Надійне водопостачання — одна із найболючіших проблем більшості населених пунктів району. Як правило, у перебоях з постачанням води ми винуватимо зношену водопровідну мережу, неякісний ремонт насосів, врешті-решт — недобросовісну роботу комунальників. Те, що недосконала сама існуюча схема водозабезпечення, сором'язливо замовчуємо. Тим часом, кардинально змінити ситуацію цілком реально. І навіть економічно вигідно.

Традиційне — не значить ефективне

Традиційна (чи класична, як її ще називають) схема водозабезпечення базується на використанні в якості напірних резервуарів води башт Рожновського. При всій простоті й доступності вона має ряд принципових недоліків.

Башти — головний елемент традиційної схеми водопостачання і водночас її ахілесова п'ята. Випадки протікання башт після кількох років експлуатації стали звичним явищем. Через незадовільну роботу автоматики нерідкі переливи води. За сильних морозів башти замерзають і насоси виходять з ладу.

Корозія металу спричиняє утворення дірок. Башти не тільки течуть, деякі з них взагалі не закриті. Питна вода не захищена від будь-яких хімічних забруднень, бактерій і вірусів. Траплялося, при очищенні башт там знаходили навіть мертвих птахів. Та головний недолік більшості функціонуючих нині башт Рожновського — їхній істотний знос. Корпус, з'їдений корозією, та фундамент, що розсипається, найчастіше стають причиною падіння, особливо при сильних вітрах. Вони ж»- вітри, буревії, а в останні роки і смерчі — через суттєву зміну клімату на планеті все частіше — приходять непроханими гостями і в Україну. При падінні в багатьох випадках башта остаточно руйнується. Встановлення нової потребує величезних фінансових витрат.

Класична схема — енергозатратна. Левова частина електроенергії витрачається на закачування води в башту, тобто на підняття її з свердловини на 15-35-метрову висоту. Потім вода під тиском водяного стовпа тече по трубопроводах. У цьому якраз ще один суттєвий недолік даної схеми водопостачання. Забезпечити достатньо стабільний тиск у мережі споживачів неможливо, адже він. залежить тільки від висоти водяного стовпа між точками розбору води і розташування бака водопровідного резервуару, який постійно змінюється, що, у свою чергу, призводить до гідравлічних ударів. Як результат — прискорене зношення мережі та пориви.

За даної схеми водопостачання далеко не найкращі умови створюються й для експлуатації обладнання. Робота насосів в імпульсному режимі з частими включеннями і відключеннями призводить до швидкого зносу як електродвигунів, так і самих насосів.

Чи можна усунути всі ці недоліки і при цьому ще й істотно заощадити? Виявляється — так. Але для цього треба відмовитися від баштової схеми, замінивши її схемою прямоточного водопостачання із використанням частотних перетворювачів. Саме такому водозабезпеченню, як більш надійному і ефективному, віддають перевагу у розвинутих країнах світу. «Безбаштове» водопостачання уже кілька років активно впроваджують у сусідніх Білорусі й Росії. Причому, якщо білоруси закупляють японські та китайські перетворювачі частоти, то росіяни розробили і налагодили масовий випуск власних частотно-регульованих насосних станцій.

Нижчими темпами, ніж хотілося б, та все ж запроваджують безбаштову схему водопостачання і в населених пунктах України. У нашому південному регіоні одними з перших це зробили в сусідній Новоолексіївці.

Економія електроенергії і води

Якщо в традиційній схемі водопостачання головним елементом є саме башта, то у сучасній прямоточній, коли вода із свердловини подається безпосередньо у водопровідну мережу, — перетворювач частоти. Саме він забезпечує можливість плавного пуску, зупинки і регулювання продуктивності насоса для підтримки стабільного напору незалежно від поточного споживання води.

