Під час першого пленарного засідання II сесії ХМР VI скликання, що відбулося 25 листопада 2010 року, депутати серед інших прийняли рішення про «Про затвердження положення про постійні комісії міської ради VI скликання».

Перше, що кинулося в очі, навіть при «поверхневому» огляді документу, це те, що «Положення» несе цілу низку застережень та обмежень.

Так наприклад п 1,2.8. «Положення» визначає, що: «Голова комісії попередньо розглядає звернення та визна­чає кількість заявників, запрошених на засідання. На початку засідання комісії депутати визначають необхідність присутності заявників при розглядів звернень, після чого секретар комісії оголошує заявникам рішення комісії.

На засіданні постійної комісії мають право бути присутніми представники засобів масової інформації за по­переднім погодження з головою комісії».

Мабуть для найбільш обдарованих автор проекту (ним є міський голова) прописуаще один пункт Положення -1.2.10.: «На засіданні постійної комісії мають право бути присутніми представники засобів масової інформації, за по­переднім погодження з головою комісії».

Тобто, виходить, що тепер за невизначений час, у невизначеній формі представники ЗМІ повинні звернутися до окремої особи, яка одноосібно прийматиме рішення: а чи дозволити представникам ЗМІ, і у якій кількості (адже ЗМІ є заявником), бути присутнім на засіданні комісії.

Я переконаний, що такою нормою «Положення» (яке не є, до речі, юридичним документом у широкому розумінні цього слова, адже воно не пройшло оцінку та затвердження Управлінням юстиції, аби набути обов'язковості для всіх суб'єктів права) у ХМР введено цензуру!

Якщо представник ЗМІ не погодив «попередньо»... а що таке «попередньо»: За день, за годину, за тиждень — про це у «Положенні» не сказано жодного слова, то що, він вже не представник ЗМІ і у нього відібрані всі права визначені Законами? Хто повинен узгоджувати: сам журналіст, який отримав завдання? Редакція? У якій формі: письмовій, усній, по телефону, «нарочно»?.,

Якими «установками» буде керуватися голова комісії, приймаючи рішення?

Чому саме голову комісії (колегіальний орган — органу місцевого самоврядування), а не всю комісію наділено виключним правом приймати рішення? Чи зголоситься голова на те, аби був присутнім представник ЗМІ, який у своїх матеріалах критикує роботу окремого депутата, комісії, міського голови, чи в цілому всієї ради? Кому від­даватимуться пріоритети?

Виконуючи завдання редакції журналіст представляє не самого себе, він представляє «невизначене коло споживачів продукту», який «готує» ЗМІ.

Хто сказав, що якщо матеріал, який написано журналістом (але у широкому розумінні цього слова — підготов­лений редакцією) повинен обов'язково подобатися невеличкій групі певних осіб: міському голові, членам даної комісії, чи депутатам в цілому? »

Відповідно до чинного законодавства, ЗМІ готує матеріали для тих людей, які сприймають їх саме у такій формі, як вони підготовлені. Журналісти враховують певну зацікавленість аудиторії та її бажання отримувати саме такий «продукт», саме під таким кутом зору, саме з таким ставленням до ситуації... Отже... Не допускаючи журналістів на засідання комісії її голова, або вузьке коло депутатів тим самим фактично «введуть обмеження для «невизначе- ного кола людей» отримати ту інфор­мацію, яку вони готові споживати від конкретно визначеного ЗМІ» — норми Міжнародного права.

Хто сказав, що у нас є виключне коло людей, які готові слухати тільки хвалебні оди на адресу депутатів та міського голови? Якщо продукт кон­кретного ЗМІ споживають — то: «Це комусь потрібно!». А якщо журналісту, а фактично представнику грома­ди — відмовлять у задоволенні його професійного права на отримання інформації, то чи буде це тягнути за со­бою кримінальну відповідальність, як це визначено чинним законодавством? Чи буде нести одна окрема особа (голова комісії) відповідальність за порушення не тільки цілої низки законів України, але й Міжнародних норм та Хартій?

Нагадаю, що у цьому скликанні депутатами утворено 8 постійних де­путатських комісії, 7 з яких, очолюють або члени Партії регіонів, або ті люди, які потрапили у раду за її підтримки.

Отже, довго роздумувати над тим, чи дозволять вони бути присутніми на засіданнях представникам не те що «опозиційної», а навіть «просто преси», що їм не сподобається, не доводиться.

Цікаво буде дізнатися у го­лови комісії «Мандатної, з питань депутатської діяльності, етики, законності, правопорядку, прав лю­дини», комуністки Алли Беліченко чи відповідає така норма «Положення» нормам чинного законодавства? Чи не порушує вона права журналістів щодо виконання їхніх обов'язків? Чи не узурпує вже з перших кроків свого життя нова міська влада право на отримання громадянами інформації? Чи відповідає ця норма «Положення» Законам України: «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення та радіомовлення», «Про інформаційні агентства», «Про по­рядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про місцеве самоврядування в Україні».

І ще хотілося б почути від Алли Миколаївни відповідь на таке питання: «Чому комісія, що у рам повинна стояти на сторожі«законностіпідтримала норму, яка фактично порушує права журналістів? Чи Аллі Миколаївні, разом з її колегами, є що приховувати? Чи можливо фаховість голови комісії та її членів така, що вони просто не уявля­ють, що ж таке законність в Україні?».