Як відомо, зрошення для Херсонщини — порятунок від посухи. Та, на жаль, нині воно е великою проблемою. Через недосконалість законодавства при реформуванні АПК майже половина зрошувальних систем зруйнована. І цей процес триває.

Знецінена земля

— Наша сільрада продала майже сім кілометрів каналу Інгулецької зрошувальної системи, — пишеулисті до редакції Любов Луценко, мешканка села Широка Балка Білозерського району. — Продали за безцінь демонтовані плити, металеві замки... Коли ж обурені люди звернулися до прокуратури, то отримали таку відповідь: процедуру продажу сільрада не порушила, підстав для прокурорського реагування немає... Шановні, ми ж не процедуру продажу оскаржували, а сам факт руйнації. Адже Херсонщина — зона ризикованого землеробства. Що ви робите? Сільрада одержала від продажу 340 тисяч гривень, а скільки треба коштів, щоб відродити нашим дітям зрошення у Широкій Балці?

Автор листа пише, що під час розпаювання земель колишнього радгоспу «Комунар» власникам паїв на зрошенні було надано лише по 2,5 га, а на богарних землях люди отримали удвічі більше. Відтепер землі 300 пайовиків на зрошенні знецінені. «Хто поверне людям украдені гектари? — запитує Любов Луценко. — Тому ми вирішили провести збори виборців з метою дострокового припинення повноважень сільради її голови. Так, громада висловить свою думку, але ж канал продано! Погодні умови лише затримали демонтаж, з приходом весни загудять КамАЗи, і далі болітимуть, стискатимуться серця тих, хто будував, хто беріг цей канал...».

Продали не канал, а його залишки

Як з'ясувалося, не всі в Широкій Балці розділяють переживання авторки листа до редакції «Нового дня». І перший, хто не погоджується з її висновками, — голова сільради Іван Самойленко:

— Продається не канал внутрігосподарської меліоративної системи зрошення, а залишки плит, які ще не встигли розікрасти нічні злодії. Канал не списується, не робитиметься й рекультивація земельної ділянки під ним. Він може повністю використовуватися для подальшого призначення в меліоративних цілях тоді, коли буде виготовлено пакет документів на спеціальне водокористування для централізованого поливу зрошувальних земель. Канал — це комунальна власність, а не власність землекористувачів. Саме тому рішення про надання дозволу на демонтаж залишків кріплень укосів та днища каналу приймалося сесію сільради.

За словами Івана Самойленка, депутати сільради неодноразово обговорювали питання, пов'язані з долею зрошувального каналу. Поки дебатували — плити розтягували, вивозили машинами. Канал не використовується за призначенням з 2006 року. Декілька разЬ його пропонували в оренду місцевим фермерам. Однак ніхто не виявив бажання. Не знайшлося бажаючих і купити його. Фермери стверджують, що обслуговувати цей канал дуже дорого: овочі «золотими» вийдуть.

— А виставити на каналі цілодобову охорону ми не можемо, — говорить голова. — У серпні минулого року я потрапив до лікарні, мені телефонують: «Канал розбирають»! Приїжджаю на милицях, беру охорону, їдемо туди і ловимо на гарячому. Здали злодюг у міліцію. Сфотографували. Матеріали передали у прокуратуру, СБУ А результату ніякого! Міліція говорить, що там були наймані люди, а замовника не знайшли...

І знову питання виносять на сесію. Треба ж щось робити, адже канал у п'яти місцях уже розрили. Мабуть, злодії на те й розраховували, що розриють русло в кількох місцях — депутати побачать й швидше погодяться на продаж, адже в експлуатацію такий канал вводити вже не можна.

— Із шостого разу депутати приймають рішення: продати обладнання каналу через Українську універсальну біржу, як того вимагає закон, — стверджує Іван Самойленко. — Перед тим, як виставити на аукціон, ми зробили інвентаризацію всієї внутрігосподарської меліоративної системи, порахували всі плити, щоб визначитися з ринковою ціною. Представники біржі оцінили майно в 250 тисяч гривень, такою була стартова ціна. На відкриті торги подали заявки три претенденти. Уявіть собі, нам вдалося продати за 375 тисяч. Кошти поклали в банк.

Голова — не сонце, всіх не обігріє

Як ставляться до такої діяльності сільради та її голови мешканці Широкої Бал кита сусідньої Софіївки, яка також входить до складу місцевої громади?

— Я працюю в селі вже багато років, — говорить завідувачка дитсадка Зінаїда Шевченко. — За цей час змінилися чотири сільські голови. Що можу сказати про нинішнього? Господарник він дуже хороший. Адже всі попередні керівники протягом 11 років лише обіцяли нашим діткам опалення, а він зробив! Переглянув проектно-технічну документацію на газифікацію дитсадка і замість запланованих 190 тисяч, домовився за 70 тисяч гривень. Побудували чудову газову котельню з двома котлами. Тепер у нас тепло й затишно, а для сільського бюджету зекономлено 120 тисяч гривень. Минулої осені зробили нам ремонт, тільки-на вікна і двері витрачено майже 26 тисяч гривень. Іван Дмитрович — людина, яка мало говорить, проте багато робить. Він ніколи не скаже: це твої проблеми, сама їх вирішуй. Завжди допоможе. Він майже кожен день нас відвідує, цікавиться харчуванням, матеріальною базою. На своїй машині допоможе продукти привезти, а недавно завіз стільці, які сам завантажив на меблевій фабриці. До речі, нам дуже допомагає і агрофірма «Радгосп «Білозерський», забезпечуючи діток фруктами, соками. Наш дитячий садок — один із найкращих у районі.

