Голова районної державної адміністрації Володимир Сторчак провів нараду з представниками Новокаховського заводу плавлених сирів, Чаплинського молокозаводу та Любиміврького сирзаводу з питання низького ціноутворення при закупівлі молока від населення (на жаль, з невідомих причин цю нараду проігнорували керівники Ново-каховського та Новотроїцького молокозаводів, тож приватні власники корів повинні з цього факту зробити висновок, з ким їм треба в подальшому мати справу, а кого теж ігнорувати).

Різке зниження закупівельної ціни на молоко від сільчан у весняно-літній період, тобто із появою природних соковитих кормів, — проблема, прямо скажемо, ІЗ; сивою бородою. Хто і як тільки не намагався її розв'язати?! Не виходить.

Головний зоотехнік управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Лариса Бруцька нагадала присутнім, що в листопаді минулого року Кабінет Міністрів України спеціальною постановою затвердив мінімально допустимий рівень закупівельних цін на молоко на весь 2010 рік, відповідно до якого одна тонна молока вищого гатунку нині має коштувати 2600 гривень, тонна першого гатунку — 2500 грн., а тонна молока другого гатунку — 2120 гривень. Що ж маємо насправді? На день проведення наради закупівельна ціна за літр молока від населення коливалася від 1,70 до 1,90 гривні. До речі, ДПДГ «Асканійське» продає своє молоко Баштанському молзаводу (Миколаївська область) по 3,20 грн. за літр, і то є, очевидно, справжня плата за сировину європейського стандарту, яким сертифіковано продукцію молочнотоварної , ферми славнозвісної Тавричанки. Словом, чергова спроба у наказовому порядку призначити сприятливу закупівельну ціну і тим врегулювати конфлікт між селянами та закупниками молока виявилася невдалою. І це прикро, тому що для більшості селян похилого віку утримання корівки і продаж молока переробникам є головним джерелом такого-сякого достатку. І колишні колгоспники та працівники радгоспів ніяк не можуть збагнути дивну логіку економічного сьогодення: закупівельна ціна на молоко знижується, а оптові та роздрібні ціни на молочні продукти невпинно зростають. Тож доводиться різати корів-годувальниць на м'ясо і згодом поповнювати лави жебраків.

З інформації на нараді головного державного інспектора ветеринарної медицини Каховського району Валентини Іскової стало очевидно, що здати або прийняти молоко від населення — не така вже проста справа. Існують суворі правила ветеринарно-санітарної експертизи молока, яке повинно відповідати всім чинним вимогам та стандартам. Цікаво, як цього можна практично дотриматись, коли в нашому районі створені лише два пункти по прийому молока від населення (в Червоному Перекопі та Вільній Україні), обладнані охолоджувачами молока на 25-30 тонн. Спасибі Чаплинському молокозаводу за це і за примітивні прийомні пункти майже в кожній сільраді. Інші молокопереробники і на таку убогість, як на сучасні технології та вимоги, не спромоглися і приймають молоко на сільських вулицях. Зрозуміло, новітні пересувні міні-лабораторії та холодильне устаткування тут відпочивають... Звичайно, за таких умов неможливо навести порядок й у списках здавачів молока: коли, скільки здав, та якої жирності? Тобто низька якість молока від населення наче спеціально заздалегідь програмується переробниками (інакше чому вони протягом багатьох років практично нічого не зробили в районі, аби приймати сировину суворо, так, як належить по Закону?), і це є чи не головним їх аргументом у суперечках із селянами щодо низької закупівельної ціни. Більше того, знаходяться нечесні на руку заготовлювачі молока, які дурять не лише селян, але й власних керівників-переробників. Володимир Сторчак «озвучив» на нараді декілька задокументованих правоохоронцями фактів, коли у автоцистерни з прийнятим від населення молоком водії та заготовлювачі заливали відрами дніпровську воду. Натомість учасники наради не заперечували, що не перевелися випадки, коли здавачі молока теж розбавляють його водою.

Як з'ясувалося в ході відвертого обміну думками, і власникам корів, і переробникам молока дуже несолодко працюється за умов якоїсь перегорнутої з ніг на голову української ринкової економіки, де в пошані і при «бабках» не товаровиробник, а перекупник, або по-радянськи — спекулянт. Про ряд селянських проблем вже мовлено, але до них треба ще віднести нестачу колективних пасовиськ, незадовільну забезпеченість кормами взимку і високу їх вартість, слабувате ще об'єднання селян у добровільні товариства здавачів молока, далеко не повне охоплення селян з боку переробних підприємств індивідуальними угодами на здачу молока, недостатня юридична захищеність селян тощо.

В свою чергу представники молокопереробної галузі скаржилися на брак обігових коштів для спорудження в селах сучасних пунктів прийому молока, на суцільну перекупівлю готової продукції та необгрунтовану цінову «накрутку» на неї, на вкрай несприятливі умови для організації в сусідніх районах та містах фірмової торгівлі, на нечесну конкуренцію на вітчизняному ринку споживання молокопродуктів і на конче обмежені можливості експортувати власну продукцію.

Мимоволі випливав висновок: проблеми селян та переробників по своїй суті дуже схожі. Тож треба не загострювати виробничі взаємовідносини, не відшукувати «поганих хлопців» з обох сторін, а настійно знаходити точки для пересікання взаємних інтересів, для зближення і виробничих, і суто громадянських позицій. Вже кожному в нашій країні ясно, що всі суб'єкти вітчизняної економіки без будь-яких винятків повинні грати за єдиними правилами. В противному випадку протиріччя між господарською доцільністю і беззастережною патологічною наживою призведуть до всеруйнівного колапсу. Так, негайно потрібні мудрі економічні реформи. Але їх конче потрібно наближати у будь-якій господарській ситуації чи конфлікті інтересів, як в нашому випадку.

Саме в такому ключі вибудував головну тональність наради із молокопереробниками голова райдержадміністрації Володимир Сторчак . Він запропонував їм, оптимально враховуючи всі «за» і «проти», закуповувати на території Каховщини молоко від населення по 2,20 грн. за літр базисної жирності. І це неодмінно за умови, що переробні підприємства вже зараз розпочнуть наполегливу і відповідальну роботу по створенню в селах району сучасних пунктів прийому молока, що буде наведено належний порядок у щоденних списках здавачів молока (це особливо спонукатиме селян до здачі високоякісного молока), що виробники молокопродуктів вдумливо і на користь споживачам врегулюють свої відносини з надмірно жадібними перекупниками їх продукції, що переробники, можливо, підключаться й до забезпечення селянських садиб зимовими кормами (в межах, звичайно, можливого), як це вже робить, до слова, Чаплинський молокозавод. Володимир Сторчак пообіцяв, що подібні наради стануть систематичними.