На більшості кладовищ району панує безлад

«ЗАГРОБНІ ПРОБЛЕМИ

Випадок, коли у грудні минулого року у Новотроїцькому для одного з покійників ворота кладовища виявилися зачиненими, обурив багатьох мешканців району. Перевіркою фактів зайнялася селищна рада.

- Ми провели нараду, на яку запросили представників обох сторін конфлікту, — розповідає ново-троїцький селищний голова Василь Мельник. — Вислухали усі аргументи, які, на жаль, підтвердили неприємний факт. Перед жінкою, яка мала труднощі з проведенням поховання батька, вибачилися. Наглядачка за кладовищем Людмила Сініцина отримала догану.

Євгенія Соболь, яка є постраждалою стороною конфлікту, досі не вважає інцидент вичерпаним. За її словами, після наради Людмила Сініцина не лише вилаяла жінку, а й заборонила з'являтися на кладовищі. Наглядачка це заперечує і стверджує, що її слова могли бути неправильно розтлумачені. То що ж насправді відбувається на райцентрівському кладовищі?

Думки опитаних новотройчан, яким недавно довелося ховати своїх рідних, різняться. Одні стверджують, що на кладовищі немає порядку, нарікають на хаотичне розміщення могил. За словами цих людей, у похоронній сфері процвітають корупція та продажність. Інакше вони не можуть пояснити чому селищна влада закриває очі на безлад, який у ній панує, та не докладає зусиль для виправлення ситуації.

- Чому не можна організувати роботу легального підприємства, яке б надавало ритуальні послуги? — обурюється немолодий чоловік. — Коли мені нещодавно довелося ховати дружину, виявилося, що, окрім як до «найманців», немає куди звернутися. Узимку жодне Ново-троїцьке комунальне підприємство могили не копає. Віддав за це «лівій» бригаді 900 гривень. Для пенсіонера сума величезна.

Проте є категорія людей, які не вважають проблемною ситуацію з похованням померлих у райцентрі. Вони виступають на захист місцевої влади та наглядачки за кладовищем Людмили Сініциної. На користь своєї точки зору наводять приклади утримання в порядку території цвинтаря. Наприклад, до цьогорічного поминального дня там заздалегідь були підфарбовані ритуальні споруди, вчасно прибрані так звані «нічийні могили та територія кладовища. При цьому не обійшлося й без спонсорської допомоги. Одна селищна рада з утриманням порядку на кладовищі не справляється. А знайшла спонсорів саме Людмида Сініцина, тож і дякують їй люди.

КОНКУРЕНЦІЯ ЖОРСТКА

Копанням могил у Новотроїцькому займається кілька найманих бригад. Одна складається з батька наглядачки Людмили Сініциної та його знайомих. Інші мають непостійний склад. Така конкуренція породжує багато непорозумінь та скандалів. За кожного «клієнта» триває справжня боротьба. І саме це, на думку Валентини Дончак, матері наглядачки за кладовищем, є причиною неприємностей, що супроводжують її дочку. Остання наводить порядок, а недобросовісні бригади його подекуди руйнують. Звідси й розповіді людей про засипані уже існуючі могили землею від щойно викопаних, і нерівне розміщення їх у рядах.

- Ви не уявляєте, скільки доводиться підправляти згодом після таких горе-копачів, — говорить жінка. — Якби було інше місце роботи, дочка б із задоволенням кинула цей невдячний труд. Адже то нелегко — вигрібати сміття, підсипати землю, розчищати доріжки...

Останнім часом на кладовищі активізували свою «роботу» злодії. Причому, грабунком вони займаються не лише вночі. У людей відбирають поминальні гостинці, крадуть гаманці та сумки. Наразі перевіркою цих чуток займаються правоохоронці.

СІЛЬСЬКІ КОПАЧІ

Про те, що місця на кладовищах мають виділятися з відома органів місцевого самоуправління, знають усі очільники сільських та селищних рад району. Але не кожен з них може доладно пояснити, чому ця норма закону не завжди виконується. Не говорячи вже про належний облік та реєстрацію поховань.

Пояснення у повальному безладі на кладовищах району примітивне — брак грошей. При цьому ніхто не береться називати конкретні суми. Висновок: від проблеми легше відмахнутися, ніж шукати спосіб її вирішення. Чи, можливо, за цим стоїть дещо інше?

