Поки Прем'єр-міністр України вояжувала до Херсона, найвідданішого їй міністра МВС — Юрія Луценка — Верховна Рада спровадила у відставку. Як це відіб'ється на підсумках голосування найближчої неділі — покаже час, а поки обидві партії та обидва лідери, обидва кандидати, продовжують поливати один одного брудом і шукають, шукають, шукають: соратників, голоси, способи перемоги...

Без сумніву, шукають і ще одну відповідь: що робити наступного понеділка, аби отримати (або утримати) владу у своїх руках.

Давайте розглядати різні варіанти сценарію, Г спробуємо уявити собі, як будуть розвиватися події, починаючи з понеділка 8 лютого.

Одразу скажу, що всі варіанти можливого розвитку подій є суто фантазією автора і не мають ніякого відношення до стратегічних планів жодного із штабів.

Артор не претендує на досконалість і нікого не переконує у тому, що треба йому зробити, аби «Вони не пройшли»!

Варіант перший — найпростіший (якого не буде ні при яких розкладах)

Сторона, яка програє, визнає вибори легітимними, такими, що відбулися без порушень, і спокійно піде у політичне небуття.

Варіант другий — ускладнений (вірогідність настільки низька, що деталізувати немає сенсу)

Сторона, що програє, назве суперника всіма непристойними словами, закличе світову спільноту не сприймати результати і спокійно піде у політичне небуття.

Варіант третій — ще більш складний (але також малоймовірний)

Сторона, що програє, подає заяви до судів. Спокійно (головне слово) чекає результатів, сприймає свою поразку, і фінал... з варіантів один і два. 1

Варіант четвертий — доволі складний (і більш реалістичний)

Наступного дня зранку під стінами ВРУ, КМУ, КСУ, ЦВК, МВС, дюжини посольств, а ще на всіх майданах з'являються пікети обох політичних сил (одні будуть нападати, інші ж захищати результати «народного волевиявлення). Бійки, поножовщина, кров...

Діючий ^Президент вводить пряме президентське правління і залишається при владі щонайменше на рік, допоки протиборці не переріжуть один одного або не зрозуміють, що так далі жити не можна, і домовляться.

Варіант п'ятий (ірреалістичний)

Обидві сторони на барикадах. Президент — їде у Польщу (або йде на Говерлу). Протистояння набуває розмаху, через півроку люди починають розуміти, що два сапоги — це пара. Революція! Вся влада радам! Тимчасові збори! Даєш — реприватизацію! Фабрики — робітникам! Буржуям — в'язниці!

Ще через півроку нові вибори, і народ обирає... нові сапоги!

Як ви розумієте, все це іронія. А що ж може бути насправді?

Насправді варіантів кілька, але всі вони невтішні.

Найскладніший — нового Президента не буде (поки що)

Хто б не переміг на виборах, інша сторона може зробити найпростіший крок для того, аби опонент не став Президентом. І повірте мені, для цього не треба виходити на вулиці, будувати барикади, захоплювати телефон і телеграф, навіть «Аврору» використовувати не треба. Достатньо зробити крок, який настільки безболісний, що навіть сухого листя минулорічних каштанів не зачепить.

Що треба зробити? Прочитати статтю Конституції України.

Не вірите... А даремно.

Читаємо: «Стаття 104. Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше, ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України». Зрозуміло?

Для тих, хто не зовсім розуміється на законодавстві України, поясню: справа в тому, що Президент не може стати Президентом допоки не складе присягу, а присягу він повинен складати народові України не на простому, а на урочистому засіданні ВРУ! І допоки він цього не зробить, ніякий він і не Президент, а тільки так, переможець чергових виборчих перегонів.

Що треба зробити для того, аби «урочистого» засідання не відбулося?..

Ті, хто кажуть, що можна заблокувати трибуну, то мають рацію. Але це некрасиво, нетонко і просто -прямолінійно. Рано чи пізно, але все одно депутати втомляться і підуть відпочивати, а тут і присягу прийняти можна...

Зробити все можна значно красивіше...

Як? Не складно. Ті, хто здогадалися самостійно, — молодці, для інших потримаю інтригу.

Для початку подивимося, що сьогодні відбувається у ВРУ, а точніше, кого і скільки зараз в українському парламенті.

