28 червня в українському календарі знаменна дата. Цей день увійшов в історію нашої держави, як день прийняття Основного Закону — Української Конституції.

У переддень свята не хочеться підходити до Конституції, як до звичайного нормативно-правового документа. Бо прийняття Основного Закону стоїть в низці тих небагатьох історичних дат, які єднають людей, перетворюючи населення на народ, територію — на державу.

14 років... Саме стільки відділяє нас від тієї доленосної миті, коли незалежна Україна визначила для себе, яке майбутнє обрати та як до нього йти. Прийнята Конституція увібрала в себе філософію європейця, який відчуває себе повноправним членом світової спільноти; світогляд українця з одвічним прагненням свободи і незалежності. Адже ще давні мудреці стверджували: найвищим мірилом усього є людина.

Часи змінюються. Те, що було 14 років тому, надзвичайно відрізняється від того, що маємо зараз. Але маємо Конституцію, постулати якої є незмінні і верховенство якої гарантує рівні права й обов'язки кожному члену суспільства.

Конституція стала спільним досягненням мільйонів українців сучасності і минулого. Вона стала міцним фундаментом стабільного цивілізованого суспільно-політичного життя нашої держави.

Як довго до цього йшла Україна? Довго. І не легкими шляхами. Історія українських конституцій налічує декілька століть. Витоки вітчизняного конституційного процесу та родовід української конституції починається від «Руської Правди» Ярослава Мудрого, «Литовських статутів», актів часів козацької держави Богдана Хмельницького. Особливу роль у формуванні республіканських ідей в Україні відіграв один із перших основних законів — «Конституція прав і свобод Запорозького Війська», більш відомий, як Конституція Пилипа Орлика. У її основі було проголошення незалежності України, встановлення козацького парламенту, який мав би на демократичних засадах чинити державницькі справи.

Конституція Пилипа Орлика випередила американську на 77 років. Але сам текст тієї першої української конституції став зразком для основних законів багатьох сучасних розвинених країн світу: Англії, Франції, Польщі, Німеччини.

Наступним етапом українського конституційного процесу став 1918 рік, коли 29 квітня була ухвалена Центральною Радою нова Українська Конституція, яка знову ж таки, у багатьох пунктах випереджала час. Вона першою в Європі задекларувала права нації на розбудову своїх культурних інституцій, свободу пересування, можливість добровільного виходу з громадянства, скасування смертної кари тощо.

Складний шлях пройшла українська Конституція від 1918 до 1978 року. Тільки за радянських часів вона змінювалась чотири рази.

Українська держава, йдучи власним, непроторованим шляхом поступово готувала власну Конституцію. Процес її становлення був тривалим, складним і болісним, розтягнувшись на шість років. За ці роки Верховна Рада внесла близько двохсот поправок до Конституції 1978 року.

Прийняття в 1996 році нової Конституції України заклало основу для розбудови в нашій країні правової держави. Разом з тим цей документ сам по собі не означає, що таку державу громадяни України вже мають. її формування — це тривалий багатоплановий процес, на початку якого ми тепер перебуваємо.

Сьогодні до Конституції досить часто ставляться виключно як до закону законів. Але навіть найкращий документ може залишитись тільки декларацією, якщо його виконавці не будуть патріотами своєї держави та відповідальні перед народом.

Тому наші кроки мають спрямовуватись на підвищення добробуту людей, позитивні зміни у соціальній сфері, яка є пріоритетом розвитку не лише держави, але й кожної української родини та громадянина. Завдання, що стоять перед нами, складні і масштабні. Хочемо жити в Демократичній, правовій державі — маємо її збудувати власними руками, керуючись власними думками. Хочемо жити в європейській країні — маємо створити Європу в Україні — з високими європейськими стандартами та традиціями української цивілізації.

Ми живемо у складний і відповідальний час змін. Тому запорукою нашого успіху вперед може бути лише діяльність всіх і кожного у дотриманні Основного Закону.

Ніхто, крім нас самих, не збудує нам дім, який цеглинка за цеглинкою ми зводимо щодня. Час розкидати каміння минув. Усе в наших руках. Стати до праці — єдина альтернатива для усіх нас.

Той політичний порядок, в якому житиме майбутнє покоління України, буде творінням нашої активності, або нашої байдужості. Адже зрештою гідність держави залежить від гідності особистостей, які її утворюють. Маємо починати з себе, своєї відповідальності до всього, що нас оточує.

У переддень 14-ї річниці з дня прийняття Конституції України щиро і сердечно вітаю всіх вас з цим святом.

Хочу запевнити, що районна рада спільно із районною державною адміністрацією, міською, сільськими та селищними радами району, районними службами докладатимуть і надалі всіх зусиль заради благополуччя жителів нашого краю. Тільки спільними зусиллями зможемо вивести Цюрупинщину на більш високий соціально-економічний рівень розвитку, поліпшити життя наших громадян.

Нехай же в ці урочисті дні повсюди панує світлий настрій, міцніє почуття гордості за свою країну, за її Основний Закон, що гарантує втілення мрій і сподівань на краще й благополучне життя у власній державі.

Бажаю вам, шановні жителі Цюрупинського району, міцного здоров'я, сімейного благополуччя, нових трудових звершень на благо України.

Голова Цюрупинської районної ради