Перші виборці села Каїри Горностаївського району на свої дільниці для голосування, які знаходилися у приміщеннях клубу «Спогад» та місцевій ЗОШ, прийшли рівно о 7-й ран¬ку. Виявляється, у ніч з ЗО на 31 жовтня вони просто забули перевести годинник на годину назад. Відмовившись повертатися додому, вже від першого ранкового засідання членів ДВК ці люди почали утворювати черги бажаючих проголосувати...

Як і загалом по країні, у Горностаївському районі своїм законним правом вибору місцевої влади скористалася рекордно мала кількість людей — менше 50%. Постійні черги виборців, видача бюлетенів без паспорта, голосування поза кабінками та агітація — знову ж, як і зага¬лом у країні, стали основяими порушеннями законодавства в районі. Хоча, на думку голови ДВК № 09294 Юлії Чапленко, це суттєво не вплинуло на результати виборів. У списку ви¬борців, які голосують на дільниці № 09294 села Каїри, 986 прізвищ. Майже 260 з них — па¬цієнти комунального закладу Херсонської об¬ласної ради «Каїрський психоневрологічний будинок-інтернат». Аби пересвідчитися, чи скористаються своїм правом проголосувати ці громадяни України, саме тут кореспондент «НД» зареєструвався офіційним спостерігачем відЗМІ.

Близько 9.00 мешканців інтернату організо¬вано почали підвозити до ДВК. Паспорти всіх — у медбрата. Той пояснює: щоб не загубили¬ся. До столу, за яким сидять члени комісії, од¬ним з перших підходить житель інтернату Федір. Просить швидше видати йому бюлетені та не змушувати по сто разів розписуватися. Все одно замість підпису ставить хрестик, адже писати не вміє. Медбрат Василь Філософ мало не за руку підводить Федора до кабінки для голосування і тихо запитує: «Пам'ятаєш, за кого голосувати?». Мешканець інтернату на чверть години заходить у кабінку, а медбрат, на прохання журналіста, пояснює суть свого за¬питання: чоловік, мовляв, читати не вміє, тому напередодні й попросив ознайомити його з передвиборними обіцянками всіх партій. Одна з них Федору сподобалася, але він постійно забуває, як вона називається...

При виході з дільниці кілька виборців поціка¬вилися у того ж чоловіка, за кого він проголосу¬вав, якщо не таємниця?

—Не таємниця» — відповів той. — За Прези¬дента Януковича.

І байдуже, що 31 жовтня президента у нашій країні не обирали. Як зізнався Федір уже автору цих слів, всі партії для нього од¬накові, і жодна з них все одно читати чи писа¬ти його не навчить. А це для Федора поки що найбільша мрія.

Вибори — це свято не тільки для політиків, які мають непогані рейтинги та за прогнозами по¬винні перемогти. Айв першу чергу для самих виборців. Певно, у цьому переконаний ще один мешканець психоневрологічного інтернату. От¬римавши бюлетені, він не пішов до кабінки для голосування, а відразу вкинув їх у скриньку та прямо посеред дільниці почав... танцювати!

—Не потрібно сміятися. Це хворі люди, — звернувся медбрат до членів комісії. — Дехто з них навіть прізвища свого не знає.

Вибори — це право, а не обов'язок грома¬дян. А з хворих, дійсно, сміятися не можна. Тим паче, що, зрозуміло, далеко не всі жителі будин- ку-інтб'рнату несвідомі свого вибору люди. Втім, навіщо керівництво інтернату привезло до дільниці не тільки тих, хто сам хоче проголосу¬вати, а мало не всіх, хто має таке право (хоча й не пам'ятає свого прізвища), можна тільки здо¬гадуватися. Як результат: під час підрахунку го¬лосів близько двох десятків з кожних бюлетенів, опущених у скриньки для голосування, вияви¬лися порожніми. За законом, їх врахували як недійсні.

Провівши півдня на дільниці, розміщеній у клубі «Спогад», вирішую продовжити спостере¬ження за ходом виборів на виїзді. Серед виборців цієї дільниці 119 тих, хто за станом здоров'я має право проголосувати вдома. А це більше, ніж ко¬жен десятий за списком. Троє членів комісії без супроводу міліціонера беруть малу скриньку для голосування, списки виборців, бюлетені і сідають в автомобіль. Журналіста брати з собою катего¬рично відмовляються. Мовляв, у машині місця для чотирьох пасажирів немає. Аби перевірити, чи під час голосування на дому не порушувати¬меться законодавство, сідаю у редакційну маши¬ну та їду за членами комісії, у яких'на руках понад сто незаповнених бюлетенів кожного виду. Вже перший виборець, до кого ми завітали, просить членів комісії порадити: за кого їй краще прого¬лосувати? Почувши відмову, пенсіонерка Раїса Цілих з провулку Лікарського довго та ретельно перечитує перелік партій у бюлетені й знову про¬сить підказати: де та партія, яка так вболіває за розвиток села?

Побувавши у будниках понад ЗО пенсіо¬нерів, розумієш, що цим людям живеться у селі нелегко. Втім, майже кожен з літніх людей, ча¬стина з яких бачили голод та війну, свято вірять, що ці вибори приведуть до влади чес¬них та розумних людей. І вже з наступного року їм піднімуть пенсію, ціни перестануть лізти вго¬ру, а онуки отримають нормальну освіту. Спо¬діваємося, що ці мрії каїрських пенсіонерів здійсняться. Хоча, у більшості своїй, вони не в компетенції місцевої влади...