В Україні запроваджується практика цивілізованого проведення лобістських кампаній. їх мета — вирішення нагальних проблем, які гальмують соціальний та економічний розвиток країни. Серед тих, хто започатковує вагому новацію, — Проект Міжнародної фінансової корпорації (ІРС) «Розвиток агростра-хування в Україні» і його керівник, доктор сільськогосподарських наук Гарі РОШЕ. Нещодавно цей Проект розпочав лобістську кампанію з метою просування прогресивних ідей агрострахування та законодавчого забезпечення їх впровадження в життя.

— Пане Роше, яка мета Вашої лобістської кампанії?

— Міжнародна фінансова корпорація; образно кажучи, відіграє у цій справі роль брокера. Ми не підтримуємо жодної компанії чи бізнесової структури. Ми працюємо спільно з урядом і усіма зацікавленими сторонами. Наше завдання полягає в тому, щоб залучити кращих українських та іноземних експертів, проаналізувати ситуацію і розробити дуже прозорі, адекватні і добре адаптовані до українських реалій законодавчі пропозиції, які дозволять створити ефективну систему агрострахування.

Ми також прагнемо роз'яснити нашим українським колегам, як ця система працюватиме і які необхідно для цього ухвалити рішення. Звісно, ми не робимо це самостійно. Впродовж усього процесу тісно співпрацюємо зі страховими компаніями та державними структурами. Тобто відіграємо активну роль у цьому процесі.

Що б ми хотіли побачити у підсумку? Сподіваємося, що українські законодавці ухвалять необхідні для України рішення. І насамперед проголосують за закон, який створить нові правила гри на страховому ринку. І тоді сільгоспвиробники, які купують страховку, по-перше, отримають якісні послуги і чесне ставлення до себе, а по-друге, заплатять за ці послуги мінімальну ціну. Адже ця ціна спиратиметься на розраховані математично (акту-арними методами) тарифи. Відтак, вони будуть справедливими, так само, як і прибуток страхових компаній.

— Лобістська кампанія належить до широкомасштабних акцій. Тому її проведення потребує багату часу, ресурсів і прихильників. Кого Ви залучаєте для її здійснення?

— Процес, який ми започаткували, потребує підтримки з боку різноманітних груп зацікавлених осіб в Україні. Ми не можемо сподіватися на успіх у створенні нового закону і його лобіюванні, якщо існуватиме багато суперечливих думок. Саме тому ми спільно зі страховиками та держ-структурами докладаємо великих зусиль для налагодження контактів з різними організаціями. Важливо дослухатися до них, аби розробити дієву стратегію і загальний план створення системи агрострахування. Ця стратегія не є стратегією Міжнародної фінансової корпорації. Ми просто сприяли її розробці, виступили її каталізатором.

Тож перший крок полягає у тому, щоб напрацювати загальні підходи до таких ' документів, і, гадаю, ми впоралися з цим. Ми — це не лише Міжнародна фінансова корпорація, а й багато різних сторін, які долучилися до цього процесу. Зараз існує узгоджене бачення розвитку агрострахування, яке поділяють усі: регуляторні органи, міністерства та страхові компанії, асоціації фермерів і сільгоспвиробників. Усі вони вважають, що така система — це саме те, чого потребує Україна. Вже зараз у Верховній Раді розглядається проект закону про страхування сільськогосподарської продукції. Одночасно з цим спеціалістами страхового ринку та аграріями разом розробляються страхові продукти, які більшою мірою відповідають потребам сільгоспвиробництва.

Таким чином, ми маємо сказати: ще до того, як цей законопроект був написаний і ми почали лобіювати його ухвалення, Міжнародна фінансова корпорація і уряд Канади, який підтримує цю роботу через партнерство з Канадським агентством з міжнародного розвитку, зробили свій вне-_ сок. Зараз ми всі прагнемо головного: щоб депутати Верховної Ради проголосували за законопроект, ухвалення якого виведе розвиток агрострахування в Україні на нові рубежі.

— Тривалий час страховики та аграрії не могли порозумітися між собою. Аграрії вважали, що страховики пропонують надто дорогі послуги, а страховики дорікали їм за ухиляння від страхування своїх посівів, тварин тощо. Як Вам вдалося об'єднати їхні інтереси?

