Єдиний день у році, коли подумки хочеться зазирнути , у трагічне минуле. — 9 травня 1945 року

65 років тому так само цвіли яблуні, бузок і . каштани. Змучені війною і лихоліттями люди тріумфували, плакали, сміялись, обнімались, танцювали. Скінчилась війна. Прокинулась надія, що ця війна таки навчила чомусь людей, і разом із миром настане зовсім інше життя. Щасливе, у достатку і без болю.

XXI століття. 65 років розділяють тодішнє покоління, яке вистояло у найбільш кровопролитну війну XX століття, від нас, нинішніх. Кращих, гірших? Ні, просто інших. З іншим світоглядом, новими цінностями. І все-таки ми, нові, цінуємо подвиг покоління 40-х років. Без їхньої здобутої у боях, вистражданої в окопах, концтаборах і тилу перемоги не народились би нові покоління... Ми.

9 травня 2010 р. зібрало на центральній площі Скадовська майже все місто. Рівно о десятій під прапорами держави України та Великої Перемоги на площу виходять керівники району та ветерани війни і праці. Більшості з них через поважний вік нелегко подолати ті кілька десятків кроків, і їх всадили на найкращі місця «у партері» — якраз напроти трибуни. її прикрашає надпис «9 Травня». По обидві сторони — спіралі, обвиті гвардійськими стрічками. На почесному місці перед трибуною, в обрамленні гірлянд, Книга пам'яті під почесною вартою. Різнокольорові кульки теж додали святковості. По периметру площі — море людей.

Мітинг відкриває міський голова Олександр Гавриш. Звучить гімн України. Виступає голова Скадовської райдержадміністрації Анатолій Власенко, ветеран Олександр Савченко, голова районної ради Олег Старенький, їхні слова — поклоніння перед подвигом радянських солдатів, партизанів, підпільників, працівників тилу, матерів, які не з книг знають, що таке війна. Площа завмерла у тиші — хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих у війні. Михайло Маркушев прочитав свій вірш про Перемогу.

Дівчата у яскравих національних костюмах винесли на рушнику із українським орнаментом та гербом міста Скадовська коровай і вручили його ветеранам війни та праці, солдатським вдовам. Як гарно і натхненно танцювали цього дня дитячі колективи, співали аматори художньої самодіяльності. Цьогорічний сценарій, попри традиційність проведення свята, був оригінальним і новим.

І ось настала мить, коли скадовчани вирушили алеєю до обеліска Слави, щоб вклонитися пам'яті загиблих у війні, покласти квіти. Очолила колону дівчина-весна у довгій білосніжній сукні. На її тендітних руках лежала солдатська каска. За нею юнаки несли Книгу пам'яті. Повільно на плечах старшокласників пливли святкові гірлянди, в які вплели бузок, тюльпани та червоні гвоздики. Розвівалися прапори. Корзини з квітами і букети бузку, тюльпанів поклали біля вічного вогню. У морі бузку, як краплі крові, червоніли гвоздики. Люди йшли і йшли. Вони на мить спинялись біля обеліска, щоб вклонитись, клали квіти і поступалися місцем іншим. Церемонія покладання квітів тривала майже годину, — стільки людей прийшло відсвяткувати День Перемоги у дружньому колі земляків.

Учасників війни, працівників тилу, солдатських вдів запросили на солдатську кашу, яку приготували у справжній польовій кухні. Ячнєву кашу приправили маслом, тушонкою, — яка ж вона смачна вийшла! Колишнім свідкам війни налили фронтових сто грамів. Тост за перемогу проголосили керівники району і міста.

Скадовчани після закінчення мітингу та покладання квітів теж не поспішали додому. Вони прогулювались алеєю повз відкриті ще 1 травня міські фонтанчики. Працювали атракціони для дітей і розважальні заклади для дорослих.

Чимало цікавих збиралось на алеї, де міська рада встановила великі щити з прізвищами загиблих та пропавших безвісти у Другій світовій війні скадовчан. На інших стендах розмістили фотографії воїнів 33-ї Гвардійської дивізії та Скадовської авіагрупи, які брали участь у визволенні Скадовська від фашистів. Символічно, що під час підготовки цих стендів, коли збирались дані про визволителів, дізнались про долю трьох скадовчан, які раніше вважались безвісти зниклими. Робота ця буде продовжуватись. А стенди — поповнюватись новими прізвищами. Це, без перебільшення, дуже цінний подарунок усім жителям району до Дня Перемоги. Багато літніх скадовчан знайшли прізвища своїх родичів і показували їх дітям та онукам. І серця сповнювались гордістю... В одному з виступів 9 травня прозвучали слова: «Історія війни написана кров'ю хоробрих»... І ці стенди — підтвердження тому. У цю мить піар-плакати у різних кутках Скадовська чоловіків, які не нюхали пороху і навіть не знають, як намотати онучі, щоб у кирзових чоботях не намуляти кривавих мозолів, сприймались, як хлопчача забавка. Що поробиш, благородство душі і прагматизм — речі несумісні...

Свято Перемоги приходитиме до нас щороку. Як весна. їдай Боже, щоб та війна була останньою на українській землі.