Ми прожили минулий тиждень під знаком обговорення перших 100 днів президентства В.Януковича. Не справа нашої маленької газети аналізувати його діяльність — це вже зробили досвідчені і знаючі журналісти та аналітики столичних видань. Нагадаємо лише, що опозиція звинуватила владу в проросійському курсі, а в Україні і за кордоном оцінили жорстку хватку нового президента, який зумів припинити багаторічну політичну кризу в Україні. Сам Янукович нещодавно зазначив, що керованість влади стала одним із головних досягнень за перший період президентства. Він вважає порядок головною передумовою реформ.

Образно кажучи, політику Януковича сприймають так: українці у більшості позитивно, Росія посміхнулась, Європа зморщила лоба, США спохмурніли.

Але нас цікавить наше життя, тут на місці. І ми щиро зраділи, коли почули від Президента, що Україна увійде у «двадцятку» найрозвиненіших країн, а ми станемо заможними.

Ну, ми хай зраділи — а яка реакція місцевої влади на плани Януковича? Уважно відстежуючи її публічну діяльність, можна сказати, що ніяка. Якщо на обласному рівні губернатор Херсонщини А. Гриценко ще генерує якісь ідеї, аналізує ситуацію, роблячи шокуючі висновки, що «наша Херсонська область поділена чиновниками на сфери впливу і вони роблять там, що хочуть», то на районних рівнях тиша. Тут мовчать і не збираються розкривати секрети, яким чином керівні чиновники досягнуть того рівня, котрий заведе Україну (а значить і наш Скадовський район у тому числі) у «двадцятку» успішних країн.

Чому вони мовчать? Колись, було, місцеві керівники при владі хоч раз на місяць виходили на люди зі своїми статтями у місцевих «районках» і ділились з читачами своїми думками. Не так важливо, хто писав ті статті — головне те. що керівники, ставлячи під статтями свій підпис, брали на себе хоч якусь відповідальність. А читач знав, що місцева влада реагує на сигнали згори і починає діяти.

А тепер давайте уявимо себе на місці районного начальника, котрий має повноваження змінити життя району (звісно, у кращу сторону). З чого починати?

Мабуть, треба вибрати пріоритет — такого собі «коня», котрий почне витягати весь район. Подивимось на сусідів. Добре голопристанцям — у них «Сандорра», а значить, селянам є куди здавати вирощені помідори та інші овочі на переробку. Є у них і морські курорти, і цілюще озеро, і найбільша у Європі пустеля, яку вони «розкручують» у ЗМІ, приваблюючи туристів. Є сільське господарство і баштани, відомі на всю Україну.

У Чаплинці і Каланчаку сподіваються на молокопереробні заводи, там вже навчилися виготовляти тверді сири, котрі йдуть на експорт, причому не лише до Росії. Отож, селянам є сенс тримати молочну худобу. Про каховчан і цюрупинців говорити нічого — там можливості ще більші.

А на якому економічному «коневі» можна заїхати у розвинену «двадцятку» скадовчанам? Мусимо з сумом констатувати: всі «коні» місцевої економіки здохли! Лишилася одна «конячка» — харчосмакова фабрика. Але її продукція (олія і макуха) навряд чи послугує нашому району рятівним економічним кругом.

Є, правда, море і курорт. Але з легального курортного бізнесу вже все висмоктується. Залишається той, що в тіні — незареєстровані готелі, несанкціоноване надання послуг і незаконна торгівля. Але якби місцева влада навіть і спромоглася навести у цій сфері порядок, отримані доходи, суттєво бюджет не поповнять. Ми ще ж треба спромогтись на це.

Може, рисосіяння стане брендом нашого району? Але цю галузь складно суміщати з курортним бізнесом, а можливості її розвитку у районі дуже обмежені.

Так за що ж тоді зачепитися? Я кщо за сільське господарство — то годі людей смішити, воно й саме не дочекається допомоги. Кавуни і дині — цими нікого теж не здивуєш.

Можливо, у районного і міського керівництва є якась стратегія і тактика прориву, котрими вони не поспішають ділитися з скадовчана-ми? Може, вони ще здивують нас оригінальними і ефективними ідеями, хоч не своїми, так надісланими з Києва? Але от що бентежить: треба розпочинати економічні реформи — та матеріальної бази для них у районі немає. З повітря їх «ткати», чи як?

А що сказав Янукович? Сказав просто і зрозуміло: «недосконала владна організація та неефективна діяльність влади на місцевих рівнях в Україні є традиційним гальмом для нашого розвитку. Тому в країні вкрай необхідна нова модель місцевої влади».

«Україна для людей» — ось гасло нинішнього владного олімпу. Звучить якось недолуго: а для кого ж тоді, якщо не для них? Не для коней же, котрі здохли.