Економія електроенергії при переобладнанні схеми водозабезпечення із баштової на прямоточну з перетворювачем частоти відбувається за рахунок різниці робіт по поставці води споживачам, виконаних насосом при підйомі води на 15-35-метрову висоту водонапірної башти і просто поданої по горизонтальному водопроводу. Плюс економія за рахунок стабілізації тиску і зменшення витоків з башти. Ще одним джерелом економії служить вбудована автоматична функція мінімізації витрат електроенергії при слабкому навантаженні.

Дізнатися, скільки ж конкретно електроенергії економить нова схема, можна, порівнявши споживання електроенергії при баштовому водопостачанні і з використанням частотного перетворювача. За твердженням начальника Новоолексіївського комунального підприємства «Водне господарство» В. М. Козлова, середньомісячні витрати електроенергії по свердловині до установки частотного регулювання становили 2250 кВттод, після — 1300. Реальна економія за місяць складає 950 кВттод, за рік — 11400 кВт год.

При монтажі нової схеми водопостачання новоолексіївське комунальне підприємство «Водне господарство» потурбувалося про встановлення нового імпортного насоса. Хоча й коштує імпортне обладнання у 1,5 раза дорожче, але це того варте: вітчизняні насоси значно поступаються польським і навіть російським у надійності.

З того часу минуло п'ять років, а насос жодного разу не ремонтували! Нагадаємо, що за нинішніми цінами ремонт насоса, який використовується для подачі води з артезіанської свердловини, коштує 5-6 тисяч гривень. А ремонтують їх по 3-4 рази на рік.

Удвічі(!) скоротилася кількість поривів трубопроводів. Втрати води з цих причин зведені до нормативного показника. І хоча в селищі активно споруджують парники, збільшуються площі під городиною на присадибних ділянках, а, отже, й витрати ( води зростають, електроенергії на водопостачання витрачається на 40 відсотків менше.

А ще безбаштова схема значно безпечніша у санітарному плані, адже вода після фільтрації відразу з свердловини подається у водопровід, при цьому ніде не контактуючи із зовнішнім середовищем.

Чи тільки в коштах справа?

На території нашого району забезпечують населення водою 150 артезіанських свердловин, 120 башт Рожновського. Ми сповна відчуваємо на собі всі біди недосконалої схеми водопостачання. У частині населених пунктів воду подають за графіком. Час від часу припиняється водозабезпечення через вихід з ладу насоса чи інші технічні поломки, протікання башти чи пориви трубопроводів. Як результат — один або кілька днів з кранів і не капне. Ціни на електрообладнання високі, нові насоси на свердловини купують рідко. Редакція має інформацію, що у поточному році їх встановили на окремих свердловинах Олександрівки, Новопокровки та Володимиро-Іллінки.

Залишає бажати кращого стан водопровідних мереж. Кілька років тому працівники контрольно-ревізійного відділу проаналізували витрати електроенергії Новотроїцького ЖКП на водопостачання та кількість поданої за нормативами води абонентам. Вийшло, що 40 відсотків води, піднятої з артезіанських свердловин, «губиться» на шляху до наших водопровідних кранів.

За такої ситуації впровадження безбаштової схеми водопостачання якщо і не стало б панацеєю, то вже, напевно, допомогло б суттєво знизити споживання електроенергії, спростити обслуговування обладнання, скоротити чисельність працівників комунальних «служб, а заощаджені кошти витратити на поетапний капітальний ремонт старих трубопроводів.

Чому ж за всіх безсумнівних переваг перспективна схема водопостачання так і не набула популярності в районі? Винятком можна вважати лише Олександрівську сільську та Новотроїцьку селищну ради. У. першій працюють над впровадженням сучасної прямоточної схеми водопостачання, у другій виготовили і активно просувають включення до загальнодержавних, обласних програм водозабезпечення 11 проектів реконструкції систем водопостачання. У поточному році вже затверджено фінансування за кошти державного бюджету двох таких проектів — діючих свердловин по вулицях Польова та Толбухіна.

