Час невблаганно рухається вперед, і з кожним днем ми все ближче і ближче наближаємося до того моменту, коли повинні будемо сказати — «так» чи «ні» діючій владі — попереду місцеві вибори, що повинні дати відповідь на дуже непросте питання: «Як ми будемо жити далі?».

Питання цьогорічних виборів це не просто черговий прихід до виборчих урн і не просто «чергове» голосування, саме цієї осені під час місцевих виборів нам доведеться прийняти рішення щодо напрямку руху.

Коли діючий Президент приходив до влади і роздавав обіцянки, то скоріш за все він і не уявляв собі, що доведеться зіштовхнутися з такими великими проблемами. Ні, не з тими, що існують сьогодні у політиці чи в економіці держави «Україна», малоймовірно що він уявляв, як багато буде проблем у його партійній структурі, з якою він йшов на вибори в Партії регіонів.

Для більшості тих, хто займається політикою професійно упродовж останніх півроку стало чітко видно, що провідна політична сила, яка взяла на себе всю повноту влади (Президент — Верховна — Рада -Кабінет міністрів), буде вирішувати внутрішньопартійні питання.

Політологи, які уважно відстежують ситуацію, чітко бачать, що діюча влада вже наступила на ті самі граблі, якими розбила собі лоба попередня -«внутрішньопартійна боротьба». А точніше не партійна (це було б може й непогано), а боротьба за сектори впливу: політичні, і головне — економічні. Кілька кланів, з яких складається основна частина Партії регіонів, невблаганно «рвуть» владу на шматки, для того аби забезпечити собі «нормальне» життя, процвітання бізнесу тощо. І чим далі, тим більше Віктор Янукович залишається, як той, хто стоїть між кількома вогнищами, і не знає, а що ж далі робити? Гасити окремі загорання, чи намагатися «залити» все полум'я -поки воно не пожерло його самого.

Куди не кинь оком — всюди проблеми.

І скільки б ті, хто стоять поруч з президентським тілом не говорили: «у нас все добре», «ми всі розуміємо, контролюємо, знаємо» — все менше й менше людей, які в це вірять.

Здається, що саме червень-липень цього року гостро висвітлив усі проблеми.

Час «здавати» Азарова

Скоріш за все вже цієї осені, або до початку виборчого процесу, або у перші дні по його завершенні — після того, як у ПР зрозуміють, що вони фактично програли місцеве самоврядування, їм доведеться «здати» Азарова, або як мінімум 60 — 80% складу діючого Кабміну.

Доля самого Азарова більш-менш «зрозуміла», ймовірно саме для нього тримають посаду Голови Національного банку України (яку обіймає зараз пан Стельмах не дивлячись на те, що йому вже виповнилося 60 років, а Закон України «Про державну службу» не передбачає перебування на керівній посаді по досягненні цього вікового цензу, після якого він може бути хіба що радником), яку Микола Янович обійматиме найближчих сім років.

А от що буде з Кабміном? Хто прийде на зміну Азарову? Найбільша інтрига літа. Як вирішиться проблема, стане зрозуміло після того, як стане зрозумілим, який з кланів у ПР буде мати на момент закінчення виборчої кампанії найбільший вплив на Януковича.

Зараз конфлікти в Уряді, хоча й не публічно, але відбуваються чи не щодня: чи не на кожному засіданні Кабміну звільняють заступників Міністрів (передаючи посади фактично від однієї групи впливу до іншої). Деякі посадовці навіть не встигають як слід обжитися, а іноді й «зайняти» крісло, як їм пропонують звільнити кабінет.

Та що там заступники міністрів... Найбільш показовою, на мій погляд, є історія з групою «Азарова — Семиноженко — Митника».

Обізнані люди стверджують, що остаточним мотивом щодо відставки Семиноженка стало те, що останній фактично «переключив» на себе питання державних закупівель медикаментів (як профільний Віце-прем'єр, він переформатував напрямок прийняття рішення щодо закупівель, проведення тендерів тощо виключно на себе, а саме це і не сподобалося декому з іншого флангу...).

Не випадково віце-спікер ВРУ Микола Томенко заявив:«І в цьому питанні Бахтєєва (депутат від Партії регіонів), заручившись підтримкою Клюева і Колеснікова, пересилила Азарова. І над Митником (міністр охорони здоров'я) меч вже занесено».

За словами віце-спікера, підвищення тарифів, що зараз планується, треба буде: «...на когось списати, але тільки не на Президента. Поки виходить, що крайнім, скоріш за все, виявиться Азаров. Звичайно, все це не точно. У списку кандидатів є Льовочкін, і Бойко».

До речі, серед прізвищ ймовірних Прем'єрів називають і Клюева, і Бойка, і того ж Льовочкіна...

