Люблю писати про людей, які трудяться на землі. Вони — особливі! Спостерігаєш за їх роботою у полі і по-доброму заздриш. Бере селянин у руку грудочку землі, а очі світяться такою радістю і гордістю, що починаєш розуміти: ці люди дійсно по-справжні.

Розповідь поведу про селянського сина, перед яким у шані схиляють голову не тільки односельці. Пам'ятаю, як ми раділи, коли дізнались, що йому присвоїли звання Заслуженого працівника сільського господарства України.

Голова правління С6К імені Горького Віктор Олексійович Нестеренко це звання заробив важкою і чесною працею ще у радгоспі, який носив ім'я великого пролетарського письменника. Колись це було одне з найкращих сільських господарств у Голопристанському районі. А у період аграрних реформ на землі селяни Долматівки об'єдналися в СВК імені Горького і сьогодні успішно працюють. Очолює виробничий кооператив Віктор Олексійович Нестеренко. Його ніколи не треба було змушувати любити землю, агітувати до роботи, вчити шанувати святий хліб. Він з ТИХ хліборобів, котрі знають, як тріскаються мозолі на долонях і як «шкварчать» натруджені спини комбайнерів під палючим сонцем в степу, і як пересихають уста від спраги.

Пам'ятаю, як болісно переживав Віктор Олексійович, коли в районі почали розпадатись сільськогосподарські підприємства. Як руйнувалося все рухоме і не рухоме, як заростала бур'янами плодовита земля. Не залишилося ні тваринницьких комплексів, ні птахофабрик, ні свиноферм. Розтринькали все добро, яке створювалося попередніми поколіннями... Болісно пережив він ті «перетворення», про котрі пізніше говоритимуть як про недолугу політику, направлену на знищення села. Тоді, у лиху годину, люди повірили йому і передали свої земельні паї. Пізніше і сусіди-новософіївці віддали справжньому господарю ще 850 гектарів землі. Тепер СВК імені Горького орендує 3640 гектарів ниви.

Знаючи небагатослівність Biктора Олексійовича, я вирішила розпитати про роботу хліборобів виробничого кооперативу у головного агронома Віктора Івановича Яценка та Долматівського сільського голови Анатолія Павловича Вакуленка. Віктор Іванович почав з того, що він по-доброму радіє за свою щасливу хліборобську долю, яка дала змогу йому працювати разом з Віктором Олексійовичем. Два однодумці, два новатори, два Віктори однаково люблять землю, намагаються зробити життя селян щасливим і заможним. А поля перетворити в на квітучу колиску.

Спілкуючись з головним агрономом, раділа, що на Голопристанщині є такі господарі ниви.

Пригадалися мені одні районні обжинки. Коли назвали імена Віктора Нестеренка і Віктора Яценка, то присутні стали вітати героїв жнив за найвищу урожайність зернових гучними оплесками. А вони йшли до сцени схвильовані і зніяковілі, засмаглі на сонці і обвітрені серед безкраїх полів. Справжні хлібороби, сини України, Люди з великої літери... У 2010 році хлібодари кооперативу вирощували 2006 гектарів колосових. Посіяли 1085 гектарів озимої пшениці, і при таких важких погодних умовах одержали по 28 центнерів золотого зерна з кожного гектара. Посіяли, виростили і зібрали 495 гектарів озимого ячменю, 404 га гороху, 43 га вівса. Віктор Іванович розповідав, що сільськогосподарський рік був дуже важким. Та всі трудилися дружно, інколи селяни дивували керівництво високою продуктивністю праці та своїм ентузіазмом.

Господарство продовжувало експерименти, випробовувало нові сорти, зокрема «Батько» і «Таня». Скажімо, сорт безостої пшениці «Батько» на 42 га дав по 60 центнерів зерна на круг, а «Таня» — по 49 центнерів. Чудові результати! Вони вселяють надію на майбутнє. Хлібороби встигли скосити сіно, та й горох умудрилися зібрати вчасно. Високу урожайність показав озимий ячмінь. Звичайно, як і завжди дотримувалися високої культури землеробства, усіх технологічних вимог. І висівали зернові по добрих попередниках: гороху, ріпаку.

Як завжди невтомно працювали механізатори Іван Гнідін, Віталій Вініченко, Сергій Мищенко, Ігор Радько. Правління СВК подбало про повноцінне харчування учасників збиральної кампанії. Тричі на день хлібороби одержували калорійні страви. А платили — лише двадцять відсотків від вартості їжі.

Цього року скористалися найманими «Джон Дірами» і заплатили фірмі за їх роботу при збиранні урожаю по 270 гривень за кожний гектар. Але що поробиш: своєї збиральної техніки немає. Незважаючи ні на що, зібрали 5543 тонни золотого збіжжя. Це дасть змогу заплатити за земельні паї селянам по одній тонні ячменю, по 0,5 тонни пшениці, 200 кг соняшнику, 600 кг кукурудзи.

За усталеними традиціями в селі провели обжинки, оголосили народне гуляння. Адже хліб — це святиня, а хліборобська праця — найшановніша на селі.

Розщедрився і керівник господарства Віктор Олексійович Нестеренко. Він виділив 17 тисяч гривень на преміювання хліборобів. Отже всі, хто трудився з ентузіазмом, хто дбав про кооперативне майно, був відзначений на обжинках.

Свій внесок у період Жнив зробила і сільська рада. Навіть водія виділили на косовицю. А Долматівський сільський голова Анатолій Павлович Вакуленко ходив на наряди і на підбиття щоденних підсумків роботи механізаторів. Говорив людям добрі слова, дякував за працю.

Хліборобство... Це праця гарних, душевних, залюблених у ниву людей. І ведуть їх господарі землі, справжні герої сьогодення, однодумці-керівники. Вічно заклопотанні, але невтомні, енергійні, хоч хліб їхній замішаний на важкій фізичній праці, на недоспаних ночах, на великій любові до матінки-землиці.

А земля щороку кличе і кличе. І йдуть сини до неї, щоб творити свій одвічний хліборобський подвиг.