Несподіване продовження одержала справа «Бурда проти Цюрупинська». Як стало відомо «Віснику Олешшя», після винесеного районним судом рішення від 5 листопада 2009 року, який зобов'язав херсонського банкіра Тараса Бурду «звільнити самовільно зайняту ділянку, прилеглу до земельної ділянки за адресою вул.Набережна, 5», Цюрупинська міська рада, в особі якої в інтересах держави виступив з позовом прокурор району, забрала виконавчий лист на виконання рішення суду, аби подати заяву в державну виконавчу службу на здійснення провадження. Однак, як повідомила спеціаліст з юридичних питань міськвиконкому Ганна Чмир, представник відповідача сповістив про намір продовжити судовий розгляд за «обставинами, що заново відкрилися». Заради володіння ласим шматком — цюрупинським берегом — Бурда, навіть розуміючи свою неправоту та абсурдність «обставин, що заново відкрились», усе ж готовий іти до кінця.

Коротко нагадаємо суть справи. У сферу приватних інтересів херсонського банкіра Т. Бурди потрапила прибережна зона р.Чайка. Шляхом перепродажу в квітні 2008 року він придбав земельну ділянку площею 12 соток за адресою вул.Набережна, 5. Та оскільки прямого виходу до урізу води не було, а дуже хотілося, звернувся до тодішнього директора МКП «Цюрупинськ-комунгосп» А.Шкворченка з проханням передати в користування прилеглу територію «для належного утримання та благоустрою».

А.Шкворченко договором від 9.04.09 р. передав прилеглу до земельної ділянки територію «для належного утримання та благоустрою». Дивно, що тодішній директор комунгоспу укладав договори, які ніяких заперечень з боку міськвиконкому не викликали. Більше того, ще 8.04.2008 р. міськвиконком прийняв рішення N115 «Про закріплення території та укладання договорів на її обслуговування», яке призвело до розбазарювання земель територіальної громади. Хоча ініціатори таких угод начебто розглядали в перспективі подібні рішення як спосіб поліпшення благоустрою територій міської громади, на що зазвичай не вистачає бюджетних коштів.

Та такі любителі берегів, як Бурда, внесли свої корективи в дане рішення і згодом «належно утримані та благоустроєні прилеглі території» стали місцем самовільної забудови.

У листі міському голові Л.Зарічній Т.Бурда обурюється, що йому не дозволили житлове будівництво на березі річки. Обґрунтовує це, зрозуміло, посиланнями на найблагіші наміри — турботою про престарілих батьків, яким «корисно жити на природі».

У відповіді на ім'я Т.Бурди міський голова Л.Зарічна вказує, зокрема, що всі раніше укладені договори «на належнеутримання прилеглої території» розірвані в односторонньому порядку і сесія міськради не дає дозволу на житлове будівництво на березі річки.

Хоча всім зрозуміло: із розривом договору «прилегла територія» повертається у власність громади, і не факт, що договір розірвано в односторонньому порядку, а законність цього ще має підтвердити суд.

Зараз нарікають, що внаслідок такого «належного утримання» берегів місто не одержало жодної колійки в бюджет. Тільки рішенням від 8.04.2009 р. N89 міськвиконком припинив подібне землекористування за умовами договору, який викликає багато запитань.

Невже в комунгоспі наївно вважали, що прилегла територія передавалась в користування з метою належного утримання та благоустрою... під квітники та дитячі гойдалки, які, до речі, донедавна ще тут були ? Невже не зрозуміло, що такі угоди мають зовсім іншу спрямованість, ніж зазвичай благоустрій? Цікаво знайти в тому ж комунгоспі бодай якийсь документ, де б пан Бурда задекларував свій «благоустрій прилеглої території».

Та замість розбивки квітників він розгорнув капітальне будівництво. Кілька актів перевірки дотримання вимог земельного та природоохоронного законодавства встановили грубі порушення.

5 листопада 2009 року Цюрупинський районний суд зобов'язав Т.О.Бурду звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Та замість виконання рішення суду з'явились «нові обставини», які знову втягнули сторони в новий судовий розгляд.

Обставини, які заново відкрились, м'яко кажучи, дивні. Як пояснила «Віснику Олешшя» прокурор Олена Ахременко, це, на думку представника відповідача, «план заходів, які начебто передбачають забудову на прилеглій території». А уже зведений фундамент, також за версією сторони відповідача, це і є не що інше, як «належне утримання прилеглої території та благоустрій».

Абсурд!

Та пряме порушення природоохоронного законодавства навряд чи викликає в когось сумніви. Не викликало воно сумнівів і в суду, який прийняв рішення на користь міської громади.

- Якщо «обставини заново відкрились», — говорить прокурор Олена Ахременко, яка в суді представляє інтереси територіальної громади, -в такому разі, ми уточнили свої вимоги і вирішили розширити коло претензій до Т.О.Бурди.

«Як би не упирався, — сказала далі прокурор, — аз берега доведеться забиратися, оскільки дозволів міської ради на право забудови немає. Окрім хіба що «плану якихось заходів»... Та це не доказ для суду. Основним документом може бути тільки рішення сесії чи міськвиконкому на право забудови».

Як зазначила О.Ахременко, вона не виключає, що пану Бурді доведеться самому й забезпечити фінансування та виконання робіт по демонтажу незаконно зведеного фундамента довжиною 27,78 м і шириною — 0,40 м, який є доконаним фактом початку капітального будівництва. Включаючи й очищення прилеглої території від твердих побутових й дjходів, якими засмічено берег річки.

А якщо банкір відмовиться від добровільного демонтажу фундамента? Позиція прокуратури, як позивача, однозначна: тоді це буде зроблено примусово!

Залишається сподіватись на те, що після розгляду справи за «нововиявленими обставинами», суд усе ж прийме справедливе рішення, від якого виграє передусім наша громада.