Прокуратура — на сторожі...

Незадоволення діями влади, що висловлює народ, стосується різних напрямків, та в першу чергу народ говорить про беззаконня, яке розквітає у країні.

Хоча, якщо вірити Генеральному прокурору України Олександрові Медведько, який запевняв нас під час липневої колегії ГПУ, то ми стали жити краще. Втім, реальні цифри, що є у відкритому доступі, говорять про протилежне (а скільки їх закрито).

Так пан Медведько заявляє про сталу тенденцію до зниження рівня злочинності в державі: «Аналіз стану злочинності свідчить про сталу тенденцію щодо зниження рівня переважної більшості злочинів у державі», — заявив він під час Колегії.

За словами генпрокурора, йдеться про зменшення кількості найнебезпечніших злочинів: навмисних вбивств, випадків нанесення тяжких тілесних ушкоджень, грабежів та розбоїв.

«Особливо тяжких злочинів зареєстровано на 11% менше. Покращилося розкриття практично всіх зазначених діянь, за винятком пограбувань», — констатував А. Медведько.

Та, при цьому за останні півроку в Україні:

- у 2,5 рази зросла кількість зареєстрованих крадіжок, а рівень їх розкриття натомість знизився;

- на 38% більше скоєно тяжких злочинів;

- учетверо зросло число офіційно зареєстрованих крадіжок з дач та садових будинків;

- удвічі стало більше крадіжок з кишень у пасажирів, з автомобілів, складів, баз і магазинів;

- на 72% більше зареєстровано крадіжок з квартир!

За словами того ж Медведька: у Херсонській області скоєно на 340% більше злочинів, ніж минулого року, у Чернігівській — на 140%, у Криму — на 190%, а у Тернопільській області за півроку скоєно удвічі більше злочинів, ніж 2009 року! Про що говорять цифри? У першу чергу про те, що влада не справляється з покладеними на неї обов'язками — забезпечувати спокійне життя громадян.

Міліція — дбає...

Правда, однозначно відповісти на запитання про кого саме — дуже складно. Але, те, що за перші два місяці по обласним УВС прокотилася хвиля звільнень і навіть перезвільнень, то це можна трактувати як певну тенденцію...

А питання про придбання для своїх потреб дорогих автомобілів стало піком липня. Та за офіційними даними (було оголошено тендер) МВС вирішило купити собі автомобілі:

4 шт. — «Mercedes E350», загальною вартістю близько 2 млн. грн.;

4 шт. — «Audi A6», вартістю 35-73 тис. евро;

12 шт. — «Toyota Camry», що будуть коштувати платникам податків від 2,7 до 4,1 млн грн. (залежно від класу та модифікації), і це у той момент, коли зарплата рядового міліціонера складає 1 тис. 300 грн,

«Такого жирування і такого панства не було за жодного міністра МВС. Це демонструє, що міліцейське начальство хоче бути панами, тоді як всі інші міліціонери будуть рабами і ходитимуть пішки», — вважає Г. Москаль.

Чому б не оголосити тендер на купівлю скажімо «Уазиків» чи Skoda, або інших автомобілів, тоді було б зрозуміло — ці авто сьогодні вкрай потрібні л черговим частинам, патрульно-постовій службі, «Беркуту», оперативним підрозділам. А ця покупка — для міліцейської «верхівки», яка живе сама по собі, а особовий склад — сам по собі...

Мабуть звідси і найгірші результати роботи міліції за всі часи незалежності України, про що вже неодноразово говорилось. Звичайні міліціонери абсолютно не відчувають присутності керівництва МВС і його турботи.

А можливо це просто «політика» влади — робіть, що хочете, тільки нас не турбуйте?

Правда у Міністерстві намагалися «спростувати» інформацію, мовляв, купуємо не для себе, а для того, аби супроводжувати перших осіб держави: Президента, Прем'єра, Голову ВРУ...

А кого ж ще, ну не виїжджати ж на розкриття крадіжки у с Залізний Порт...

Зарплати — де ви?..

У липні місяці борги по заробітній платі в Україні збільшилися і сягнули позначки майже у 2 мільярди гривень. І це не «кулуарні» розмови злопихателів, це офіційна інформація від Міністра труда та соціальної політики Василя Надраги. І це при тому, що ще на початку червня було прийнято рішення про зниження заборгованості на 30%, натомість рішення вдалося виконати лише на 5%, і то за рахунок чого? Більшість підприємців малого та середнього бізнесу вже платять податки чи не за лютий — березень 2011 року, а податківці все продовжують і продовжують тиснути. Як розповідають деякі підприємці (зрозуміло, що неофіційно): податківці приходять і відкритим текстом говорять підприємцю — ПЛАТИ! І не просто плати, а ще обов'язково знайдуть причину для того, аби нарахувати штрафні санкції, план по яких кожен інспектор повинен не просто виконувати, а перевиконувати. Звідки брати? Що буде далі? Нас може чекати не тільки політичний, але й економічний колапс. Пам'ятається пани Азаров та Янукович (у передвиборчих перегонах) обіцяли підприємцям пільгові канікули — не сталося.

