Наші передплатники, чий читацький досвід обчислюється багатьма десятиліттями, запитують: а яка ж віддача від ваших критичних публікацій? От ви вкотре вже повертаєтесь до теми Дубової рощі. Спростувань не було, значить газета правильно пише. А що ж робить „Васька»? Виходить, що „слушает, да ест». Або той же комунгосп... Я не одні підметки стоптав, зауважує читач, ходячи до цієї інституції зі своїми проблемами. Ви постійно про те саме пишете. І тут такий самий „Васька»...

У радянські часи, пам'ятаю — це вже інший читач, — тільки газета по комусь „пройдеться», Влада тут же реагує. Що ж змінилось? Дайте відповідь, якщо можете.

Ну, зараз навряд чи можливе те, що було за радянських часів, коли газета була привідним ременем партійно-державної машини, яка „будувала комунізм», та разом з тим роль преси у нашому суспільстві не така вже й мала. На захист цієї тези можемо навести приклад тривалої боротьби, у тім числі й на газетних сторінках, за відстоювання права територіальної громади Цюрупинського району на будинок побуту „Біла акація», комунальні аптеки №20 і №159.

Зараз у судах вирішується доля земельної ділянки колишнього міського скверу, яку — прокурор району чітко обгрунтував у своєму позові державну позицію з цього приводу — надано з порушенням діючого законодавства. Журналісти і цю тему відслідковують котрий уже рік і сподіваються на те, що справедливість таки є.

Іншими словами, нам є що заперечити, хоча в даному випадку мова не про це. Як на неупереджений погляд, у нас громадянських прав не так вже й мало. Разом з тим надто невисокі наші вимоги до власних владних повноважень, якими нас наділяє Конституція. Якщо кинути погляд на ту ж роздерибанену Дубову рощу чи річкові береги, які всупереч Закону, людській моралі й здоровому глузду обростають „хатинками» — з одного боку і подивитись на наші права — з іншого, то виходить, що ми жодному із „васьок» не заважаємо смачно їсти, лише ждемо: ось прийде новий Президент, ось прийде новий міський голова і — все зробить за нас!

У цьому зв'язку показовий приклад боротьби Старозбур'ївського сільського голови Віктора Маруняка проти дерибанщиків річкових берегів. Сільський голова став на захист інтересів громади, яка його обрала, а сільська громада стіною виступила на захист свого голови. До громади приєдналась преса, утім числі міжнародна.

Принагідно зауважимо, що більше двох десятків літ тому без участі преси навряд чи вдалось би поставити хрест надалі сумнівного проекту „Підстепненський водозабір». Зараз у стадії поки що прожекту спорудження залізничної колії через плавні, що повинно забезпечити переведення на Лівобережжя робочих майданчиків Херсонського терговельного морського порту і розміщення буквально під нашими вікнами різних терміналів. Борис Сіленков був одним із ініціаторів цієї ідеї. Цікавитись думкою жителів Цюрупинська „еліта» вважає для себе образливим і обтяжливим заняттям. Ми ж для себе таким це заняття не вважаємо.

Давайте поліпшувати життя разом!