мест для сидения, что может привести к занижениюхоличества перевезенных пассажиров и, соответственно, не отвечает требованиям Методических рекомендаций, утвержденных приказом Министерства транспорта Украины.

Расчетный тариф также безосновательно увеличен на коэффициент перевозки льготных категорий граждан (10%), в то время как по условиям договора, заключенного с управлением транспорта и связи Херсонского горсовета, перевозчик обязался перевозить пассажиров льготной категории на благотворительной основе.

Расчет не подтвержден актами проведения обследования пассажиропотоков для определения показателя среднего расстояния поездки 1 пассажира.

Поскольку такие действия могут привести к ущемлению прав потребителей, отделение проводит расследование по делу».