А чи є сподівання, що відбудеться реальне підвищення заробітної плати? Адже ціни на всі послуги, товари і т.і. ростуть із неймовірною швидкістю.

Однозначної відповіді немає і у першу чергу тому, що у нас поки що існують два сектори: приватний і державний.

Якщо працівникам державних установ та організацій заробітну плату виплачує держава, то у приватній фірмі, це робить власник.

То, чи буде підвищення? Бюджетникам — ні (адже Бюджет-2010 за статтею «заробітна плата» практично не відрізняється від бюджету-2009). Приватникам — ?..

Як правило у момент фінансової нестабільності багато роботодавців зменшують свій бюджет саме у статтях «видатки на співробітників». Тепер багатьом не тільки не оплачують медичну страховку, не виплачують премії, не оплачують послуги мобільного зв'язку, проїзду, але багато роботодавців, виходячи з такого положення, стали навпаки зарплату персоналу скорочувати. То чи буде підвищення заробітної плати? Відповіді дві: «формально» — так, «реально» — ні.

За прогнозами, середня зарплата в Україні цього року зросте на 14,4%, та натомість реальний дохід кожного працюючого зменшиться на 0,9%. Як таке може бути? Дуже просто — інфляція, що цього року закладена на рівні 15%.

Та все ж більшості українців, що працюють у приватному секторі, цього року підвищення зарплати не «загрожує». За словами фахівців роботодавець сьогодні цілком може знайти «дешеву» заміну співробітникові, який буде претендувати на збільшення оплати праці, і це не голослівні заяви — подивіться на результати деяких досліджень. Опитування, що було проведене серед керівників компаній малого та середнього бізнесу показало:

23% — не будуть підвищувати цього року заробітних плат;

15% — піднімуть на 5%;

24% — обіцяють підвищення до 10%;

22% — додадуть 15%;

11% — пообіцяли, що зарплата підніметься до 20%;

4% — збільшать на 20%.

Окремо ми можемо говорити про рівень «відповідності з/п» — «виконувана робота». Тема окрема і дуже серйозна, але те, що стосується невідповідності заробітної плати «Європа» — «Україна», то на цей чинник впливає ряд факторів, у тому числі й продуктивність праці. Низька продуктивність праці в Україні пов'язана не лише з неякісним підбором персоналу, але й з тим, що на багатьох фірмах не налагоджено бізнес-виробництво.

На думку фахівців вітчизняні компанії поки що недооцінюють значимість наявності в них комплексної системи оцінки персоналу, що дозволяє диференціювати винагороди залежно від результатів роботи кожного окремого співробітника.

А ось наш Прем'єр Микола Азаров вважає зростання заборгованості по з/п необгрунтованим, особливо за його словами на «тлі економічного росту».

Так, під час розширеного засідання з питань погашення заборгованості по зарплатах та підготовці до зими, він так прямо й сказав: «Об'єктивних підстав для росту заборгованості (по зарплаті) немає. Особливо дивним здається те, що ця тенденція простежується, незважаючи на 12%-е зростання промислового виробництва у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Що особливо цікаво, заборгованість росте на тлі збільшення економічної активності підприємств».

Зрозуміло, що з вікна кабінету, що на 7 поверсі по вулиці Грушевського, воно видніше, як саме зростає економіка. А нам тут, у «полі», якось відчутніше, як «зростає» не лише зарплата, а й ціни. Якщо ви уважно слідкуєте за «ціновою політикою», скажімо, магазину, у який ви заходите щодня, то звичайно ж помітили, що 1-2 рази на тиждень продавці переписують цінники. Якщо вчора кілограм ковбаси певного сорту коштував, скажімо, 20 гривень, то упродовж тижня його ціна зросла на 30-70 коп., і так постійно.

Микола Янович, заїжджайте -подивимося разом, як воно справно «росте».

«Не всі зрозуміли, що за рішення цього завдання дуже серйозно будуть запитувати. У вас якийсь настрій складається, що можна працювати абияк», — гримав на губернаторів Прем'єр. Ой і злякалися ж вони його...

ОФІЦІЙНО. Станом на 1 червня порівняно із заборгованістю на 1 травня в Україні загальна сума заборгованості по зарплаті виросла на 1.1,1%. З початку року борги по зарплаті виросли на 28,1% -до 1,887 млрд. грн.