Мало яка область може зрівнятися з Херсонщиною за кількістю блакитних магістралей. Дніпровська вода з Каховського водосховища трьома рукавами тече родючими землями. Ось тільки Нижньосірогозькому району не пощастило: він виявився обійденим меліорацією. За умов нинішньої спеки район опинився на межі екологічної катастрофи.

— Щоправда, канал у районі все ж є, але, так би мовити, місцевого розливу: насосна станція з Запорізької області подає ним воду в балку Великі Сірогози, — розповідає Дмитро Степанов, провідний спеціаліст відділу з використання водних ресурсів Іванівського міжрайонного управління водного господарства. — Точніше, раніше подавала. Але коли сусіди, як це тепер часто трапляється, перекрили «заслінку», мешканці навколишніх сіл залишилися без животворної вологи. Запоріжці поставили питання руба: сьогодні гроші — завтра вода. А коштів у місцевому бюджеті, який має фінансувати потреби в меліорації, як завжди, не вистачає.

Спекотне літо 2007 року вперше примусило всіх мешканців Нижньосірогозького району згадати: вони живуть у зоні ризикованого землеробства і води нашому сільському господарству катастрофічно не вистачає. Саме тоді їхня чудова балка висохла. Все живе загинуло. Вигоріли городи, бо поливати їх було нічим. Питну воду в Нижніх Сірогозах беруть зі свердловин завглибшки 95—100 метрів. Використання підземних джерел для поливу — задоволення не з дешевих...

— У 2008 році ситуація повторилася, — уточнює Володимир Мельничук, голова райради. — Грошей як не було, так і немає. Раніше за воду для поливу колгоспних земель розраховувалися колективні господарства. Зараз вони розформовані. До того ж. частину труб викопали «металісти», частина просто згнила. З'явилися приватні підприємці, але витрачати свої гроші на загальну справу вони не хочуть. П'ять-шість фермерських господарств дуже важко об'єднати.

Невеликі кошти, що виділялися з обласного бюджету, дали можливість лише частково заповнити балку водою. Але ситуацію це кардинальним чином не змінило. Навіть птахи залишили ці місця. 2009 рік пройшов з тими ж проблемами. Благо, літо було не таким спекотним.

Цього ж літа страшна спека наганяє на селян жах. Хоча вперше за багато років червневі зливи заповнили висохлу балку водою і сюди повернулися чаплі та лебеді, зазеленів очерет, всі розуміють, що ця жива оаза може враз зникнути. Страшним нагадуванням про минулі посухи по краях балки стоять скелети засохлих тополь і верб...

— Балка Великі Сірогози — найбільша на Херсонщині, її довжина на території області складає 65 км, у тому числі у межах Нижньосірогозького району — 54,7 км та Іванівського району — 10,3 км, — розповідає Дмитро Степанов. — Беручи свій початок у Запорізькій області, вона проходить по території Першопокровської( 12,8 км), Новоолександрівської (5,8 км), Верхньосірогозької (10,5 км), Нижньоторгаївської (9 км) сільських та Нижньосірогозької (16,6 км) селищної рад нашого району. Після села Нижні Торгаї балка різко повертає на південь. Проходячи далі по території Фрунзенської сільради Іванівського району, впадає в Агайманський под.

У Нижніх Сірогозах переконані: проблема вийшла за межі району, потрібно вирішувати її на рівні області.

— Наша балка — заказник місцевого значення. Якби вдалося змінити її статус і створити державний заказник, це позитивно відбилося б на фінансуванні й допомогло вирішити проблему з водою, — вважає Володимир Мельничук. — Отож пишемо прохання, роз'яснюємо ситуацію: адже від посухи страждають два віддалені райони Херсонщини. Розуміємо, в період економічної кризи це буде непросто. Але якщо заплющувати очі, втрати будуть непоправні. Наприклад, є у нас в районі село Косаківка. Точніше, воно ще перебуває в адміністративному реєстрі, проте там уже ніхто не живе. Люди виїхали з нього. Фактично з карти області зник населений пункт. Не хочеться, щоб така ж доля спіткала й інші села району.

