Давно пройшли ті часи, коли роздольним українським степом гуляли браві «молодці козаки, які не тулись і не корились ні пану, ні ляху, ані турецькому султану. Тоді частина необжитої української землі справді належала їм по праву козацької шаблі. За свої вольності козаки не шкодували життя і хоробро їх захищали, і їх волелюбний дух не загинув. Він озивається в нащадках, адже таки нема переводу козацькому роду.

Так вважають брати-козаки, скадовчани Володимир та Михайло Хлусови, які очолюють Чорноморський курінь Війська Запорізького Низового — громадської організації, яка ставить собі за мету відродження славних традицій героїчних предків. Брати Хлусови достеменно знають, що їх діди-прадіди козакували, адже пам'ять про це свято зберігалася у родині. Багато речей поглинуло минуле, але козацька слава не повинна піти у небуття. Так вважає отаман Чорноморського куреня Війська Запорізького Низового Володимир Хлусов та його заступник — брат Михайло. А з ними — ще 50 побратимів-козаків Скадовщини, що прийняли символічну присягу на вірність козацьким традиціям рідної України.

На рахунку скадовських козаків- немало добрих справ. За кошти товариства, приміром, встановлено православний хрест у селі Дарівка, яке козаки вважають своїм форпостом. З тутешніх берегів добре видно простори Джарилгацької затоки, по якій колись курсували козацькі чайки, беручи розгін до легендарного Царгороду. Там козацька ватага наводила острах на ворогів. Турки так боялися козаків, що перегороджували місця їх виходу в море металевими ланцюгами. І залишки цих укріплень ще збереглися подекуди.

Михайло Хлусов розповідає: скадовські козаки відвідують місця, де зберігаються такі реліквії минулого і намагаються вжити заходів для їх збереження. Це — Кам'янська та Олешківська Січі, стародавні козацькі могили. Брати Хлусови збирають старовинні раритети і мріють про створення музею козацької слави у місті. Взагалі, козаки намагаються брати активну участь у житті міської громади. Вони організовують показові вишколи для молоді, зустрічі з козацьким частуванням, беруть активну участь у святкових заходах, будівництві та опоряджу ванні пам'ятних місць та православних святинь. До слова, у свої лави козаки залучають і жіноцтво, оскільки вважають козачок своїми надійними помічницями та натхненницями на славні подвиги.

Активну участь взяли нещодавно скадовські козаки у реставрації пам'ятника О.Ладичуку. та О.Поському біля села Мала Андронівка. Саме їм, вмілим будівельникам, було доручено виконати реставраційні роботи складного об'єкта у рекордно короткі терміни. І козаки виконали завдання, віддавши данину пам'яті загиблим месникам-партизанам. Місця воїнської слави священні для козаків, каже Михайло Хлусов. За відданість козацьким традиціям Михайла Валентиновича удостоєно високої нагороди — ордена Віри та медалі Пресвятої Богородиці, покровительки Війська Донського. Високі козацькі відзнаки мають і інші скадовські козаки. Тісною дружбою пов'язані вони з Побратимами з Генічвська, Херсона, Армянська, інших місць, де жива козацька слава у добрих справах нащадків. Скадовські козаки часто вирушають у гості до побратимів, щоб поспілкуватися з однодумцями. Такі зустрічі — справжнє свято, адже козаки проводять їх з дотриманням стародавніх ритуалів. Кожен козак зобов'язаний мати відповідні його званню та чину однострої, звітує про свої добрі справи, робить внесок до полкової казни. Побратими завжди прийдуть на допомогу тим, хто її потребує. Кожен козак — добрий господар, має хорошу професію, утримує родину, шанує предків, виховує дітей у дусі християнських цінностей. Це — ті правила, яких неухильно дотримується козацьке братство. Козаки мають власний архів та ведуть літопис куреня, яким завідує військовий писар та начальник штабу Сергій Бугаєнко. Запорожці Війська Низового з честю несуть високе звання козаків. У їх планах — ще чимало пошукової роботи, впровадження козацьких традицій у повсякденне життя міста. Адже вони упевнені — саме такі героїчні сторінки минулого допоможуть з упевненістю дивитися у майбутнє нашим сучасникам.