Материнська любов безмежна, безкорисна, безмовна... Мати любить свою дитину успішну чи невдаху, талановиту або безталанну, здорову чи хвору. Мати любить не тому, що вона виправдала її надії та сподівання, а тому, що це її дитина. Від дня народження дитини і до своїх днів мати турбується про своє чадо, віддаючи все, вона потребує лише поваги. Але так буває не завжди...

Боляче за цих мам

— Займаючись соціальною роботою, мені доводиться спілкуватися з різними категоріями сімей, перейматися їхніми справами і однією з них є проблема непорозуміння між батьками і дітьми, — говорить директор Каланчацького районного центру соціальних служб сім'ї, дітей та молоді Наталія ХМЕЛЬНИЦЬКА (на фото). — Найчастіше — між мамою і донькою чи сином. Жінки приходять за порадою, як налагодити стосунки зі своїми дітьми. Вони розповідають, що в сім'ї робиться все на благо дітей: вони одягнені, мають що їсти, їм постійно приділяється увага. Все налаштоване на те, щоб задовольнити дитячі потреби і примхи, навіть коли мама сама залишається без необхідного. Але у відповідь вона отримає лише зневагу. її не цінують, на неї підвищують голос, навіть руку піднімають, і коли слухаєш такі розповіді, стає боляче за цих мам. Розумію, пре свої проблеми їм дуже неприємно розповідати. Але це крик душі. Мати не може зрозуміти такого ставлення до себе, адже віддала заради своєї дитини все...

І водночас в родинах, де батьки зловживають алкоголем, Наталії Хмельницькій часто доводиться спостерігати зовсім іншу картину. «Діти голодні, голі, босі, але, коли такі горе-батьки тверезі, то для дітей — справжнє свято. При спілкуванні з такими дітьми чуєш про тат і мам тільки приємні, теплі, хороня слова. Хоча я чудово розумію, що таких батьків слід притягати до відповідальності за недбале ставлення до своїх обов'язків», — розповіла Наталія Василівна.

Чому так трапляється у житті? Мабуть, тому, що коли маєш усе, не цінуєш цього, навіть не уявляєш, що може бути по-іншому.

Діти ростуть, починають по-своєму сприймати цей світ. Особливо коли залишають домівку, вступають у самостійне життя, коли поруч немає мами. Саме тоді починають розуміти, як її не вистачає. Стає прикро і соромно за своє ставлення до неї. Приходить розуміння того, що це найближча та найрідніша людина на землі, яка завжди допоможе, пробачить і ніколи не зрадить...

Соціальний супровід

— Наталіє Василівно, чи багато у вашому районі неблагополучних сімей?

— У складних життєвих обставинах перебувають 80 сімей, де виховуються 166 діток. Під соціальним супроводом нашого центру перебувають 10 таких родин. З ними укладені угоди на вирішення проблем, які вони не в змозі подолати самі.

Наприклад, дуже часто трапляється так, що сім'я не має певних документів, без яких не можна отримати соціальні виплати. Батьки поїхали кудись на заробітки, а там у них забрали паспорти під заставу...

Коли в районі працювали колективні господарства, люди приватизували будинки. Виплатили кошти і вважали, що вони — їхня власність. Але ж право власності на будинок необхідно було нотаріально засвідчити. Це теж призводить до того, що соціальні виплати оформити неможливо.

Окрім того, дуже часто трапляються випадки, коли у діток немає свідоцтв про народження. Дитині вже 9 років, а свідоцтва про народження немає! Виникають складні ситуації з встановленням статусу дитини-сироти. Батько її — невідомо де, мама померла, а дитину утримує її сестра, брат або бабуся. Оскільки офіційного статусу сироти дитина не має, виникає купа проблем. Ось тоді до їх вирішення підключається центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

— На який термін центр укладає угоди з такими сім'ями?

— На півроку, але, як правило, за цей час вирішити всі проблеми не вдається, тому кожна угода пролонговується. Часто робимо запити за кордон, скажімо, в Росію. Відповіді на них доводиться чекати по кілька місяців...

Візьміть дітей і спробуйте отримувати гроші!

Соціальний супровід передбачає консультаційну підтримку — юридичну, психологічну, а також допомогу з працевлаштуванням.

— На жаль, є сім'ї, в яких здійснене насильство стосовно дітей, — говорить Наталія Хмельницька. — У нас є свій психолог, співпрацюємо з юристами... Минулого року зверталися до служби у справах дітей, разом виїжджали в проблемні сім'ї, проводили інспектування, допомагали, чим могли. Є сім'ї, з якими припиняємо стосунки: батьки не виконують своїх зобов'язань згідно з укладеними угодами. У таких випадках просимо втрутитися службу у справах дітей. Боляче про це говорити, але доводиться позбавляти таких батьків батьківських прав. Добре, що на сьогоднішній день дітей таких батьків можна влаштувати у прийомну сім'ю чи оформити опіку над ними. Але ж часто діти потрапляють в інтернатний заклад.

— А скільки в районі прийомних сімей?

— Вісім: у Каланчаку, в селі Новокиївці, а також у Мирному... Загалом в них виховуються 16 діток. Зараз готуємо документи на створення ще однієї прийомної сім'ї.

— Що рухає людьми, коли вони приймають чужих дітей?

— У першу чергу, бажання допомогти знедоленим дітям. Мені не раз доводилося чути, що, мовляв, беруть дітей заради грошей, які виплачує держава. А хто забороняє це зробити скептикам? Візьміть дітей і одержуйте гроші! Знаю одне: коли стикаєшся з проблемами, які виникають у прийомних сім'ях, розумієш, що їх неможливо компенсувати ні морально, ні матеріально.

— У чиїй сім'ї найбільше прийомних дітей?

— У Лесі Петрівни Гладійчук. У неї троє діток: дві сестрички і брат з однієї сім'ї. Окрім того, є двоє своїх дорослих синів...

— Хто за соціальним статусом прийомні батьки?

— Є державні службовці, педагоги, юристи, робітники...

— А чи багато в районі дітей, чиї батьки позбавлені батьківських прав?

— У банку даних сімей зі-складними життєвими обставинами перебувають 126 діток, які мають статус дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування.

— А трапляється, що батьки виправляються, змінюють свою поведінку і хочуть повернути своїх діток?

— За сім років роботи на моїй пам'яті стався лише один випадок, коли батьки були поновлені в своїх правах.

Захистити дітей від експлуатації

— Наближається час літніх канікул. І, вочевидь, чимало школярів захочуть попрацювати, допомогти своїм сім'ям грошима. Що б Ви порадили юним заробітчанам?

— Аби захистити дітей від експлуатації, завжди зустрічаємося з учнями напередодні літніх канікул і розповідаємо про їхні права, особливо під час тимчасового працевлаштування. Батьків також знайомимо з нюансами законодавства. Ті, хто хочуть заробити, в основному, йдуть у найми до фермерів чи у корейські бригади. Там, на жаль, прав дітей дотримуються не завжди. Тому в районі створені виїзні групи, які відслідковують ці порушення — коли використовується дитяча праця без оформлення угод, без скороченого часу, належних виплат тощо. Складаються протоколи, порушників штрафують. Знаєте, досягти якогось результату можна лише тоді, коли всі служби йдуть в одній упряжці.