Отже, станом на 26 січня 2010 року фракції налічують: Партії регіонів -172 особи; БЮТу (політичних партій «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», Українська соціал-демократична партія , партія «Реформи і Порядок») — 153 особи; Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (Народний Союз «Наша Україна», Політична партія «Вперед, Україно!», Народний Рух України, Українська Народна Партія, Українська республіканська партія «Собор», Партія Християнсько-Демократичний Союз, Європейська партія України, Громадянська партія «ПОРА», Партія захисників Вітчизни) -71 особу, Комуністичної партії України — 27 осіб; «Блоку Литвина» (Народна Партія, Трудова партія України) — 20 осіб; ще ВРУ має 6 позафракційних депутатів. Разом — 449 фізичних осіб тобто народних депутатів (хто загубив одиницю — для нашого аналізу не так вже й важливо).

Ми не будемо зараз аналізувати збереження фракцій, скажу лише, що за час цієї каденції відбулися такі зміни: у ПР змінилося 5 нардепів, з них: 2-х — замінено, 3-є — зараз позафракційні; у БЮТ — 21, з них: 16/3;уНУНС-8,зних: 8/0; у КПУ -2, з них: 2/0; у Литвина — 2, з них: 2/0.

А тепер ми можемо фігурально скласти три окремих формації, з них: перша — фракція ПР, яка сьогодні має понад 151 голос, друга -БЮТ, яка має 150 голосів, і третя — так звані малі фракції, які разом з позафракційниками мають 124 голоси.

А тепер відповідь на питання, що можна зробити, аби безболісно не допустити новообрану фізичку особу на посаду Президента? Правильно, треба зробити так, аби ВРУ перестала бути легітимною, а для цього достатньо аби 151 депутат склав мандат!

Як бачимо, і ПР, і не так беззастережливо, але все ж і БЮТ може це зробити. Може це зробити і третя формація, але для цього їм доведеться не тільки знайти точки дотику (суто політичні), але й добрати десь 27 прибічників. Хоча, з погляду на те, що нелегітимність ВРУ тягне за собою дострокові парламентські вибори, то варіант цілком можливий.

От і виходить, що якщо ВРУ перестає бути легітимною, то новообраний Президент не стає таким, допоки не запрацює ВРУ, а вона не запрацює, допоки не відбудуться позачергові вибори. Президент (Віктор Ющенко) залишається на своїй посаді, своїм указом оголошує про дострокові парламентські вибори, які відбудуться разом із місцевими вже ЗО травня 2010 року.

Юлія Тимошенко продовжує бути ще як мінімум 5 місяців Прем'єром, а той, хто виграв другий тур у грі під назвою «Президент-2010», продовжує чекати.

І головне, що все це легітимно, правильно, відповідає букві закону і не потребує ніякого втручання світової спільноти. І досить супротивнику зробити хоч один крок щодо силового розвитку подій, то діючий Президент будь-якої миті вводить пряме президентське правління і оголошує надзвичайний стан! Якщо той, хто виграє, ризикне загострити ситуацію і спробує силовим шляхом зайняти крісло Претендента, то у такій ситуації я особисто йому не заздрю -світ таке сприйме скоріш за все як форму диктату і силовий протизаконний захват влади! А тут можна нарватися і на те, що тебе не тільки «не сприйме світ», а ще оголосять світовою персоною нон-грата, а там і сам відмовишся від крісла.

Чи вигідний такий сценарій учасникам дійства?

Якщо не розглядати «криваві», то цей найбільш оптимальний і оптимістичний, адже всі, навіть Литвин, можуть розраховувати на те, що вони потрапляють до нового складу ВРУ і майже нічого не втрачають.

Якщо взяти за основу підсумки голосування по-персоналіях у першому турі виборів Президента, що відбулися 17 січня, то нескладно порахувати, що кожен з претендентів здатен привести до ВРУ певну кількість депутатів, а саме: Віктор Янукович — 35,32%, 158 депутатів; Юлія Тимошенко — 25,05%, 112 депутатів; Сергій Тігіпко -13,05%, 58 депутатів; Арсеній Яценюк — 6,96%, ЗО депутатів; Віктор Ющенко -5,45, 24 депутати; Петро Симоненко-3,54%, 16 депутатів. Всього це лише — 398 депутатів, а де ж решта? А за решту і будуть сперечатися і ці шестеро, і Литвин (шанс тягнути до 3% він має, до мінімуму не вистачило всього-то 0,63%).

