Ситуація, коли народні обранці вимушені переховуватися, для новітньої історії України — не така вже й дивовижа.

Інтернет-сайт «Новий час» опублікував заяву депутата Херсонської міськради Сергія Кириченка, котрий, за його словами, вимушений переховуватися.

«По місту Херсону оголошений і діє план «Перехват» на автодорогах з метою спіймати мене у разі пересування автотранспортом. Пращникам усіх підрозділів міліції міста та області роздали мої прикмети, як небезпечного злочинця та щодня змушують десятки і сотні працівників здійснювати розшук мене з метою затримання. Постійною є розвідка та негласні пости спостереження біля будівлі моєї діяльності у Громадському центрі по вул. Суворова, 10-6, біля будинку моєї старенької мами та будинку, де я проживаю в мікрорайоні Забалка. Щодня десятки працівників міліції навідують ці адреси, обходять по місту усіх моїх знайомих та беруть в них пояснення, коли вони мене останній раз бачили та допитують, де можливе місце мого перебування.»

Що ж сталося? Як стверджує Сергій Кириченко, прокуратура порушила проти нього кримінальну справу за приниження честі та гідності громадян-євреїв і розпалювання національної або релігійної ворожнечі й ненависті, скоєного оприлюдненням статей у газеті «Вік» та на радіо «Вік».

Депутат, користуючись правами, наданими Конституцією та статтями 236-7 і 236-8 Кримінально-процесуального кодексу, підготував скаргу на постанову прокурора області про порушення проти нього кримінальної справи і особисто подав її до канцелярії Комсомольського суду. Він вважає звинувачення безпідставними, порушення кримінальної справи — політичною розправою, аби не допустити його до виборчої кампанії на посаду міського голови.

За законом на час розгляду скарги провадження по кримінальній справі суд мав призупинити. Однак, як виявилося, суд проігнорував закон і провадження не призупинив. Бо вже наступного ранку до помешкання депутата прибув наряд міліції. Та, передчуваючи такий розвиток подій, Сергій Кириченко на той час вже не ночував вдома, переховувався в оселях знайомих. Перебуваючи у підпіллі, він дізнався, що його скаргу служитель Феміди залишив без розгляду. Тому вдруге подав її до того ж суду через рідних. Однак і нову скаргу спіткала така ж доля, як і попередню, — суддя Сергій Скорик її зновку проігнорував.

Тепер ситуація така: депутат ховається, його розшукують, а до суду Сергію Кириченкові навряд чи є сенс скаржитися. Тим часом група його підтримки минулого понеділка пікетувала будинок правосуддя у Херсоні. Пікет як пікет — такі в наш час доводиться бачити ледь не щодня. Однак дуже шокував молодик у міліцейській формі, що знімав обличчя протестувальників на відео-камеру. Для чого? Одразу згадалися методи КДБ, «Штазі, Секурітате та інших спецслужб радянської епохи, одна згадка про які викликала у людей трясучку. Що, хтось намагається повернути ті часи?