Чотири невеличкі вулиці, один провулок, 122 двори, 273 мешканці — оце і вся Благовіщенка. Базове підприємство ліквідовано, будинок культури практично не працює, рейсовий автобус у село не ходить, «швидку допомогу» ще дочекатися треба — відстань від райцентру немала.

Більшість мешканців — пенсіонери. Дітей -сорок чотири. Сьогодні в першому класі місцевої школи навчаються чотири малюки, а наступного навчального року «першачків» взагалі не буде.

Словом, за нинішніми мірками село можна віднести до безперспективних. Однак місцеві жителі з цим категорично не погоджуються.

Є ЧИМ ПИШАТИСЯ

Цінують Благовіщенку місцеві жителі недаремно. Село таки має ряд переваг у порівнянні з аналогічними за розміром (і навіть більшими!) селами.

Насамперед, тут налагоджене безперебійне водозабезпечення, чим можуть похвалитися далеко не всі населені пункти району. Вода в кранах цілодобово, немає проблем із поливами городів. Зрозуміло, як і в цілому по району, водопровідна мережа у Благові-щенці стара, зношена, пориви трапляються нерідко. Але усувають їх оперативно. Тому й хвалять люди Новотроїцьке житлово-комунальне підприємство, яке опікується водопостачанням у селі.

На досить високому рівні в селі громадський порядок. Правопорушення тут — рідкість.

Гордяться благовіщенці своєю більярдною залою. З часу, коли її обладнали, чимало юнаків і дорослих чоловіків встигли полюбити більярд.

По суті, зала стала для молоді своєрідним клубом за інтересами: сюди приходять і музику послухати, і в шахи та шашки пограти, і просто поспілкуватися. У приміщенні чисто, тепло, затишно. Курити і розпивати алкогольні напої тут категорично заборонено, за цим слідкують суворо. Так що вечірньої пори батьки не бояться відпускати сюди навіть школярів.

- Наші діти чемні і виховані, -стверджують благовіщенці. — Сварок і бійок між молоддю практично не буває. Хіба що парубки з сусіднього села ввечері до нас завітають та не помирять між собою. Але таких ми швидко випроваджуємо з села.

Дорослі також законослухняні. Зрозуміло, в кожного своя вдача. Є серед місцевих мешканців любителі покричати, а є й такі, яких хлібом не годуй — дай можливість «права покачати». Однак, по-перше, таких людей — одиниці. А, по-друге, більшість благовіщенців негативно ставиться до цих проявів і не приховують цього. Так що громадський осуд суттєво охолоджує емоції.

Село старіє. І цього не приховаєш. Ідуть літні люди з життя — їх будинки залишаються. Як правило, такі будівлі купують або для житла, або для трощеного житла чи «скелетів» від колишніх будівель у Благовіщенці не побачиш. Як і кинутих напризволяще виробничих приміщень колишнього базового сільгосппідприємства «Прогрес».

Збережено базу мехзагону, зернотік. Навіть старенький будинок культури, хоча й практично не використовується, не виглядає занедбаним. Територія навколо нього упорядкована. Відчувається, що в селі звикли до порядку, підтримують його. З особливим теплом і шаною ставляться тут до ветеранів праці, які, незважаючи на роки і хвороби, утримують свої обійстя у зразковому стані.

ГАРНІ ЛЮДИ — ОКРАСА СЕЛА

- Обов'язково завітайте до Тро-химчуків, — настійливо радили, коли мова зайшла про дбайливих господарів. — Сергій Васильович вже дев'ятий десяток ряст топче, дружина його Антоніна Іванівна давно на пенсії. А господарюють так, що багатьом молодшим і здоровішим благовіщенцям у них повчитися варто. І в хаті, і в дворі, і на городі завжди ідеальний порядок.

І справді — Господарі! Родину Трохимчуків застали на городі, вони сіяли буряки. Грядки — мов під шнурочок, земля розпушена і доглянута. А у самих ветеранів бажання й завзяття працювати ще на кількох вистачить. Хай Бог їм побільше сил дає та років відміряє.

Знана і шанована в Благовіщенці родина Березіїв. Марія Василівна з дитинства захоплюється вишиванням. Чоловік -Анатолій Семенович — до цього часу пам'ятає які чудові сорочки, рушники, простирадла, підодіяльники, вишип' власноруч, принесла в дім молода дружина. Давно сплили ті роки, молода дружина стала бабусею, а голки не полишає. Гі роботи — окраса виставок народної творчості. Знання і вміння передала Марія Василівна своїй невісточці Надії Степанівні, онуці Наталі. Сьогодні вишиті картини, вироби прикрашають усі кімнати їхнього чепурного дому.