Не в усіх населених пунктах району провести людину в останню путь коштує однаково. Це залежить не тільки від віддаленості від райцентру та найближчого ритуального магазину. У деяких селах могили копають безкоштовно. Такі «благодійні бригади працюють у Маячці та Водославці. Вони також безоплатно і з двору покійника винесуть, і до могили опустять.

В інших населених пунктах послуги «могильників» обходяться у 200-400 гривень. Комунальні підприємства (якщо вони є у селах) не завжди надають ритуальні послуги. Не усюди є й приватні бригади. Так, наприклад, жителям Федорівки доводиться наймати працівників Горностаївського або Чкалівського комунальних підприємств. Володимироіллінці у трагічний момент шукають знайомих та друзів, які зголосяться викопати могилу та допомогти із захоронениям.

На відсутність порядку на кладовищах нарікають жителі практично усіх населених пунктів. Розповідають люди й про сміття, яке прибирається звідти тільки раз на рік, перед святами, й про вандалів, які розбирають огорожі, псують пам'ятники, вирубують деревця. Так, наприклад, Галина Тополя, колишня жителька Вознесенки, із неприхованим болем говорить про жахливий стан тамтешнього кладовища. За її словами, люди не раз зверталися до сергіївського сільського голови Клавдії Пшеницької з проханням навести порядок на вознесенському цвинтарі, облаштувати там елементарні «зручності. їм пояснили, що приберуть там до дня Перемоги.

- Але ж ветерани лежать не тільки у братській могилі. Чому родичі, які з’їжджаються звідусіль пом'янути їх, мають стояти серед бур'янів? — запитує Галина Тополя. Отримати відповідь від Клавдії Пшеницької на час підготовки номера газети до друку не вдалося. Ми сподіваємося отримати коментар згодом. Тим паче, що Клавдія Олександрівна за час свого головування навела лад на Сергіївському кладовищі. Вона зуміла не лише знайти спонсорів, які допомогли встановити огорожу, а й організувала людей, щоб виконати ці роботи.

Більшість же сільських голів кивають на відсутність фінансової можливості обгородити цвинтарі, прибирати їх, утримувати там наглядачів чи охоронців. Це головним чином і робить їх «сліпими» у плані порядку. Адже один голова не спроможний услідкувати за усім.

ПОМЕР ЗА РІШЕННЯМ СУДУ

Жінка із Громівки звернулася до Новотроїцького районного суду з метою встановити факт смерті її чоловіка. Його поховали без отримання лікарських документів, через що не змогли оформити відповідне свідоцтво у відділі реєстрації актів цивільного стану. Будинок і все нажите протягом років майно ризикувало за півроку перейти у власність сільської громади, адже прийняти спадщину без свідоцтва про смерть неможливо.

Суд задовольнив вимоги жінки й визнав своїм рішенням смерть її чоловіка. Для цього виявилося достатньо тільки показань двох свідків. Проте, зазначають юристи, інколи органи правосуддя вимагають проведення ексгумації (викопування захороненого тіла) з метою проведення досліджень по встановленню особи померлого, обставин його смерті.

Випадки проведення поховань без оформлення належних документів у нашому районі непоодинокі. Підрахувати їх неможливо, адже облік покійників здійснюється, як правило, лише районним відділом реєстрації актів цивільного стану. А це тільки «офіційно» померлі. Ті, хто помер, але на чию спадщину ніхто не претендує, так і можуть роками залишатися «живими» для суспільства. Адже всупереч законодавству місцеві ради ретельного обліку людей, похованих на їхніх цвинтарях, не ведуть.

За даними районного відділу міліції у їхній базі зараз немає жодного громадянина, який би перебував у розшуку як зниклий безвісти. Не було і притягнутих до адміністративної відповідальності за проведення незаконних поховань. Виходить, для правоохоронців даний вид правопорушення (а, можливо, і злочину) просто не існує. Але повернімося до судової статистики.

У єдиному реєстрі судових рішень міститься кілька десятків цивільних справ, розглянутих Новотроїцьким районним судом, з приводу визнання осіб зниклими безвісти. Звичайно, ми не стверджуємо, що усі вони померли та незаконно поховані. Нехай живуть ще довго. Тим паче, що більшість подібних справ стосується громадян, які ухиляються від сплати аліментів. Проте, можна припускати, що саме зниклі люди з великою вірогідністю ризикують опинитися у «безіменних» могилах. А той безлад, який панує на більшості кладовищ, може приховати й це.