— Склалася така ситуація, що канал просто почали розкрадати, треба було його охороняти, — підключається до розмови ветеран праці Федір Малий.

— Постало питання: або ми продаємо обладнання каналу і вкладаємо ці кошти в газифікацію села Софіївки, або майно громади просто розкрадуть. Причому все одно буде винуватий сільський голова. А між тим, Іван Самойленко вирішив ще одну, дуже важливу для всіх нас проблему — забезпечив село водою. Його попередники загубили комунгосп, залишили самі борги. Сьогодні ми єдині в районі, хто зробив паспорти на чотири свердловини, замінив труби. Тепер у нас вода є-цілодобово, а раніше навіть для дитсадка возили в бочках! Тепер усім поставили лічильники на воду. У Херсоні вода не завжди є, а у нас є.

— Канал розібраний не тільки у нас, а ще попереду — на території села Правдиного, тобто до нас вода й так не дійде, — пояснює секретар сільради Ольга Завещана. — Проте зараз на банківському рахунку сільради є 500 тисяч гривень, із них 260 тисяч заплановано витратити на підведення газопроводу до Софіївки. Сільрада придбала комп'ютери для дитсадка, бібліотеки, будинку культури, ФАПу. У нас багато років не опалювався будинок культури. Поставили туди електрокалорифери. Дітки зараз танцюють, проводять концерти. Музичну техніку купили за 25 тисяч гривень. Дорогувато, але ж для молоді села не жаль!

— А медпункт яким був? Двері не закривалися, вікна випадали! Взимку сиділи без опалення, на голову штукатурка сипалася, — згадує Інна Герасимець, завідувачка ФАПу. — Іван Самойленко допоміг зробити капремонт: встановили нові вікна, двері. Тепер у нас є холодна і гаряча вода, опалення. Маємо найкращий в районі медичний пункт. Хіба це не заслуга сільради?

— Багато років для нашої Софіївки завжди не вистачало коштів, — говорить бібліотекар Інна Кубишкіна. — Зараз купили для Будинку культури музичний центр, підсилювач, акустичні колонки, комп'ютер. Дітки займаються в теплі. Село велике, школярам є де проводити вільний час. Батьки дякують Івану Дмитровичу за увагу і турботу. Так, голова — не сонце, всіх не обігріє. Завжди знайдуться «доброзичливці», які висловляться проти.

Вулиці Широкої Балки у полудень майже безлюдні. Народ порався на городах, висаджуючи картоплю. Біля зруйнованого пам'ятника Леніну, фігура якого спиляна наполовину, зустріли ще одну мешканку села, яка представилася Марією Сергіївною.

— Сільська рада не мала права приймати рішення щодо продажу каналу без громадського обговорення, — заявила вона. — Як могли прийняти таке рішення — продати канал? Мій земельний пай також розташований на зрошенні. Нас таких понад 300 чоловік, а депутатів на сесії було лише 13. Наші землі знецінені, фактично, нас обікрали. Охороняти канал нікому? А навіщо тримати сторожа в сільраді? Поставте міцні двері, грати на вікнах.

Сторожу доручіть об'їжджати канал на підводі й дивиться. Так раніше було. Плити ж не маленькі, кожна завдовжки 6 метрів. Без крана і машини не вкрадеш. А на відродження каналу треба, мабуть, не один мільйон гривень. Тому я також підтримую проведення місцевого референдуму, щоб висловити недовіру сільраді за антигромадське рішення...

«Зректися» своїх намірів?

Збори виборців відбулися в селі, як і планувалося, 14 березня. Ініціативна група заздалегідь повідомила про це Івана Самойленка, вручивши йому листа з проханням надати приміщення для проведення зборів і зазначивши їх мету: дострокове припинення повноважень сільської ради та голови.

— У своєму листі годова повідомив, що надає нам приміщення у будинку культури з 11.00, — розповіла нам телефоном Любов Луценко. — Ми на 12.00 запросили всіх бажаючих взяти участь, розвісили об'яви по селу. І що ви думаєте? Сільський голова призначає на цей день і час свій звіт, запрошує людей! Уперше за всі три роки свого головування. Що відбувалося потім — здогадатися неважко: натовп, непорозуміння, вибачення. І лише завдяки виступу голови райдержадміністрації Валерія Артюшенка нам вдалося провести збори. З депутатів сільради в залі залишилася тільки Раїса Животова, після переконливого виступу якої учасники зборів вирішили зняти з порядку денного питання щодо недовіри сільській раді. Звернули увагу депутатів лише на неприпустимість прийняття найважливіших рішень без попереднього громадського обговорення. А голові сільради одноголосно висловили недовіру. У голосуванні взяли участь 57 чоловік. Отже, за статтею 19 Закону України «Про місцевий референдум» голова сільради має зареєструвати ініціативну групу і приступити до підготовки референдуму. Представники сільради тим часом почали обходити тих, хто взяв участь у голосуванні, вмовляючи «зректися» своїх намірів і підписів...

Оскільки жодна зі сторін конфлікту не збирається поступатися своїми принципами, кінця цієї історії поки що не видно. Тому редакція відслідковуватиме ситуацію і обов'язково розповість читачам «Нового дня» про те, як розгортатимуться подальші події.