Епідемію туберкульозу в Україні зареєстрували у 1995 році. І майже одразу до трійки лідерів за кількістю хворих потрапила Херсонщина. Сьогодні в області вдалося призупинити ріст захворюваності. Втім, Херсонщина і досі не здає лідируючих позицій. Для того, аби з’ясувати, з чим це пов’язано, та як борються з епідемією, кореспондент «М+» відвідав обласний протитуберкульозний диспансер.

Причини лідерства

Пік захворюваності на туберкульоз в Херсонській області припав на 2005 рік. Тоді фіксували 175 випадків на 100 тисяч населення. Сьогодні їхня кількість зменшилась до 111. Втім, Херсонщина і досі лідирує в Україні за цими показниками (загальноукраїнський показник — 80 випадків на 100 тисяч населення). Як твердять фахівці, одна з причин — місце розташування області. Херсонщина — міграційна зона, через яку пройшли декілька хвиль переселень. Ще одна причина, — розповідає Володимир Бурятинський, головний лікар обласного протитуберкульозного диспансеру, — це наявність в області 5 виправних закладів. «На жаль, в області є дві протитуберкульозні лікарні, де лікують туберкульоз хворі, які знаходяться за гратами. І ці люди практично втрачають зв'язок зі своїм корінням. Після відбування покарання вони осідають у нашій області, збільшуючи, таким чином, джерело інфікування і підтримуючи епідемію на туберкульоз», — говорить він.

Найбільше хворих на туберкульоз у великих районах області, зокрема — у Білозерському та Цюрупинському, у Каховці та Новій Каховці.

Як з ним борються?

Для лікування хворих в області працює 4 заклади: протитуберкульозний диспансер, 2 лікарні для дорослих (Новотроїцька і Новозбур’ївська) та одна дитяча (м. Цюрупинськ).

У кожному районі є протитуберкульозний кабінет, працюють фтизіатри, а в 9-ти районах області — фтизіопедіатри. У Скадовському, Новотроїцькому, Генічеському, Лепетиському, Великоолександрівському районах створені пересувні флюорографічні центри, які обслуговують людей, що проживають у сусідніх населених пунктах. Спеціалісти стверджують, що на Херсонщині є достатня база для стаціонарного лікування хворих на туберкульоз.

Боротися з туберкульозом закликає і відповідний закон. В Україні також прийнята ДОТС-стратегія (адаптована до європейських умов стратегія по боротьбі з туберкульозом), в якій є 5 складових: підтримка цієї проблеми на всіх рівнях влади; контрольоване лікування хворих під безпосереднім наглядом медичного працівника; постійна наявність протитуберкульозних препаратів; виявлення туберкульозу методом бактеріоскопії і рентген флюорографічного обстеження; стандартизація звітності по туберкульозу і адаптація до європейських показників.

Як розповів Володимир Бурятинський, при облдержадміністрації створена міжвідомча комісія по боротьбі зі СНІДом та туберкульозом. До неї входять всі управління та відомства, які будь-яким чином мають відношення до цієї проблеми. В області також втілюються 2 міжнародні проекти: ВООЗ та організації ПАЦ (програма оптимальних технологій). Завдяки цим проектам пройшли навчання лікарі, медичні працівники районних лікарень, амбулаторій, голови міжвідомчих комісій.

За останні 4 роки фінансування протитуберкульозних закладів значно збільшилось — говорить Володимир Бурятинський. Сьогодні за державні кошти купують ліки, технічне обладнання, проводять ремонти. «Область забезпечена препаратами першого-другого ряду із запасом. Запас потрібен, адже лікування хвороби довготривале. Так, на лікування банального туберкульозу потрібно 8-12 місяців. А лікування деструктивних форм та хіміорезистентного туберкульозу (нечутливий до препаратів першого ряду, потрібні дороговартісні ліки) може затягнутися на роки. Головне у цьому процесі, -говорить головний лікар, — безперервний прийом ліків. Якщо людина перериває лікування, тоді ми вже маємо хіміорезистентні форми туберкульозу».

Хвороба соціально-інфекційна

Лікарі говорять: туберкульоз — проблема не тільки медична, а й соціальна. Серед хворих, яких виявили у 2008 році, 61% — це люди працездатного віку, які ніде не працюють. 12-14% — пенсіонери, 4-5% — діти, підлітки.

Деякі хворі ведуть асоціальний спосіб життя, що ускладнює процес лікування та одужання. Є випадки, коли хворі взагалі відмовляються від лікування. Тоді фтизіатри вимушені звертатися до суду, адже такі хворі становлять загрозу для здоров’я оточуючих. У медичній практиці нашої області нараховують 150 подібних позовів.

Кадрові питання

Соціальна складова хвороби, великий ризик захворіти, низька зарплата та відсутність пільг — усі ці чинники не роблять професію фтизіатра престижною. Переважна більшість працівників — люди передпенсійного віку. Молодих спеціалістів одиниці. Медсестра Олеся — одна з них. Вона розповіла, що прийшла працювати у протитуберкульозний диспансер, бо не було роботи в інших лікарнях: «Я шукала роботу будь-де, головне, щоб у медичному закладі. Випадково зайшла до диспансеру і потрапила до головної медсестри. Вона провела співбесіду і сказала: завтра приходь з документами. Я навіть не очікувала. До якої лікарні не зайду, мені говорять: вибачте, місць немає, потрібен стаж. А тут мене одразу взяли». Сьогодні Олеся не жалкує про свій вибір. Вона говорить, щоб тут працювати треба дотримуватись відповідних санітарних норм та добре харчуватись.

Харчування, лікування, санаторій

Гарне харчування потрібно і хворим на туберкульоз. У день на одного хворого передбачено 27-28 гривень, а виділяють лише 15. Володимир Бурятинський запевняє, що цих коштів достатньо для забезпечення хворих збалансованим харчуванням. Курс лікування одного хворого на звичайний туберкульоз коштує державі 3500-4000 гривень. Для того, аби вилікувати важкі форми туберкульозу, потрібно у 10, а то й у 100 разів більше грошей.

«У медичних закладах області немає відділень для лікування хіміорезистентного туберкульозу, — розповів Володимир Бурятинський.- Для цього треба створити боксовані відділення зі своєю специфікою, вентиляцією, з особливим статусом медичних працівників. Ще одна проблема — це відсутність санаторію для лікування та профілактики хворих. Є тільки дитячий санаторій «Джерельце» на 80 ліжок. Це питання піднімають. Але при нинішньому економічному стані… Ця проблема нереальна».

Окрім цього, в області є завдання, які вимагають першочергового вирішення. За словами Володимира Бурятинського, це створення умов для лікування хіміорезистентного туберкульозу. Це і приведення закладів до санітарних вимог і норм, які повинні бути. Це і створення умов для лікування людей, яким ще не винесений вирок, але вони вже перебувають у місцях позбавлення волі.