Минулого тижня у селищі Приозерне, що адміністративно належить до Херсона, освячене місце для Благовіщенського монастиря, повідомляє управління громадських зв’язків міської ради.

У заході разом з представниками духовенства та віруючими взяли участь Комишанський селищний голова Олександр Фатєєв, співробітники структурних підрозділів міської ради. Святкова Літургія відбулася біля колишнього Жіночого Благовіщенського монастиря.

«Історично на цьому місті був дуже красивий жіночий монастир, тут молились, тут знаходили свій притулок і ті, хто не мав власного будинку. Я дуже вдячна Владиці Іоанну за його ініціативу щодо проведення сьогоднішнього заходу. Впевнена, що храми будуть відновлюватись і, в майбутньому, тут зможе знайти притулок і одинока жінка, і самотня дитина», — зазначила депутат Херсонської міської ради Зоя Бережна.

Жіночий Благовіщенський монастир, заснований у 1883 році на кошти багатого землевласника Льва Балтазаровича Скадовського, якому належало і с. Білозерна, був розташований неподалік Дніпровського лиману на мальовничому півострові, оточеному озерами Білим і Безменом. При монастирі були скити, притулки, школа вишивки золотом, іконописна майстерня, церковно-парафіяльна жіноча школа, готель, фруктовий сад, город, пасіка, молочна ферма тощо. І сьогодні у херсонських храмах зберігаються ікони авторства Благовіщенських монахинь.

На території розташовувались Свято-Троїцький храм (старий), Свято-Троїцький храм (новий), Свято-Благовіщенський храм та інші, загалом нараховувалось 23 будинки, які не приносили прибутку і використовувались в різних цілях, в тому числі для житла. У монастирі проживало 450 сестер.

У 1921 р. зареєстрована трудова артіль черниць Благовіщенського монастиря, а в 1922 р. утворене дитяче містечко імені Петровського та відкрився будинок відпочинку для робітників Херсона. У 30-ті роки будівлі храмів були зруйновані трьома підривами, камінь вивозився до смт Білозерка та інших місць, на монастирське кладовище, де покоївся прах Скадовських, священників, монахинь. Після Великої Вітчизняної війни на базі ліквідованого дитмістечка ім. Петровського була відкрита школа механізаторів, а в 1957 році — Білозерське професійно-технічне училище №6.

Як розповів директор училища Олександр Федорець, на сьогодні збереглися лише два будинки та ворота монастиря, інші будівлі виникли вже після руйнування храму. Херсонській Єпархії УПЦ передано залишки колишніх в’їзних воріт, які перетворені на капличку під богослужіння. У самому ж училищі сьогодні навчаються 250 студентів, які опановують робітничі спеціальності: тракторист, будівельник, фермер, зв’язківець, фахівець обліку електроенергії та інші.