Планові сесії Херсонської міської ради дуже рідко проходять без якихось надзвичайних ситуацій або ексцесів. Не стала виключенням і чергова, перше пленарне засідання якої відбулося 25 червня 2010 року. Втім, що вона не буде «звичайною» було заздалегідь відомо, адже до її порядку денного під № 1 було включено питання, що збурює думки мешканців міста Херсона упродовж останніх півтора року.

Історія

Майже два роки тому, спеціальна конкурсна комісія, до складу якої тоді входила переважна більшість представників Партії регіонів та підконтрольних Херсонському міському голові Володимирові Сальдо депутатів і працівників апарату виконкому, прийняла рішення про виділення (на конкурсній основі) фірмі «Амстор», (м. Донецьк), 5 гектарів землі у чи то парку, чи то захисної смуги нафтопереробного заводу, для будівництва торгівельно-розважального комплексу. Для того аби розмітити комплекс доведеться знести 600 дерев, і непросто дерев, а дубів, що були висаджені понад 40 років тому на вільній тоді території якраз за сьогоднішнім міжміським автовокзалом, на Миколаївському шосе, в обласному центрі.

Тоді рішення викликало чимало здивувань та обурень з боку частини депутатського корпусу та місцевих жителів. І по формі (частина депутатів під час того голосування смачно «пожирала» булочні вибори від фірми «Амстор», що чомусь опинилися на засіданні комісії), і за змістом — місту хронічно не вистачає зелених насаджень.

Рішення комісії так і не затвердили на сесії. «Ображена» фірма подала до суду (в Донецьку) і зрозуміло, що його «виграла».

А на XXXI сесії ХМР, що пройшла 13.10 2009 року, знову таки завдяки політичним ігрищам з боку Партії регіонів та «слухняних» депутатів, рішення Ворошиловського районного суду Донецька знайшло підтримку у залі, і з того часу фірма «Амстор» розпочала збір необхідних для будівництва документів.

І саме з листопада 2009 року громадськість періодично повертається до цієї теми — вирубка дубків.. А в останні півтора місяці настільки активно, що у проекті порядку денного чергової сесії з'явився проект рішення «Про скасування рішення XXXI сесії ХМР V скликання від 13.10 2009 року за № 1305».

З цього приводу навіть було скликано громадські слухання, що відбулися 15 червня, у приміщенні Суворовськоі районної ради, і на яких, як кажуть свідки, «яблуку було впасти ніде». Громадськість вирішила звернутися до мера, депутатів з проханням скасувати своє ж рішення і заборонити ведення будівництва фірмі «Амстор» у «дубовому» гаю.

Проект рішення від депутата Алли Беліченко (фракція Компартії України) надійшов вчасно, ніяких зовнішніх підстав щодо його зняття зі слухання (як це часто робить пан Сальдо з проектами, що йому не до душі) на координаційній раді не знайшлося, і він навіть змушений був піти (під натиском громадськості та ряду депутатів) на те, аби переставити його у порядку денному з № 50 на № 1.

Отже те, що сесія буде «гарячою», сумнівів не було ні у кого.

Особливих сумнівів не викликали і результати цього голосування. Те, що голосів не набереться, і що підконтрольні депутати не проголосують, було зрозуміло одразу, були тільки питання щодо того, хто саме ризикне і спробує протиставити себе — Володимирові Сальдо.

Сесія

Все розпочалося надто тихо, і спокійно.

Розминка, з якої починають депутати -проголошення заяв, звернень і т.п. пройшла тихо і швидко.

Формування порядку денного — ще швидше.

У залі відчувалася гнітюча тиша — всі розуміли, що ось-ось — і все розпочнеться. Так і сталося.

Відчувалося, що головуючий — пан Сальдо готувався до цієї сесії заздалегідь, серйозно, ґрунтовно. Ходи продумані, дії виважені, ніяких зайвих емоцій і імпровізацій.

Спочатку Володимир Васильович спровокував депутатів, які були на боці проекту рішення («за» скасування) на «емоційний» зрив тим, що почав давати слово у світлі першого питання, ще навіть не оголосивши його до розгляду. Депутатські емоції було «підігріто», і вони навіть одразу не всі усвідомили, що ті, хто виходив на трибуну, фактичного говорили про підтримку проекту рішення щодо відміни попереднього рішення.

Запитання, що ставилися доповідачеві -Аллі Беліченко, скоріш носили характер виступу, та й слово брали тільки ті, хто був налаштований проти того, аби дубовий гай зник з обличчя міста.