— Страхування значною мірою спирається на статистику і на математику. Ми можемо продемонструвати, як обчислюються ставки страхової премії, скільки коштів споживачі платять за страховку, скільки отримують у вигляді страхових виплат, і навіть побачити, які прибутки генеруються у приватному секторі. За всім ци м стоять доволі потужні і легко зрозумілі математичні розрахунки.

Тож ми створили єдність між різними сторонами на серйозній науковій основі. І можемо з упевненістю сказати, що розробляємо цілковито прозору систему. Можна сперечатися про цифри, не погоджуватися з тарифами, дебатувати про норму прибутку, але, якщо спиратися на наукову систему, завжди є змога дійти спільної думки.

— Як би Ви охарактеризували нинішній стан українського страхового ринку? Ваш прогноз — що на нього чекає у майбутньому?

— Гадаю, у майбутньому ринок агрострахування в Україні обслуговуватимуть 10—15 страхових компаній. Можливо, їх виявиться більше або менше, але різниця буде несуттєвою. Сьогодні ж на ринку працює 60—70 компаній, які пропонують послуги агрострахування.

Зараз ринок висуває дуже мало вимог до страхової компанії, яка пропонує агрострахування. Немає вимог до кваліфікації її персоналу. Наприклад, у штаті такої компанії має працювати агроном, мусять бути люди, які можуть правильно розрахувати тарифні ставки і так само правильно виконати процедури оцінки збитків. Оскільки зараз такі вимоги відсутні, практично будь-хто може продавати страховку на цьому ринку. І це породжує цілу низку проблем. Врешті-решт, через це сільгоспвиробники нині дуже низької думки про агрострахування.

Тому вкрай необхідно, щоб держава сказала страховим компаніям: якщо ви хочете продавати страховку аграріям, то повинні мати належні системи і процедури, залучити відповідних кваліфікованих фахівців, повинні мати перестрахування, ефективне управління даними і системи для обслуговування сільгоспвиробників. Коли держава поставить такі вимоги, то багато компаній підуть з цього ринку. І залишаться лише ті, хто підготувався до роботи в нових умовах. Є велика ймовірність, що ці компанії працюватимуть спільно. Бо в агрострахуванні існує чимало питань, які не під силу вирішити одній страховій компанії.

Чому цей процес не відбувається вже зараз? Головна причина в тому, що в Україні відсутній закон, який би регулював ринок агрострахування належним чином.

— Лобістська кампанія — це завжди певний вплив на структуру, яка приймає рішення. Уданому випадку йдеться про Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин. Чи знаходите з ним спільну мову?

— Комітет цей є досить прогресивним. Ми справді дуже раді, що маємо спільну позицію у цьому питанні. Депутати, які працюють у складі Комітету, заявляють про необхідність створення в Україні правил гри для агрострахування і вважають це одним із головних пріоритетів. Вони прагнуть розвивати систему агрострахування.

Але я переконаний, що у вирішенні цього питання має бути зацікавлений не лише згаданий парламентський Комітет. Вся Верховна Рада повинна демонструвати підвищений інтерес до нього. Бо агрострахування, кредитування сільгоспвиробників і створення цивілізованої системи для вирощування та експортування сільськогосподарської продукції перебувають у сфері національних інтересів. Тим більше, що українське сільське господарство торік спромоглося посилити свої позиції на внутрішніх та зовнішніх продовольчих ринках. І це попри фінансову кризу.

— Скільки часу може знадобитися для реалізації Ваших лобістських намірів?

— Ми дуже хочемо, щоб Верховна Рада якнайшвидше ухвалила закон про агрострахування, оскільки, на мою думку, з більшості питань маємо консенсус серед усіх зацікавлених сторін. Технічну роботу вже виконано. Пропозиції до Верховної Ради передано. Депутатам слід лише відповісти на запитання: розуміють вони їх чи ні? Якщо у них залишаються якісь сумніви, то ми готові надати їм усю необхідну аналітику, роз'яснення, будь-які додаткові обґрунтування. За такого сценарію вся робота над законом про агрострахування могла б вкластися у лічені місяці. І це сприяло б прискореному розвитку сільського господарства, яке, як ми вже могли переконатися, відіграє визначну роль в українській економіці.