П'ять днів потерпали жителі Софіївки від безводдя

Вони кажуть, у таку немилосердну спеку залишитись без води — все одно що в пеклі побувати. За питною водою вишиковувалася черга до місцевого хлібоприймального пункту. Для господарчих потреб воду черпали з каналу (разом із дохлою рибою, що гинула від надмірної спеки). Уже збиралися перекривати трасу обласного значення, адже підприємство «Райсількомунгосп», на обслуговуванні якого перебуває свердловина села, на допомогу не поспішав. Як з'ясувалося пізніше, районне керівництво намагалося посприяти у відновленні водопостачання, але не змогло знайти директора «Райсількомунгоспу», який мав організувати роботу по усуненню аварії на водонапірній башті...

Софіївці за власної ініціативи зібралися на сходку, бо терпець їм урвався. Гроші на заміну згорілого насоса (5,5 тисяч гривень) виділила Наталя Михайленко -директор сільгосппідприємства «Юнона», котре наразі орендує понад 50% земельних паїв софіївців. Решту дозбирали самі жителі. Підйомний кран позичили у володимиро-іллінському комунгоспі. Словом, насос замінили, вода у кранах з'явилася. Та після цього приголомшливого випадку сільчани серйозно замислились, чи потрібен їм такий постачальник послуг, якого «днем з вогнем» не знайдеш, котрий за п'ять днів безводдя навіть не обізвався?!

Наталя Михайленко виявила бажання опікуватися свердловиною, якщо хоча б половина жителів погодяться на це. Адже підприємець не менше жителів зацікавлена, аби вода в селі подавалася безперебійно. Як свідчить досвід деяких інших сіл, коли водопостачанням опікується місцевий господар -проблеми подачі води зводяться до мінімуму.