Влада змінилась, змінюється й ставлення багатьох чиновників до роботи, політики, історії тощо. Але в Херсонській області деякі речі залишаються, як і при «помаранчевій» владі. Так, наприклад, обласне управління освіти і науки ОДА розсилає підвідомчим управлінням та відділам цікавенький документ, в якому зазначені свята та ювілеї, пам'ятні дати, які у школах та всіх освітянських закладах необхідно відзначати.

На думку колишнього міністра освіти і науки пана Вакарчука, видатні історичні постаті та події треба вшановувати. Все начебто й нормально — так треба. Та давайте заглянемо у запропонований обласним управлінням «календар пам'ятних дат» на 2010 рік. У навчальних закладах відтепер треба відзначити чи відсвяткувати таку подію, як річницю бою під Крутами, вшанувати «видатні постаті», які залишили слід в історії нашої держави (от тільки сліди бувають різні). До багатьох прізвищ немає ніяких питань. Але серед дійсно видатних письменників та поетів, громадських та політичних діячів ми знайдемо й такі постаті, які викликають подив.

Суспільство й досі неоднозначно ставиться до спадщини деяких своїх «синів та дочок». Дивимося, кого ж повинні вшановувати діти. Управління освіти нагадує про ювілеї Романа Шухевича, головного командира УПА, Слави Стецько, «відомої політичної діячки», Митрополита Андрія Шептицького, Андрія Мельника, голови Проводу ОУН.

Чи не дивно? Пів-Європи висловлює обурення тим, що звання Героя України присвоєно Романові Шухевичу, людині, яка співпрацювала із фашистами та брала участь у розстрілах і катуванні мирних мешканців кількох країн, а влада закликає вшановувати цього «героя», проводити відповідні заходи, готувати конференції та виставки. Чи ми вже забули, як та ж Слава Стецько зустрічала з хібом-сіллю німців у Львові в 1941-му році?

Я вже не говорю про те, що у цьому чудернацькому календареві немає жодного слова про святкування І55-Ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. У документі скромно зазначено: «9 травня. День Перемоги. Вшанування загиблих у II Світовій війні»(!?). Про командира УПА — «ювілейна дата», а щодо Великої Перемоги, то про те, що це визначна дата в історії не тільки України, в всього людства — ані пари з рота. Наче когось стидаємося, хоча Верховна Рада України ухвалила Постанову про «Відзначення в Україні 65 років з Дня Перемоги».

І це відбувається на Херсонщині, яка перебувала під страшною окупацією, де у кожній родині загинули браття, сини, отці! Де вщент було зруйновано все народне господарство! Ми ходимо, живемо на вулицях, які поки що носять імена героїв, що загинули у боротьбі із фашистською навалою, із тими, хто під час війни прислуговувався загарбникам, прикриваючи зраду світлими ідеями боротьби за Незалежність. Ще й досі живуть люди, які пам'ятають страшні події, пов'язані із окупаційним режимом. То чому ж чиновники, які отримують гроші за рахунок державного бюджету, який складається з наших податків, вважають, що можуть переписувати історію, розставляти свої акценти, змішувати добро та зло, на чорне говорити — біле?..

Цікава і ще одна деталь: рекомендації щодо того, як саме треба святкувати певні події у навчальних закладах. Та, наприклад, у День пам'яті жертв Голодомору рекомендовано проводити акцію «Запали свічку». У «День театру» — відвідати театр. У дні святкувань «видатних імен» — треба розгорнути виставки, провести наукові конференції. Що ж до Дня Перемоги, якій цього року 65(!), то чиновники нічого не радять проводити — НІЧОГО!, ані свят, ані «круглих столів», ані будь-яких інших урочистостей.

Документ, про який йде мова, підписаний заступником начальника обласного управління освіти і науки, проте не дуже віриться в те, що про цей календар нічого не знав сам начальник пан Валентин Сух.

А якщо знає і продовжує виконувати розпорядження «відставленого» міністра, то, можливо, треба поставити запитання: а чи потрібен такий «служака»? Якщо ж цей чиновник, що опікується освітою та. вихованням наших дітей, не знає, які документи підписують його заступники, то він явно не відповідає займаній посаді. Думаю, якщо б той календар прочитали батьки школярів, обуренню не було б меж.

Може, начальник вищезазначеного управління робив так, як йому диктує службова інструкція, не буду сперечатися. Та маю право й на свою особисту думку. Навіщо нам чиновники, що опікуються освітою, духовним наповненням виховання молоді та дітей, які бездумно виконують накази «зверху», навіть якщо вони безглузді чи аморальні? Можливо, вони роблять це тому, що ми з вами мовчимо?! Якщо відношення до певної події, дати чи постаті в суспільстві неоднозначне, то навряд чи варто про це взагалі говорити, адже в країні й так багато речей, які нас роз'єднують.

P.S. Викликає подив і ще одна річ. За інформацією, яка є у розпорядженні редакції, Валентин Сух є прибічником лівої партії «Справедливість». Чи знає лідер цієї політичної сили Станіслав Ніколаєнко, що його «соратник» підтримує явні прояви фашизації в суспільстві?