Стандартна відмовка від впровадження безбаштової схеми водопостачання — відсутність коштів. Так, новація потребує капіталовкладень. Та чи про такі вже нереальні суми йдеться? Більшість насосів, що працюють на артезіанських свердловинах району, мають потужність 16 та 32 кВт. За інформацією бердянського приватного підприємства, яке виконує роботи по переобладнанню традиційної схеми водопостачання на безбаштову, загальна вартість переобладнання «під ключ» при використанні насосів зазначеної потужності коштуватиме, відповідно, 54 та 65 тисяч гривень. У великих населених пунктах половину, а то й більше такої суми щороку витрачають тільки на ремонт насосів.

Вважаю, однією із причин низької популярності прямоточної схеми водопостачання з використанням частотного перетворювача є слабка інформованість депутатського корпусу місцевих рад, населення району. У цьому плані зацікавлені служби не виявляють належної розпорядливості. Підтвердженням може слугувати той факт, що навіть дана публікація з пропаганди альтернативного методу водозабезпечення населених пунктів — ініціатива редакції. А також те, що в рамках проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» володимироіллінці та новопокровці реконструкцію водопостачання провели за традиційною енергозатратною схемою.

У поточному році бажання взяти участь у другому етапі Проекту висловили дев'ять місцевих рад району, чотири з них пропонують на конкурс програми по поліпшенню водопостачання. Та лише одна — Сиваська селищна рада — планує впроваджувати безбаштову схему.

Подумаємо про перспективу

Рано чи пізно (хотілося б, звичайно, раніше) фінансову кризу в Україні ї подолають. Більше коштів виділятимуть на загальнодержавні програми. Та й перспектива фінансування місцевих рад, судячи з планів уряду, досить обнадійлива. Традиційна схема водопостачання відійде в минуле, у цьому твердо переконані спеціалісти. Сільські населені пункти почнуть масово впроваджувати прямоточне водопостачання із застосуванням перетворювачів частоти.

Ось тут би нам не упустити свого шансу! А він (тобто шанс) зросте багатократно, якщо місцеві ради заздалегідь потурбуються про виготовлення проектів реконструкції системи водопостачання за прогресивними схемами. Держава виділяє кошти не під обіцянки — під готові проекти.

Приватні підприємства, які здійснюють реконструкцію схем водопостачання, беруть обладнання на гарантійне обслуговування. Кошти за це надходять підприємству за місцем реєстрації, тобто послуговуються розвитку інших регіонів.

Сьогодні таких підприємств небагато, найближче від нас — у Бердянську. Не важко передбачити, що при збільшенні попиту на дані послуги зросте й ціна за роботу. Тим більше, що підприємств даного профілю обмаль. То, може, доречно вже сьогодні розпочати переговори з одним із них про створення в районі філії, яка у майбутньому взялася б за виконання робіт по переобладнанню схем водопостачання у Новотроїцькому і сусідніх районах? Запропонувати вигідні умови, скажімо, виділення чи оренду приміщення на пільгових умовах, стажування місцевих спеціалістів за кошти району (підшукавши спонсорів, які оплатять навчання). Або ж заручитися згодою на фінансування такого навчання через службу зайнятості.

Заздалегідь підібрати перспективну молодь серед місцевих мешканців, які мають досвід роботи електрика і здобувають вищу освіту, заочно навчаючись у технічних вузах, чи вже отримали дипломи інженера-енергетика. Спеціальність перспективна, оплата передбачається солідна, тож можна робити це на конкурсній основі. Доцільним буде запровадження на таких підприємствах стажування молодих людей як резерву для керівництва сільськими комунальними службами, які сьогодні нерідко очолюють люди випадкові: може, й добросовісні, але далекі від розуміння специфіки водозабезпечення.

А витрати — вони окупляться. Хто дбає про перспективу, завжди у виграші.