Тема нашого прийдешнього, навіть найближчого — дуже широке, можна сказати, філософське поняття. Але якщо говорити практично про конкретні питання, наприклад, стан довкілля і те, що ми з ним робимо, то можна сміливо стверджувати, що наше майбутнє скорочується пропорційно до тих дій, які ми спрямовуємо чи не спрямовуємо на довкілля.

У порядку контролю на червневій колегії при голові райдержадміністрації розглядалося питання «Про стан виконання розпорядження голови районної державної адміністрації від 27 травня 2009 року «Про санітарно-епідемічну ситуацію в районі та заходи щодо її поліпшення».

Інформуючи з цього питання, головний державний санітарний лікар Санжаровська Л.І. поставила своєрідний діагноз: за рік на краще в цьому плані нічого не змінилося (добре, що не дуже погіршилося), і санітарно-епідемічна ситуація в районі залишається складною.

Особливу тривогу викликає стан водопостачання та водозабезпечення населених пунктів району. З 22 сіл та селищ у п'яти (Новоолександрівка, Гаврилівка, Бабенківка-Перша, Пам'ятник, Польове) немає централізованого постачання води, а у семи селах вона подається погодинно.

Через грубі порушення в утриманні та експлуатації водогінних споруд, а також через те, що обладнання на об'єктах водопостачання технічно старе, функціонує понад 40 років, у населених пунктах постійно виникає загроза бактеріального забруднення питної води. До того ж, за останні 5 років значно поменшало водонапірних веж, питна вода подається населенню безпосередньо із артсвердловин у розподільчу мережу. А коли виникають її пориви (це буває дуже часто), то після ремонту знезараження води не проводиться.

Знову говорили на колегії про «копанки» у Мирному.

Це вони у 2003 році, найбільш ймовірно, стали джерелом спалаху гепатиту. Але й донині люди у такий спосіб запасаються водою, використовуючи її для різних побутових потреб.

Ще одна тема «з бородою» — несанкціоновані смітники. І, мабуть, ще довго люди викидатимуть непотріб, де заманеться, оскільки лише у Каланчацькій селищній, Новопавлівській, Новокиївській та Привільській сільрадах виготовлено державні акти на земельні ділянки під полігони твердих побутових відходів. У решті населених пунктів ця робота ведеться дуже «кволо», тож накопичення сміття можна побачити де завгодно: у лісосмугах, понад міжміськими шляхами, на орних землях... А найбільша біда останніми роками в цьому плані — засмічення поліетиленовими та пластиковими відходами. Інакше, вочевидь, і бути не може, адже ніде у населених пунктах не організовано їх збирання та утилізацію, немає пункту приймання.

Якщо ж вести мову про райцентр, то тут ще одна екологічна «бомба»: і досі з великим перевантаженням працюють очисні споруди, і з кожним роком на їх добудову потрібно усе більше мільйонів. До того ж, і стічні води від інфекційного корпусу центральної районної лікарні не проходять необхідного знезараження, оскільки приміщення хлораторної у зруйнованому стані.

А у селах тим більше — немає очисних споруд. Всі житлові будинки каналізовані на вигріб, і щороку в підземний горизонт потрапляє близько 40 тисяч кубічних метрів стічної знезараженої води. То чи сприяє це здоров'ю? Відповідь зрозуміла кожному. А до цього слід додати й незадовільний у більшості населених пунктів стан лікарняних амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів. Потребує суттєвого поліпшення і їх матеріальна база.

Це стосовно того, яку воду ми п'ємо. А що їмо, коли вести мову про організоване харчування? Тут теж далеко не все гаразд. Основними недоліками на об'єктах громадського харчування в ряді випадків є порушення асортименту готових страв, відсутність сертифікатів якості на продукти харчування. Значна частина продавців молочної '' продукції не мають при собі медичних книжок з даними про проходження медоглядів. А хто за це повинен відповідати?

На центральному ринку в селищі Каланчак надвірний туалет потребує капітального ремонту, не достатня кількість критих торговельних прилавків, м'ясний павільйон не обладнаний холодильним устаткуванням для тимчасового зберігання м'ясної продукції.

Можна було б називати ще багато фактів про ситуацію, яка зовсім не сприяє нашому здоров'ю:

і про недоліки в організації харчування школярів, і про порушення вимог при протруєнні насіння у фермерських господарствах, і про відсутність дозволів на застосування пестицидів при вирощуванні рису, і про те, як нечистоти , особливо з курортної зони в літній період, виливають, де заманеться, не укладаючи угоди на їх вивезення з комунгоспом... Одне слово, негативу вистачає. Знову, як торік, прийнято нібито й правильне рішення, визначено у розпорядженні з цього питання конкретних виконавців, поставлено вимогу, аби вони діяли скоординовано, але... Навряд, чи знайдуться капітальні вкладення на будівництво, суттєву реконструкцію об'єктів, які мають негативний вплив на довкілля. Навряд, чи вдасться змінити психологію людей, які забруднюють довкілля. Та все ж, хочеться вірити, що коли знову у порядку контролю розглядатимуть це питання, буде і позитив.