«Качество воды нормируется государственными санитарными нормами и стандартами по показателям физико-химическим и микробактериологическим. По последним показателям, херсонская вода, добытая из-под земли, соответствует норме, а вот по физико-химическому составу у нас большие проблемы. Но это проблемы не только Херсона, а и всей Украины, и даже мира. Питьевая вода в нашем городе с повышенной жесткостью, высоким содержанием минеральных солей», — розповіла завідувачка відділом комунальної гігієни Херсонської міської санітарно-епідеміологічної станції Тетяна Кузьмішкіна.

Аби вода у кранах херсонців хоч якась та була, представники міського водопровідно-каналізаційного господарства кожні три роки звертаються.

Всім давно відома істина: людина така — яку воду вона п'є. Якими, відповідно до цієї мудрості, є херсонці?

до Міністерства охорони здоров'я України, аби заручитися їх висновком: «водопровідна вода не шкідлива для здоров'я людини».

Проте навіть у міській СЕС констатують: «Длительное употребление водопроводной воды может повлиять на обмен веществ в организме, вызвать заболевания почек, суставов».

Якість води у першу чергу залежить від стану свердловин, а вони пробурені ще в минулому столітті у 70-80-х роках, і з 175 діючих свердловин близько 80 відсотків вимагають перебуріння.

Часто можна почути думки споживачів: «Живемо на річці, а п'ємо якусь підземну гидотну».

Однак, як розповіла Тетяна Миколаївна, брати воду для пиття з відкритих водойм у Херсоні неможна. Обласний центр знаходиться у низов'ї Дніпра, де вода за всіма показниками програє підземній.

Хвилює херсонців і щорічне хлорування. Хоча відбувається ця процедуру лише раз на рік, але й цього вистачає — коли й так геть несмачна вода починає смердіти хлоркою...

«Самый распространенный еще со времен Советского Союза и самый дешевый способ очистки воды — хлорирование, конечно, не самый лучший. При этом возникает множество побочных химических веществ, которые являются токсическими и при длительном употреблении могут обладать отрицательным воздействием. Речь идет и о мутагенных факторах», ~- констатувала Тетяна Кузьмішкіна.

Серед інших — дорожчих способів дезінфекції води — і озонування, і очищення сріблом та ультрафіолетом. Головна перепона на шляху до осучаснення способів очищення «джерела життя», на думку завідуючої відділом комунальної гігієни міської СЕС, недостатнє фінансування галузі.

За всі роки існування нашої незалежної держави на вирішення проблем водопостачання міста виділяються «копійки», що стає на заваді «життєдіяльності» галузі та дає їй змогу хіба що зводити «кінці з кінцями».

Коли будуть зміни? Питання залишається відкритим.