Спека розкошує!.. Метеорологи кажуть, цього літа вона б'є багаторічні температурні рекорди. Усе живе знемагає від спраги, тож потребує води значно більше, ніж у прохолодну пору. А води немає!

Про це люди скаржаться одне одному через паркан, телефонними дзвінками атакують селищну раду, комунальників. Не замовкає телефон і в редакції: «Коли це неподобство скінчиться?! — мало не плаче у слухавку жінка. — Три дні без води: ні напитися, ні помитися. У мене троє малих дітей, яким треба їсти зварити, одяг щодня випрати»... «Городина вся посохла, бо полити нічим, вже майже тиждень із крана не капне, що взимку їстимемо?» — бідкається літній мешканець райцентру. , «Це вже закономірністю стало: два-три дні на тиждень без води сидимо. Кажу контролерам, котрі по вулицях квитанції розносять, зробіть перерахунки, чому я маю платити за «безводні» дні? Вони відповідають: керівництво наказало рахувати «по повній...», — розповідає мешканка Новотроїцького. Співробітників редакції зупиняють на вулиці: «Може, хоч ви якось вплинете на нашу місцеву владу: доки ж можна над нами так знущатися, у таку спеку без води залишати?!».

Переповідати скарги ново-троїцькому селищному голові Василю Мельнику та директору комунального підприємства «Новотроїцький водоканал» Сергію Муравйову не було потреби. З початку літа, відколи почалися серйозні перебої з водою, вони їх наслухалися безліч. Тож на запитання редакції одразу почали пояснювати причини безводдя. А їх основа, як з'ясувалося, полягає у... бюрократії!

Цього року країна довго жила без бюджету. Бюджетні організації, в тому числі й місцеві ради, ледь стягувалися на виплати по захищених статтях. А про придбання й не йшлося. Так селищна рада, каже Василь Мельник, уперше за кілька років залишилася без аварійного запасу водонасосів (раніше, як правило, мали два-три для термінової заміни). Мало того, вже набрали їх у борг: на сьогодні комунальне підприємство винне постачальнику 41 тис. грн. за насоси. Оскільки у борг погоджується давати тільки одна з херсонських фірм, вибирати немає з чого, що дають, тим і користуємось. Насоси не нові, після ремонту, їх якість низька (новий насосний агрегат коштує від 19 тис. грн., що підприємству «не по кишені»; після капремонту — 6-7 тис. грн.).

І ось ситуація: за два дні «лягли» насоси одразу на трьох баштах — по вулицях Ворошилова, Суворова, Толбухіна. Знову «працюємо з коліс», просимо насоси в борг, встановлюємо їх, пояснює мер. Один з них пропрацював 14 годин, на другому крильчатка зламалася одразу, як тільки його запустили... Телефонуємо постачальнику, просимо поміняти поламане на справне. Вони погоджуються, але ж тільки дорога в Херсон і назад займає робочий день, тож час спливає, люди сидять без води, нас лають...

Абсурд полягає у тому, пояснює Василь Іванович, що селищна рада має 82 тис. грн. від перевиконання минулорічного бюджету, які хоче використати на придбання насосів. Хоче, але не має права, доки не відбудеться ціла низка звітів і затверджень у фінансових установах (у тому числі й районних) на всіх рівнях, передбачених Бюджетним кодексом, на які відведені певні терміни. Прискорити їх неможливо, порушити кодекс — також, адже порушення розцінюватиметься як корупційні діяння, що можуть привести керівників на лаву підсудних. Найближчим часом нарешті мають владнатися всі офіційності, тож є надія, що гроші на покриття боргів та насоси «про запас» з'являться. Однак, у незадовільному водопостачанні винна не тільки відсутність насосів та їх низька якість, існує ціла низка проблем, котрі треба вирішувати в комплексі. На це, знову ж таки, потрібні чималі кошти. Без дотацій від держави комунальні підприємства так і борсатимуться в боргах, а люди потерпатимуть без води, констатували посадовці...

Одне, що твердо вони пообіцяли — це перерахунки плати за воду тим споживачам, у яких її не було понад 4 дні на місяць. Для цього обов'язкові заяви людей, або складені спільно з комунальниками акти.

Пояснення селищного голови й директора комунального підприємства зрозумілі. Зрозумілі, але ситуації з водопостачанням вони не виправляють, і коли долає спрага, на городах засихають овочі — річний сімейний продовольчий запас, реве непоєна худоба, то всі пояснення стають недоречними. Люди знову й знову вимагають рішучих дій: « А навіщо ж тоді нам влада, котра не може бодай водою забезпечити?!».

Дійсно, комунальникам та селищному голові несолодко від купи проблем. Але ж якщо їм не під силу самим упоратися з безводдям, варто об'єднати зусилля усіх гілок районної влади, аби подолати його. Бо вода потрібна і посадовцям, і безробітним.

До речі, про відсутність води повідомляють нам і сільчани: телефонували з Федорівки, Володимиро-Іллінки, привозили колективну скаргу з Громівки. Водопостачання у селах «Трудова слава» досліджуватиме у наступних номерах.