Перед тим, як оголосити запис на виступи у обговоренні, Володимир Сальдо знову вдався до хитрощів, і фактично оголосивши запис на виступи, тієї ж миті відволік увагу депутатів маленькою, але дуже провокаційною реплікою... І знову «емоційних спалах», а секунди збігали, у результаті, до обговорення питання юридично записалися тільки два депутати (один з них — ваш покірний слуга). Говорячи про те, що треба підтримати проект рішення, я сказав, що мені соромно за декого за тих, хто вважає себе поважним громадянином цього міста, але я їх розумію — власне посадове крісло не дасть їм змоги проголосувати по совісті.

Фактично так і сталося.

Та перед тим, як депутати почали голосувати, Володимир Васильович дістав (спочатку здавалося, як не дуже вмілий фокусник) із рукава ще один «козир» — звернення «громадських організації» числом у 38 одиниць, що вимагають від Сальдо дослухатися до їхньої думки і не підтримувати проект рішення, а навпаки дати будівництву «зелене» світло.

З точки зору психології все було розраховано точно (недаремно кажуть поруч із паном Сальдо останній час знаходиться практичний психолог, її поради слушні), депутати, які були налаштовані на відміну рішення, одразу купилися на те, що Сальдо так і не назвав жодної з тих громадських організацій, що звернулися до нього з такими вимогами. Допоки тривала дискусія навколо того, чи є легітимним це' звернення, Володимир Васильович оголошує про початок голосування.

У залі вирують пристрасті, а „час знову стікає, чого не помічають захисники дубків, у результаті «за» — 15, «проти» — 0, «Утрималися» — 2, «не голосували» — 23 депутати (для того аби голосування було результативним, треба набрати 39 голосів).

У емоції «за» не проголосувала навіть автор проекту — депутат Алла Беліченко. У залі здійнявся ще більший галас — говорили всі одразу, одні звинувачували Сальдо у маніпуляціях, інші кинулися до технічної служби вимагати копію протоколу голосування...

З останніх рядів сесійної зали подали голос представники громадськості. І тільки Володимир Васильович не приховував посмішки — йому все вдалося! Рішення не пройшло!!!

На вимогу провести голосування ще раз у зв'язку з тим, що більшість депутатів просто не зрозуміли головуючого і не почули сигналу електронної системи під час відліку секунд (все в руках у технічної служби, що повністю підконтрольна Сальдо — приглушити звук елементарно просто) при голосуванні — частина депутатів від ПР зробила найпростіший хід — «відстрелили» карти для голосування із карткоприймачів, і сесія тієї ж миті перестала бути легітимною (менше 39 депутатів).

Сальдо тут же оголошує перерву на обід. Та саме з цього моменту все пішло не за його сценарієм.

Як правило, тільки оголошується перерва, депутати стрімголов «вилітають» із зали, а сам мер направляється до телевізійних камер, і дає відповідь на сакраментальне питання моїх колег: «Як пройшла сесія?» (навіть якщо депутати не встигли проголосувати жодного пункту порядку денного, а іноді і за нього). Та цього разу було все по-іншому, депутати залишилися у залі, хтось вимагав надати протокол, хтось відверто заважав Сальдо розповідати журналістам про те, які погані депутати, і який він цяця (передвиборча кампанія Володимира Васильовича у повному розпалі).

І тут у самого Володимира Васильовича стався нервовий зрив, він перестав'контролювати себе, і почав говорити і робити дурниці (мінус психологу).

А після того, як голова лічильної групи депутат Станіслав Путілов і секретар Юрій Ярич заявили, що ні у якому разі не підпишуть протокол про голосування з цього питання, він зрозумів, що ситуацію він втратив, і був змушений зголоситися на те, що після перерви питання буде проголосовано знову, і вже після цього меру не залишалося нічого іншого, як покинути залу, залишивши журналістів без відповіді на «головне» питання.

За кілька хвилин керівник прес-служби вже обдзвонювала деяких журналістів, і спішно скликала їх на «пресуху» до кабінету боса. Разом із журналістами до приймальні зайшов і я, секретарка не наважилася закрити переді мною двері.

