Життєдайна вода Каховської зрошувальної системи в ці дні спішить у глибинну Таврію. А ген за каналом — море розливне. Чи не марево, бува? Звісно ж, ні: який міраж у прохолодну пору'...

Те, гир здавалося маревом, — дійсність: земля ніяк не вбере талих вод.

— Зима з такими міцними морозами була у наших краях (якщо пам'ять не зраджує) десь на початку 50-х років минулого століття, — говорить директор дослідного господарства «Асканійське» Національної академії аграрних наук Герой України Віра Найдьонова. — Та й снігів так багато не часто намітало. Досі у пам'яті паводок кінця 1990-х: розмиті і затоплені дороги, заболочені поля...

— А хіба нині не таке було?

— Таке. Ви ж зважте ще й на те, що вода з навколишніх балок тече історичним шляхом — через заповідник «Асканія-Нова». Знаходить бодай маленьке зниження — затримується надовго. Знаючи, як важко відновлювати поля, і передбачаючи, що може бути цього року, ми заздалегідь підготували трактори, помпи, людей. І не допустили біди.

—Як перезимувала озимина?

— Можна сказати — благополучно, хоча посіви досить довго перебували під кригою і водою. Та, як мовиться, Бог милував. Восени було куди гірше — бездощів'я. Хоч і сіяли в оптимальні строки, втрат уникнути не вдалося. А ще паводоктрохи^ріпаку вимив — 60 гектарів пересіяли...

Непередбачені обсяги робіт не вибили з ритму механізаторів «Асканійського». Тут заздалегідь визначилися з додатковим обсягом весняно-польових робіт і підготували для цього.все необхідне — насіння, добрива, пальне.

І як тільки сонечко дало команду «В поле!», десятки тракторів розбудили потужним гуркотом степ. Аж тут (тільки ж недавно сніги лежали) — суховій!

Думали, повториться двоти- -сячний рік, коли пилові бурі винесли з ґрунту все, пригадує недавнє минуле директор «Асканійського». Втім, хіба одну повінь і одну пилову бурю пережила Віра Найдьонова за чверть віку директорування тут, у зоні ризикованого землеробства?

Здається, тільки вчора розпочалася посівна, а вже у грунті не тільки насіння ярих зернових, а й пізніх культур — соняшнику, сої, на черзі — сівба кукурудзи. А вся озимина підживлена карбамідом. Дороге це нині задоволення — добрива, але як без них?

— Великий зерновий клин маєте?

— Понад чотири тисячі гектарів. Не менше, ніж торік. Думаємо, будемо з хлібом, якщо нічого екстраординарного не трапиться.

На багатий ужинок сподівається і заступник директора ДГ «Асканійське» кандидат сільськогосподарських наук Віктор Найдьонов, син і твердий послідовник маминого курсу на інтенсифікацію сільгоспвиробництва в сучасних умовах.

— Майже всі три тисячі гектарів озимини у доброму стані, — обводить рукою степи співрозмовник. — Зауважте, що всі сорти — вітчизняної селекції. Ми не ганяємося за заморськими дивами. Інша справа — поливні машини. По-перше, Україна згорнула виробництво цієї техніки, по-друге, американський «Зематік» — це масштаби поливу, солідна економій коштів і енергоресурсів. Уже четвертого «американця» придбали. Ось-ось почнемо монтувати.

А тим часом на краю поля зупиняється посівний агрегат «Клен-6» механізаторів Валерія Місєвича і Володимира Мінюкова. Агроном Людмила Воронюк, яка контролює якість робіт, задоволена: «Відхилень від вимог технології ніяких!».

Працюють сівачі повний світловий день, за який встигають заробити насіння в.середньому на площі 45—50 гектарів при нормі 23. І хоча запаси вологи у ґрунті на 60—70% більші від середньорічних, поспішати потрібно, бо ж пригріє дужче сонечко — і на очах почне висушувати степ.

Аж ось і кухня підоспіла! Як мовиться, війна війною, а обід — за розкладом. У «Асканійському» є ще й вечеря. І все — за символічною ціною — за 20—30 копійок. Дешево і смачно!

...Поспішають сівачі. Сказано: весняний день рік годує!

Того дня кипіла робота і у польових лісосмугах. За зиму між деревами набилося всякої всячини — від сушняку і шкідників до пластикового і целофанового непотребу. Десятки людей одержали конкретне завдання:привести «зелені бастіони» в порядок. Привели. І нині на поля «Асканійського» любо-дорого глянути — ну чим не Європа?