Гадаю, читачі газети «Вгору» пам'ятають статті «Кого й за що люблять херсонські судді?». Якщо ні, то нагадаю: ще навесні 2003 року подружжя Вовчановських самочинно спорудило двоповерховий житловий будинок з мансардним поверхом по вул. Червонофлотській, 67. При цьому .були відверто порушені всі норми. Більше того, будівельники Вовчановських пробили шифер на даху та пошкодили стіни помешкання Володимира Матвійовича Пінчука.

Із того часу уже 83-річний чоловік, що досі живе у цьому на-півзруйнованому будинку із дружиною, впродовж 7 років шукає захисту в суді. Але 13 судів пройшло для нього марно!

Останній позов про знесення самовільного будівництва рік тому подала Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області (далі ДАБК). Впродовж 5 місяців (!) судового розгляду відповідачка — Ольга Вовчановська не приходила до суду. Тому, так її і не дочекавшись, 2 вересня 2009 року судця Ярослав Мусулевський ухвалив заочне рішення: примусово знести самочинну забудову.

Та святкувати перемогу було зарано. Більше місяця пенсіонеру довелося чекати, поки рішення суду стало законним. Томущозним мала ознайомитися Ольга Вовчановська, а в суді не знаходилося грошей для відправлення їй листа з копією рішення. Це, звісно, незаконне, дивне пояснення. А зараз — абсолютно незрозумілий факт. Копію рішеная суду відправили 24 вересня 2009 року, а згідно з постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, ще 14 вересня 2009 року воно встигло набути законної сили. Виходить, що відповідачка отримала лист до відправлення, або держвиконавець допустив помилку, або в суді підробляють документи?

Після набрання рішенням законної сили працівники Інспекції ДАБК в області близько місяця передавали його для виконання до відділу державної виконавчої служби у Комсомольському районі. Службовцям останнього таки довелося відкрити виконавче провадження 12 січня 2010 року, але зносити самовільну будівлю ніхто не квапився. Старший держвиконавець Євген Федоренко декілька разів побував на місці самовільного будівництва, щоб переконатись у невиконанні рішення суду Ольгою Вовчановською, накладав на 'неї штраф у розмірі 85 грн. і навіть призначав примусову зустріч. Володимир Матвійович підозрював чиновника в затягуванні справи й намагався оскаржити його бездіяльність. Але замість результату пенсіонер отримував короткі відписки. З них виходило, що Пінчук не є стороною виконавчого провадження, а тому і не має права втручатися в роботу службовця.

Тим часом, «втомлена бесідами з держвиконавцем жінка» не витримала тиску і 15 березня 2 010 р. подала до суду заяву про перегляд непідходящого заочного рішення з вимогою скасувати його та розглянути справу заново за П» особистої участі. Абсурдно, але встановлений законодавством 10-деннии термін для оскарження заочного рішення, на думку аж надто гуманного суду, виявився не пропущеним. Судця Ярослав Мусулевський повірив поясненням Ольги Вовчановської, згідно з якими до 10 березня 2010 року вона гадки не мала про будь-який судовий розгляд. І це не зважаючи на численні повістки, повідомлення, публікації в пресі. Більше того, всупереч вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 230 «заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом 15 днів з дня її надходження», а судовий розгляд цієї заяви призначено на 19 травня 2010 року.

Здається, що чиновники свідомо сприяють затягуванню справи. І їх не мучить сумління, що учасники війни — Володимир та Глафіра Пінчуки, змушені доживати віку у будинку з мокрими стінами і дірявою стелею, що може завалитися в будь-який момент.

На щастя, у світі багато добрих людей, чесних держпоса-довців. Тому будемо вірити, що пенсіонерам разом із юристами Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров'я, які надають безкоштовну правову допомогу, вдасться покласти край беззаконню.

P.S.

Громадська приймальня Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров'я надає безкоштовні юридичні консультації' малозабезпеченим жителям Херсона та області з понеділка по четвер з 10:00 до 15:00 за адресою: вул. Фрунзе, 2, оф. 19, м. Херсон, тел. (0552) 49-60-03 за фінансової підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини.