Місцевим територіальним громадам на фоні турів виборів Президента України зрозуміло явно, що йде весна-годувальниця, що незабаром щедро блисне сонце й треба впрягатися в роботу за хліб насущний.

Але це не значить, що виборами ніхто не цікавиться, особливо їхнім другим туром. Зрозуміло, чому, бо всім набридлі пусті обіцянки «Українського прориву». Вже «прорвалися», що всі живемо не те, що без головного фінансового кошторису на цей рік — державного бюджету — навіть без його повноцінного проекту. Те, що Кабінет міністрів України не був налаштований прийняти вчасно бюджет, люди зрозуміли, коли вийшла прийнята його постанова щодо регулювання державних витрат у зв'язку з відсутністю бюджету.

Тому усі місцеві органи самоврядування стали користуватися запропонованою так званою 1/12 минулорічного бюджету.

Без казенної приторності та ідеологічних випадів місцеві ради зробили спробу розібратися: що ж сталося? Хоча всім відомо — «Що». Банкрутство, тобто пусті рахунки у казначействі.

Важко нам, представникам влади на селі, нині працювати, не втрачаючи обличчя. Читаке фінансування, як запропоноване вищеназваною постановою уряду — 1/12 минулорічного бюджету — дасть надію людям на реальне поліпшення власного економічного становища? Звичайно, ні, бо вона, надія, не повинна мати такий фундамент, як пусті обіцянки.

Наприкінці грудня Кабінет міністрів України видає ще одну постанову, яка набрала чинності з 1 січня ц.р., про виплату надбавок медпрацівникам. Добре, що дбають про них. Але в постанові, на жаль, не сказано, де взяти на це кошти. Адже наш уряд на невизначений час заморозив кошти місцевих органів самоврядування.

Щоб виконати цю постанову, сільські й селищні ради повинні задіяти кошти лютого та березня. Пішло латання Охрімової свити, на який строк — невідомо. Таким чином, ми всі живемо в борг.

Зрозуміло, що владі доведеться вирішувати таку вічну проблему, як забезпечити нам, усім людям, хоч би невеликий, але реальний доход.

На всеукраїнських нарадах сільських та селищних голів, які проводилися Кабінетом міністрів влітку, голова уряду Юлія Тимошенко означила, що пресловуті Зміни до бюджетного кодексу України надають право територіальним громадам з січня мати збільшені відсотки від надходжень податків та обов'язкових платежів. Поки що ніхто не може ні стверджувати, ані заперечувати. За календарем тільки перші дні лютого. Причина та ж сама: живемо всі без головного фінансового кодексу держави.

Не можна промовчати й про те, що соціальні стандарти та інші видатки здійснюються сьогодні за принципом 1/12 на кожен місяць згідно з роком минулим. А це не проіндексовані зарплати, пенсії. До речі, що стосується пенсій, то уряд зробив тільки мінімальні тимчасові доплати, які в основний розмір не входять. Допомоги на дітей малозабезпеченим сім'ям теж в січні, як і в лютому, не йдуть з розрахунку прийнятих підвищень мінімальної зарплати по країні та ін. Перелік можна продовжувати. Тільки нічого змінити не можна, немає законодавчих документів. Та й ті, що є, заперечують один одного.

Не будемо перераховувати біди кожної територіальної громади окремо, навели тільки загальний стан фінансування. Усім людям вже набридло жити в борг, чекати нате, що колись віддадуть належне. Чому нашому уряду не сказати правду: з таких-то причин перекрили державні субвенції на соціально-економічний розвиток, на підтримку комунальних господарств, і т.д. А зима нині показала дію комунальників.

Знову ж повертаємося до всеукраїнських нарад керівників органів самоврядування. Усі пам'ятаємо обіцянки уряду. Добре, що не повірили в них, були певні — це чистої води популізм. Про це й розповідали читачам «ВО».

Нині розуміємо, що фінансове становище в країні кризове, тому не можуть скласти й Держбюджет, бо буде він непопулярний в народі. Жити громадам в цьому році доведеться тяжко, але треба набратися громадської рішучості й сказати про це вголос.