А вже за кілька хвилин мер запросив мене у кабінет (до я кого я зайшов.вперше за дві його каденції)..* Про що йшла наша приватна розмова, на відміну від декого із моїх колег, я виносити на громадський загал не стану, а от про що сказав Володимир Васильович під час брифінгу, що відбувся у коридорі хвилин за 15 скажу — він говорив, що депутати не конструктивні особи (ні, не всі). На моє питання як журналіста, як буде голосувати після обіду з цього питання він особисто, Володимир Васильович ще раз переповів історію про те, що до нього звернулася громадськість, що їх багато, і він буде дослухатися до їхньої думки.

На прохання моєї колеги-журналістки показати чи бодай перелічити ці громадські організації, пан Сальдо демонстративно відвернувся від неї з реплікою: «Ще запитання?.. Ми закінчили!».

Коли купка журналістів розсмокталася, кажуть Володимир Васильович поцікавився у моєї колеги: чи не настогидло їй перебувати у тому ЗМІ, де вона працює?!

Після перерви, що тривала майже 2 години, питання знову було поставлено на голосування.

Нічого дивного не сталося, «за» проголосували лише 22 депутати.

«Дубки» знову під загрозою вирубування, а гроші знову святкували перемогу!

Все не так!

Та сесія на цьому не закінчилася, і далі стали відбуватися дива.

При голосуванні питання «Про результати виконання завдань Програми економічного і соціального розвитку м. Херсона на 2009 рік та заходів Стратегічногоплану економічного розвитку міста Херсона за підсумками 2009 року» сталося непередбачуване.

У обговоренні питання взяли участь так багато депутатів, і говорили вони такі неприємні для мера речі, що Володимир Васильович знову розгубився. Депутати не лише критикували його дії щодо невиконання Програми, але й вимагали аби він покарав винних у цьому його заступників, і у першу чергу Юрія Христи-ча, під опікою якого знаходиться транспорт, зв'язок і торгівля. Депутатів, що називається «прорвало» — слово брали навіть тг, хто якщо не підтримує Сальдо в усьому, то бодай не говорили про це вголос.

Згадали тут і про самовільне захоплення земель під торгівельні точки та кафе (якщо має відведення землі, торгівельний па-ентне повинен видаватися), а підприємець ргує; йшла мова й про те, що ведеться езаконне будівництво у парках ім. Леніна Ленінського комсомолу; і про те, що у втобусного підприємства, що виконало і авіть перевиконало план минулого року -ібрали всі маршрути і т.д. і т.п.

Договорися до того, що на перший огляд «технічне» питання, що проходило ніше на «Ура!» не затвердили!!! Ледь вистачило голосів для затвердження питання № 7 «Про затвердження омплексної програми реформування а розвитку .житлово-комунального го-подарства на території міста Херсона а 2010 — 2014 роки» (в рамках якої ільки на цей рік для проведення реформ по воді, теплу та світлу потрібно 64,5 мільйонів гривень).

На моє пряме питання: чи є на це гроші у міському бюджеті? Не одразу, але все ж прозвучала пряма відповідь — «Ні, немає». Як сказала мені Світлана Корнілова, заступник голови бюджетної комісії: «Цих грошей ми не знайдемо, навіть якщо заберемо їх з усіх інших галузей». Оті виходить, що Програма декларативна, і виконуватися не буде. Єдина надія на те, що в її рамках може надійти біля 1 мільйона гривень з державного бюджету, а якщо Програму не затвердити, то й їх не дочекаємося.

Каменем спотикання стало наступне питання № 8 «Про внесення змін до Програми стабілізації роботи ліфтового господарства м. Херсона на 2007 — 2010 роки». Після виступу з цього питання депутата Віктора Шоста, який займався його вивченням, і повідомлення, що умови фінансування м'яко кажучи порушуються, і там є підозри у суттєвих недоліках (крадіжках), питання не набрало необхідних 39 голосів: «за» — 38, «проти» — 1, «утрималися» — 2, «не голосувало» — 4 (всього в залі 45 зареєстрованих депутатів).

Володимир Васильович робить спробу поставити його на переголосування (для цього треба знову таки 39 голосів), результат майже той самий: «за» — 38, «проти» — 0, «утрималися» — 3, «не голосувало» — 5 (всього в залі 46 зареєстрованих депутатів).

Нерви у Сальдо остаточно не витримують і він оголошує технічну перерву.

Через 10 хвилин, мабуть зрозумівши, що ситуація ним більше не контрольована, і всі інші спірні питання, що ще є у порядку денному (у тому числі і земельні) під загрозою, о пів на п'яту вечора він приймає рішення, у черговий раз із-перевищенням власних повноважень: «В залі не вистачає депутатів. У роботі сесії оголошується перерва до 29-го червня».