Сигнал SOS з Нижньосірогозького району почули в області. Розпорядженням голови облдержадміністрації була створена робоча група з питань підвищення водозабезпечення балки Великі Сірогози та покращення екологічного стану ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Великі Сірогози». Відбулася й нарада за участі вчених та практиків, представників органів місцевого самоврядування.

- Запропонована схема підвищення водозабезпечення балки Великі Сірогози передбачає комплекс дуже важливих заходів, які мінімізують втрати води, — розповідає Михайло Ромащенко, перший заступник директора Інституту гідротехніки і меліорації УААН. — Технічні рішення щодо підвищення водозабезпеченості в районі балки передбачають ліквідацію 36 ставків-накопичувачів води з 51 існуючого, розчищення русла від продуктів замулення ґрунту та заростання очеретом. Розчищення балки передбачено здійснити на ділянках загальною довжиною 44 км. Середня глибина очищення ставу — 2 метри. Загальна площа очищення — 94,4 га. Загальні капіталовкладення для реалізації запропонованих технічних рішень становлять 7,17 мільйона гривень.

Висновки вчених поділяють не всі. Скептики резонно зауважують: де взяти такі гроші?

— Якщо влада не може знайти кошти на компенсацію витрат Запорізького облводгоспу, який подає воду в балку, то де вона візьме ці сім мільйонів? — запитує заступник голови Нижньосірогозького земляцтва Юрій Гришин. — У 2007 році створили ландшафтний заповідник, а грошей на утримання не знайшли. Недарма кажуть: благими намірами вимощена дорога в пекло. З юридичної точки зору створення заповідника — це вирок нашій балці, адже місцева влада ніколи не знайде гроші на його утримання. Краще було б розділити балку на декілька ділянок і передати їх у володіння місцевих громад. Цього не зробили — і ось результат: балка гине. Зараз пропонується варіант, який взагалі нереально використати: розкопати 44 км, зламати всі греблі, звести нові, щоб не було паводків. Проект розрахований на п'ять років. Це тільки на будівництво, плюс закачування води, на все — 9 мільйонів гривень. Де візьмуть ці гроші? І нам це пропонують як єдиний вихід... А хто вестиме будівництво? Адже в районі немає жодної нормальної будівельної організації!

Поки тривають суперечки, лунає критика на адресу авторів розробленої схеми порятунку, в балці плавають лебеді і гордовито стоять чаплі, прилітають лелеки, тьохкають солов'ї, рибалки ловлять рибу, а господарі поливають городи.

— Сьогоднішнє «самопочуття» балки лише на перший погляд здається непоганим, — переконаний Дмитро Степанов. — її врятував лише весняний паводок і трохи підтримали червневі зливи. Водичка є, мальок теж. Ловлять маленьких карасиків, окунів. Ситуація нас радує, але ж дерева посохли... Це наслідки того, що два останні роки води у балці не було. Тільки розрахунок необхідних витрат на порятунок балки обійдеться у півмільйона гривень. Де їх взяти — велике питання. Думаю, не обійтися без підтримки населення. За користування водою для поливу треба платити. На жаль, не всі люди це розуміють. Дехто заявляє: а чого це я повинен платити за полив з балки — це ж природне джерело? Вони вважають, що живуть при комунізмі. І таких людей — відсотків 70...У нас були випадки, коли пенсіонери, лише почувши розмови, що за воду треба платити, погрожували вилами. Мовляв, у нас не вистачає коштів на ліки, а ви тут з новими поборами...

Однак Дмитро Степанов вважає, що шанс знайти інвестора для ведення будівельних робіт є.

— У нас існують великі запаси сапропелі — багатовікових донних відкладень, сформовані з омертвілої водної рослинності, залишків живих організмів, часток ґрунтового перегною, які містять велику кількість органічних речовин, гумусу, — пояснює Дмитро Васильович. — Сапропелеві добрива — унікальний продукт, який застосовується для рекультивації та санації грунту. Окрім того, сапропель багатий на солі кальцію, заліза, фосфору. Його додають в раціон сільськогосподарських тварин у якості мінеральної підкормки. Якби вдалося продати поклади сапропелю, тр цих грошей вистачило б, щоб 20 років заповнювати балку водою і розраховуватися з запорізькими сусідами.