Ірину Вікторівну Колєснік односельці виокремлюють як власницю великої домашньої бібліотеки, що налічує сотні книг. Особливо широко представлена в ній історична та краєзнавча література. Оскільки державної бібліотеки в селі немає, чимало благовіщенців користуються послугами цього домашнього зібрання.

Талановитих, працьовитих людей у Благовіщенці чимало, про всіх не розповіси. Саме вони «цементують» громаду села, слугують прикладом для наслідування. Передаються ці вміння та захоплення з покоління в покоління, оновлюючись, набуваючи нового сучасного колориту. У цьому й секрет їх довговічності.

ЗАХОЧЕШ — ЗАРОБИШ

Земельні паї благовіщенців орендують два крупних орендаря: приватний підприємець М. В. Колесник та ПОСП «Теплоогарьовське». Земля в обробітку вся, однак працюють на ній на порядок менше трудівників, ніж це було у базовому сільгосппідприємстві «Прогрес». Що поробиш... Нові часи — нові вимоги. Ринкова економіка змушує сільгоспвиробників 'заощаджувати витрати, інакше замість прибутків доведеться підраховувати збитки.

Хоча далеко не всі працездатні мешканці села забезпечені постійною роботою, Благовіщенку бідною не назвеш. Автомобіль майже в кожному дворі, на будинках по кілька супутникових антен. Як же вдається селянам нормально виживати?

- Кожен знайшов свою «нішу» чи, по-сучасному, свій бізнес, — пояснюють благовіщенці. — Навіть у маленькому селі є можливість заробити на безбідне існування. Треба лише захотіти.

Частина місцевих мешканців наповнюють сімейний бюджет коштами, отриманими від реалізації молока. Три — п'ять корів у дворі тут вважається нормою. Зрозуміло, працювати біля худоби доводиться добряче, однак це того варте. Хоч і нарікають селяни на низькі закупівельні ціни на молоко та нерегулярні розрахунки за здану продукцію, річний дохід від корови у десять тисяч гривень цілком реальний.

Тримають в особистому підсобному господарстві благовіщенці й овець. Клімат у нас сприятливий, недарма ж раніше отари в районі були — як хмари. Господарі пасуть тварин 10 місяців на рік, що дозволяє заощаджувати корми. М'ясо овець реалізовують по ЗО грн. за кілограм, а ось з вовною -біда.

- Стрижемо, бо інакше не можна: вівці хворітимуть, — розповідають Микола Олексійович Соколов та Іван Негура, яких зустріли на вигоні. — Гроші, виручені за вовну, іноді не покривають витрат на стрижку.

Чимало благовіщенців вирощують на продаж городину, баштанні культури. Але тут уже про стабільні прибутки не йдеться. Як жартують самі благовіщенці, або пан, або пропав. Бо передбачити на який вид сільгосппродукції буде попит у поточному році практично неможливо. Так що, трапляється, отримують від такої діяльності селяни солідні прибутки, на які й автомобіль купити можна, трапляється -терплять суттєві збитки, як торік від кавунів.

СЕЛО ЖЕНИХІВ

Хто знає чому так ведеться, та, за твердженням благовіщенців, у їхньому селі завжди хлопців було більше, ніж дівчат.

Агов, молоді незаміжні, чуєте?!! Хочете знайти свою половинку -їдьте в Благовіщенку. Тим більш, що юнаки тут, здебільшого, вродливі, роботящі і виховані. Вдома допомагають по господарству. Люблять спорт, створили власну футбольну команду.

- Зараз практично всі дівчата села по закінченні школи їдуть вчитися у коледжі та вузи у міста. Зазвичай там і влаштовують власну долю. А більшість хлопців, навпаки, залишаються в Благовіщенці, — пояснюють місцеві мешканці.

Жінки з інших населених пунктів району, яких кохання свого часу змусило покинути свою маленьку батьківщину і переїхати у Благовіщенку (а таких немало), як правило, не жалкують. Кажуть, має це село якусь особливу енергетику, бо звикаєш до нього дуже швидко. І стає воно рідним. Та й сімейне життя складається щасливо.

* * *

Не думайте, що немає у благовіщенців проблем чи що вони їх зумисне не помічають. Просто ставлення до них дещо інше. Селяни щиро вірять, що проблеми і труднощі — тимчасові. Що районне керівництво зуміє вирішити питання автобусного сполучення і незабаром у село хоча б двічі на тиждень ходитиме автобус з райцентру. Що Новотроїцька селищна рада знайде призначення частині будівлі колишнього дитсадка, яка зараз не використовується, причому з користю для місцевого бюджету і місцевих мешканців. Що більше молоді залишатиметься в селі, більше дітей народжуватиметься.

Ось так і живуть — з оптимізмом. І від цього світліше на серці і в селі.