20 травня відбулась творча зустріч жителів міста з видатним кінорежисером Олександром Аскольдовим та народною артисткою України Раїсою Недашківською. У фойє районного Центру культури та дозвілля імені Т. Г. Шевченка бажаних гостей зустріли голова райдержадміністрації Дмитро Осіпов та голова районної ради Василь Плотніков. Темою зустрічі був заборонений на 20 років фільм «Комісар», окремі кадри якого відзняті і в Цюрупинську.

Ми поцікавились в Олександра Яковича, чи їх запрошували, чи вони самі приїхали до нашого міста?

- Ми самі вирішили побувати в тих місцях, де 43 роки тому знімали деякі епізоди фільму, — відповів видатний кінорежисер. — А вже потім погодили наш приїзд з керівництвом району. Якщо батьківщиною «Комісара» є Кам'янець-Подільський Хмельницької області, де знімалися головні епізоди, то Цюрупинськ — друга батьківщина нашого фільму.

- Ми вирішили побувати в Цюрупинську, аби ще раз відчути «місцевий дух і колорит», — додала Раїса Степанівна. — Адже найкращі епізоди з особливим ентузіазмом знімались саме тут. Ми давно бажали цієї зустрічі. Олександр Якович спеціально для цього приїхав із закордону, де викладає в кіношколах Німеччини, Швеції і Англії режисерську майстерність, незважаючи на два інфаркти, які переніс недавно. (На що сам Олександр Якович тільки махнув рукою і попросив свою супутницю не говорити про це та про його геніальність). Навіть Нон-на Мордюкова, що грає головну роль, у документальному фільмі, присвяченому її творчості, до речі, його ви також сьогодні побачите, згадуючи зйомки в Цюрупинську, зауважила: «У тих цюрупинських пісках була наче 100-градусна спека. А я, вся обкладена подушками, вдаю вагітну комісаршу...».

Наприкінці творчої зустрічі було показано цей славетний фільм — «Комісар». Олександр Аскольдов щиро стурбований тим, що деякі глядачі покинули зал, сказав, що турбувався даремно. Творці цієї постановки зробили ставку не на видовищність, і я розумію тих людей, які покинули зал, а на щось більше. Нате, що Має

вам або перевернути щось у душі, або залишити байдужими, сказав він, звертаючись до глядачів, які залишились на перегляд.

Третина залу й справді була порожньою. Але хто додивився цей фільм до кінця, більше його не забуде. Судячи по мертвій тиші, в якій ми виходили із залу, і справді щось перевернулось у наших душах, про що вже на вулиці сказав сусід по кріслу в глядацькому залі: «Я наче й справді побував у тому єврейському дворику, де відбуваються основні події фільму...».

Звичайно, головного козиря постановки — видовищності, як на сучасного глядача, і справді було мало. Але що розуміти під видовищністю?

Якщо через напівпустелю (цюрупинську) галопом несеться ескадрон коней із сідлами і навіть стременами, а де ж вершники? Ага, аж ось вони: вже у могилах, «увінчаних» хрестами, що виростають за ескадроном. То це «видовищно» чи ні?

Коли, народжуючи в чужій єврейській сім'ї сина, потуги породіллі червона комісарша порівнює в своїй уяві з потугами бійців, які витягують загрузлу в пісках (знову ж таки цюрупинських) гармату-трьохдюймовку, — то це «видовищно» чи ні? Це творчість довженківського рівня!

Натхнений обіцянками побачити «себе», цюрупинський глядач здивувався тим, що вже на початку фільму побачив знайомі картини — місцеві пейзажі. Як зауважив сам О.Я.Аскольдов, «цюрупинським» епізодам присвячено всього 10-15 хвилин, але це, як він вважає.ЧНайкращі його кадри.

Відповідаючи глядачам, чому на такий геніальний фільм 20 літ (!) було накладено табу, Олександр Якович відповів, що цей фільм втрутився туди, куди не можна було втручатися. Де були свої правила, своя еліта, власні традиції. «До того ж, — сказав він, — дружне несприйняття фільму не тільки колегами-кінематографіста-ми, а й чиновниками від кінематографії було викликано, звичайно ж, і його «єврейським акцентом». Найкраще про це з гумором сказав Ро-лан Биков (Юхим Магазанік) в одно-муз інтерв'ю, яке також було продемонстровано цюрупинським глядачам: «Даючи притулок комісарші, «мадам Вавіловій», в багатодітній єврейській сім'ї, яку не може прогодувати, фактично усиновлюючи покинутого нею сина (сама комісарша знову пішла «робити революцію»), я все зробив, аби поганий жид став хорошим євреєм». Цього антисеміти, звісно, не могли пробачити режисерові. А тому постановку обговорили на художній раді, чого, як правило, не було після вже відзнятого фільму, і заборонили «Комісара» — аж на цілих 20 років! Уперше його показано тільки в 1988 році, уже в «перебудовчі» часи.

Між тим за цей час «Комісар» об'їздив увесь світ. Не тільки Європу, а й Азію, Америку і навіть Африку. Зазвичай його показували в кращих кінотеатрах. У Радянському ж Союзі заборонили показ навіть у демонстраційних залах, на чому наполягав О.Аскольдов. Самого ж його запросили кращі світові кіношколи викладати режисуру. Бо своїм геніальним фільмом усьому світу він показав: що любити людину — це дар! Не політику, хоч і «Комісар», а любов і добро несе в собі цей фільм.

Майже шоковий момент ознаменовує фінал цього фільму, коли обов'язок служіння революції бере верх над обов'язком матері і «мадам Вавілова», схопивши шинель і кобуру з маузером, знову стає червоною комісаршею Клавдією Вавіловою. А свого щойно народженого сина підкидає бідній сім'ї єврея, у якого самого п'ятеро голодних ротів, але він, не задумуючись, приймає чуже немовля. Бо є вищий дар, ніж революція. Це любов і доброта.

Варто сказати, що над створенням фільму «Комісар», крім Олександра Аскольдова, Раїси Недашківської, Ролана Бикова, трудились такі видатні актори, як Василь Шукшин, Отар Коберідзе та інші. Вони створили епізоди, що найбільше запам'ятовуються. Хоча фільм явно тримається на Нонні Мордюковій, яка грає комісара Клавдію Вавілову.

Вручаючи букети квітів дорогим гостям — режисерові, який створив такий геніальний фільм і не має ніяких заслуг і звань перед державою (хай і колишньою), та артистці, що стала справді народною, О.Я.Аскольдову та Р.С.Недашківській, — і щиро дякуючи за приїзду Цюрупинськ, голова райдержадміністрації Дмитро Осіпов та голова районної ради Василь Плотніков, як на неупереджений погляд, сказали головне: якщо зустріччю з вами і переглядом цього фільму ми ще раз зруйнували те, що колись було забороною, то це гарантія того, що подібне вже ніколи не повториться і такі геніальні, справді світового значення фільми, як «Комісар», до створення якого причетний і наш Цюрупинськ, завжди будуть доходити до свого глядача.