Я порахував тільки 89,10% голосів виборців, це ті, що проголосували за кандидатів у президенти, які умовно перетинають 3%-й бар'єр, що дає шанс на проходження до ВРУ. Залишається ще 10,9%, а це-49 депутатів у ВРУ, ось за них і будуть сперечатися претенденти.

Умовно кажучи, навіть якщо нічого не зміниться і ці шість фігур, що займають вищі шабелі політичного олімпу України, а саме: Віктор Янукович, Юлія Тимошенко, Сергій ЧЯНЯ Тігіпко, Арсеній Яценюк, Віктор Ющенко та Петро Симоненко — наберуть ту ж саму кількість голосів, то при перерахунку «зайвих» відсотків вони отримують ще по 8-15 депутатських мандатів. От і виходить, що ті фігуранти, які є зараз у ВРУ, не втрачають нічого глобального. І вони можуть ризикнути і піти на розіграш такого сценарію.

Зрозуміло, що хтось втратить, адже з'явилися два потужних гравці -Тігіпко, Яценюк, які у першу чергу зараз зацікавлені у тому, аби позачергові вибори до ВРУ відбулися якомога швидше — допоки вони не втратили свій електорат. Не втратили тих, хто в них, на фоні суцільного хаосу, повірив і готовий привести їх до влади. А тому саме тут криється відповідь на інше питання: чому вони не спокушаються на «цікаві» пропозиції щодо об'єднання перед другим туром?

Навіщо попу баян — якщо він не гармоніст?

Навіщо Тігіпко і Яценюку брати на себе чужий мотлох, чужі обіцянки і чужі борги? У них є «чистеньке» минуле, більш-менш «світленька» перспектива. Більш-менш приваблива електоральна «замануха»: ми нові — у нас нові погляди... Навіщо їм пов'язувати себе з тим, що вже натворили в цій державі і один і друга прем'єри? Навіщо їм відповідати за всі промахи і огріхи і Віті, і Юлі? Вони розікрали, розтрощили, розтащили, а Сєнє і Сергійкові відповідати? Ні, пошукайте дурнів. Вони не з цього табору. Обидва чудово розуміють, що попереду вибори на місцевому рівні, де вони обов'язково знайдуть прихильників, які приведуть їх спочатку у місцеву владу, а там і до ВРУ рукою подати. А тому плями саджати на чистенький костюмчик не для них, і вони все прорахували правильно і діють «за затвердженим сценарієм».

Про місцеві вибори ми поговоримо окремо.

Довготривале «кулаково-політичне» протистояння Деякі експерти не виключають, що, крім політичного протистояння у ВРУ, судах та у мас-медіа, можливі дії й у силовому напрямку.

Хоча, можу припустити, що після відставки Луценка і переведення його у формат в.о., у Тимошенко певні позиції щодо силового розвитку подій похитнулися, адже командувати міліцією напряму вона вже не зможе, хоча Міністерство і залишається під її контролем, адже є на «худий кінець» формат КМУ. Та це все ж не те, що було раніше. Луценко поки залишається в.о. (цікаво, заступник «пустого крісла»), і командування силовою структурою у нього в руках... Подивимося...

Крім того, можливий варіант, що Янукович виведе на вулиці певні «неформальні формування», які будуть намагатися брати ситуацію у свої руки. Тоді слово візьме діючий Президент. Як він поведе себе і на чий бік схилиться? У його руках залишається діюча армія, яка підпорядкована йому 100% як Верховному головнокомандуючому, і куди він її поведе, проти кого — поки сказати важко.

Якщо між собою стануть з'ясовувати стосунки військові формування, які матимуть в руках не палиці і не іграшкові пістолетики, то тоді ситуація може взагалі вийти з-під контролю і хто знає куди зайти...

Та це, будемо сподіватися, найгірший варіант сценарного розвитку, і до нього дії не дійдуть.

А поки, враховуючи, що у першому турі до виборчих урн прийшло 66,67% — тих, хто мав право голосу, а у другому турі фахівці прораховують явку на 1/3 менше, то виходить, що наступного Президента можуть обрати не більше, як 8-9,5% громадян України. От і виходить, що новообраний Президент буде Президентом 1/6 частини України. Прикро і дуже страшно!